Ми вже чуємо заклики відмовитися від НАТО. А як? Це норма Конституції, гарантом якої є президент. Коли він заявляє, що ми відмовимося чи не відмовимося – він не може самостійно ухвалювати такі рішення. Конституція не змінюється за місяць – два. Є процедура, розрахована на кілька сесій. Скоро в парламенті стільки депутатів не буде, скільки треба голосів для конституційних змін… Я хочу подивитися, хто буде це підписувати та чи взагалі буде. Росія вже говорить, що президент не легітимний. Теоретично це може підписати спікер. Але чи підпише це хтось із парламенту – для мене питання відкрите. Я не знаю людину, яка підписала б капітуляцію і здачу територій, розуміючи уже на прикладі Будапештського меморандуму, що це не мир, а короткочасне перемир’я.

Хочеться нагадати, що ми на фінішному етапі. На фінішному етапі грудня. Ми ще ніколи не були так близько до завершення грудня, як є сьогодні. А завтра станемо ще ближче. Це результат роботи цілої низки небесних світил, але окремо хотів би подякувати Сонцю, Місяцю і, звісно, нашій рідній планеті Земля. Памʼятайте, ми наближаємо початок січня як можемо. Працюючи та сплячи 24/7. Big beautiful 2026 обовʼязково настане, але якби мене послухали раніше, то він настав би вже давно. Я дочекався 8 попередніх нових років, і обовʼязково дочекаюсь 9-го! Боже, бережи терплячих! ̶К̶і̶н̶е̶ц̶ь̶ Початок уже близько!

Західні медіа вже поспішили оголосити: “90% суперечностей між Україною і Росією вирішено”. Це звучить клікбейтно, але не має нічого спільного з реальністю. Бо мета Росії залишається незмінною. У довгостроковій перспективі — знищення української державності. У короткостроковій — окупація Донбасу. Позиція Києва залишається жорсткою і недвозначною: жодного визнання окупації — ні де-юре, ні де-факто. Коли помічник Путіна Юрій Ушаков цинічно заявляє, що Донбас Росія отримає “або переговорами, або війною”, стає очевидно: мова не про мир, а про шантаж. Тоді виникає ключове запитання — чи можливе припинення вогню при такому підході?