До 2026 року в Україні не залишиться інтернатів: куди подінуть дітей?

З 2017 року в Україні діє Національна стратегія реформування системи інституційного догляду та виховання дітей, схвалена за часи керування МОЗ Ульяною  Супрун.

До 2026 року Україна має повністю відмовитися від утримання дитячих будинків. Влада аргументує свої дії тим, що в інтернатах знаходяться лише близько 8% сиріт, інші ж – мають батьків. До того ж, закордонний досвід говорить, що процес реформування системи має надати позитивні наслідки. Замість інтернатів держава буде підтримувати інші форми виховання дитини: будинки сімейного типу, патронатні сім’ї тощо.

Реформувати систему будуть поступово. Зокрема, з 2020 року до дитбудинків більше не мають приймати дітей до 3 років. Заклади продовжуватимуть працювати у штатному режимі, але паралельно вестимуть роботу, аби всіх, хто лишився без батьківської опіки, влаштувати в сім’ї.

До того ж, раніше дітей із розладами ментального або фізичного розвитку відправляли до інтернатів. Тепер кожна школа буде зобов’язана взяти таку дитину навчатися. Допомагатимуть вчителям виховувати особливих учнів асистенти.

Стратегія передбачає поетапну модернізацію. Закривати дитбудинки мають лише після того, як створяться відповідні умови для існування дітей. Мають допомагати й сім’ям зі складними життєвими обставинами. Наприклад, якщо в родині народиться дитина з інвалідністю, батьків навчатимуть правильно поводитися із нею. Соціальні служби мають максимально сприяти розвитку, а у дитсадках і школах сформують інклюзивні групи для таких учнів.

Перший етап реформи вже минув. У 2017-2018 роках влада організувала підготовчий процес – це аналіз існуючої мережі закладів інституційного догляду та виховання дітей, розробка нормативно-правових актів, розробка навчальних програм, залучення інвестицій тощо.

Наразі триває другий етап – реалізація реформи. До 2024 року влада займатиметься скороченням шкіл-інтернатів, дитячих будинків. Також припиняють приймати маленьких дітей до дитбудинків, починають реформувати заклади з урахуванням принципів Стратегії.

Підсумковий етап триватиме з 2025 до 2026 року. За цей час мають комплексно проаналізувати реформу, завершити всі незакінчені процеси, а також розробити плани на майбутнє.

Замість інтернатів Україна будуватиме нову систему. З’являться Центри соціальної допомоги сім’ям та дітям. Там надаватимуть послуги: соціально-психологічна реабілітація, робота з батьками дітей для повернення дитини в сім’ю, соціальна адаптація дітей в суспільство, соціальна профілактика, поліпшення відносин в сім’ї та інші.

На базі центру будуть створені відділення термінового влаштування дітей, відділення для батьків з дітьми, малий груповий будиночок, соціальна квартира, відділення невідкладної допомоги сім’ї та відділення денного перебування сімей з дітьми з обмеженою життєдіяльністю.

У відділенні термінового влаштування дітей тимчасово проживатимуть особи з неблагополучних сімей: якщо дитина в сім’ї терпить насильство, а також знайдені або підкинуті малята. У такому відділенні особа може перебувати не більш дев’яти місяців. За цей час соціальні працівники повинні вирішити проблему в сім’ї або знайти їй нову.

У відділенні для батьків з дітьми будуть знаходитися батьки, у яких є ризик відмови від неповнолітньої дитини. Там люди можуть знаходитися рік.  Соціальні працівники будуть працювати над тим, щоб дитина залишилася в сім’ї.

Діти, яких не вдасться залишити в родині, будуть жити в малих групових будиночках – до 15 осіб в одному. Їх будуть навчати 5 педагогів — за кожним закріпиться по 2-3 учня. Діти будуть жити в кімнатах по декілька чоловік, але не забувати й ходити до школи.

У соціальній квартирі зможуть проживати сироти та діти без батьківського піклування від 18 до 23 років. Соціальні служби їм допомагатимуть пристосуватися до самостійного життя.

Міжнародний досвід говорить, що така система вже давно працює у багатьох країнах світу.

• На початку XX століття Сполучені Штати Америки відмовилися від виховання малюків та підлітків у дитбудинках. Стрімке зменшення кількості людей у таких закладах почалося наприкінці 30-х років, коли було прийнято закон про фінансову підтримку сімей з дітьми, які потрапили у складні життєві обставини.
• Відмовилися від такої практики й у Швеції в 50-х роках. Усі державні заклади для дітей повністю реформували до 2000 року.
• У Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії такий процес розпочався після закінчення Другої світової війни.
• Процес реформування системи інституційного догляду та виховання дітей у Румунії розпочали в 90-х роках.
• У Болгарії за 5 років (2009-2014) кількість закладів інституційного догляду та виховання дітей зменшилася на 39 %, а дітей, що перебувають у них — на 59%.

Источники: ligazakon.ua, zakon.rada.gov.ua.