Що думають відомі харківські євромайданівці з приводу повернення беркутівців?

Повернення до Києва обміняних у грудні 2019-го беркутівців Олександра Маринченка и Сергія Тамтури сколихнуло обуренням соцмережі. Дізнаймося, як оцінюють цю подію харківські євромайданівці.

Журналіст Володимир Чистилін, один з координаторів харківського Євромайдану:

«Взагалі, мені здається, що вся ця історія з беркутівцями виглядає дуже дивно, бо вони давно повинні були сидіти у в’язниці, вже багато років — як люди, котрі безпосередньо причетні до розстрілу Героїв Небесної Сотні. На скільки я розумію, їхній злочин було доведено слідством. Щоб закон виконувався, представники державної влади повинні мати політичну волю. На жаль, ані колишній президент, ані новий не створили умов для того, щоб ця справа була доведена до кінця. І не лише президент, а й влада в цілому. Виникають питання до прокурорів, слідчих, суддів — усіх, хто причетний до цього процесу, адже минуло вже майже шість років. Особисто я нічого не очікую у створеній ситуації. Припускаю, що цих двох беркутівців будуть використовувати «наосліп» задля підриву територіальної цілісності України. Час покаже.  Вони почуваються безпечно, очевидно, вважаючи, що мають певний захист. Можливо, хтось їм це гарантував на певному рівні, — це лише моє припущення. Але на їхньому місці я би не був таким певним, бо ситуація може розвиватися по-різному. Їх можуть упізнати десь на вулиці, наприклад, добровольці, котрі були учасниками Майдану. Втім, сам факт, що вони так легко перетнули кордон і знову опинилися в Києві, — викликає запитання. Чи обурює це мене? Напевне, це слово не варто вживати. Загалом, це один із маленьких кроків того процесу, який нині відбувається в країні в цілому. Мене, швидше, обурює загальний процес. Те що ми бачимо — надводна частина величезного айсберга того процесу, котрий вирує навколо».

Актриса театру ім.Шевченка Ірина Кобзар, активістка харківського Євромайдану:

«Об’єктивно, конкретно ця подія для мене стоїть у довгому переліку негативних подій, котрі розпочалися навесні минулого року, починаючи з першого туру Президентських виборів. Повернення беркутівців не стало для мене несподіваною чи знаковою новиною. Це — частина того сценарію, який було придумано і закладено до свідомості нашого дійсного президента та його оточення. Можливо, ідучи до влади, вони й самі цього не знали, але вони — зомбовані, я відповідаю за свої слова. Об’єктивно, бачити того Зеленського, який займався проектами «Квартал 95», «Ліга Сміху» та багато чим ще, і Зеленського-Президента, треба розуміти, що це — дві різні людини. Я його сприймаю, як людину, котру зазомбували, а через нього транслюється реваншистська програма повернення «руського міра» в Україну. Все відбувається так, як заплановано: обмін і повернення, справа Шеремета, підняття цін, обмеження фінансування зарплат працівників закладів культури — це все є ланками одного ланцюга, яким нас, як народ, хочуть задавити. На народ чиниться психологічний тиск, щоб змусити зламатися, здатися — це все не просто закономірні події, а сплановані «діячами із-за порієбріка». Тутешні «наші» політики цього би не зробили, бо вони не є самостійними гравцями. Я — актриса, тому реально знаю, як розрізнити де «режисер» працює з «актором», а де — «актор» імпровізує». Тут явно видно, що «режисерська робота із виконавцем». Що робити в цій ситуації? По-перше, не вірити, що нас вже переможено. По-друге, подавати позови в суд на всіх, хто ображає нашу гідність, мову, державність. Якщо не ми будемо «ковтати» все це, а будемо судитися з чиновниками чи іншими «діячами», котрі ображають наші честь та гідність, ми виграємо цю війну. Вже є прецеденти таких виграних позовів. Я особисто маю такий досвід».

Леонід Логвиненко, журналіст, фотограф, волонтер, євромайданівець:

«Емоції з приводу повернення беркутівців, виключно, негативні. Вони — виконавці вбивства. Не просто «виконавці», а ті, хто належали до спецпідрозділу, який вбивав людей з особливим натхненням, тому є багато свідчень: телевізійні сюжети, фотохроніка. Як можна сприймати тих, хто в такий спосіб порушив закон? Мені бракує слів… Вони вільно повернулися в Україну, бо почувають, що за нинішньої влади їм це безпечно. Якщо перед Новим роком наближений до Президента України Андрій Портнов заявляє про необхідність створення «фільтраційних таборів для порохоботів» в Україні, то чого чекати від влади і чому дивуватися? Напевно, що не просто так вони повернулися, цьому передувала якась робота. Хтось опікувався  Портновим, оскільки його не посадили. Тепер повернулися беркутівці. Це все — один ланцюжок домовленостей на найвищих рівнях. Це все — частина спланованих дій, а той негатив, який розгортається в державі, стосується не лише майданівців, а й волонтерів. Особисто для себе я проблем не чекаю, живу за принципом: роби, що повинен, хай буде, що буде. Всі мої почуття я вклав у чотири рядочки:

Мабуть, на нас — єдиний план від Бога,

А, може — глум над нами цей від сатани.

Себе ми звоювали без війни,

І тільки жаль, що я дожив до цього.

Коли писав, не думав про «Беркут», але так воно відображає мої думки».

Люцина Хворост, співачка, поетка, євромайданівка:

«Я не знала, що вони повернулися в Київ, для мене це — цілковита несподіванка. Напевно, мій коментар, зараз буде дуже емоційним. Єдине, що можу твердо сказати і в чому я переконана, не повинно бути подвійної моралі. Якщо конкретні дії людей були визнані незаконними, то не варто посилатися на те, що вони виконували наказ».

Священник ПЦУ, настоятель храма Іоана Богослова Віктор Маринчак, євромайданівець:

«Обурення і огида — всі емоції, які тут можуть бути. Іншого не може викликати ця брутальна наглість, з якою ці беркутівці вимагають скасування будь-яких справ щодо них. Це — жахливо, і говорить проте, що ми понижуємо рівень демократії і рівень справедливості судової влади. Тому що саме судова влада повинна була вчасно винести їм відповідний вирок. Вони будуть домагатися визнати себе абсолютно невинними, більше того, наскільки мені відомо, вони збираються домагатися відкривати справи проти тих майданівців, які їх, начебто, ображали та принижували. Це говорить про те, що ми здаємо всі наслідки Революції Гідності, починаємо відступ перед цими силами. Думаю, найближчим часом треба очікувати мобілізації громадянського суспільства, яке могло би нарешті показати, що воно не буде терпіти такого брутального порушення всіх прав і свобод, яке ми спостерігаємо. Не буде терпіти такої брутальної зневаги до Закону і законності, які не лише виявляє влада в вищих інстанціях, а й сприяє таким речам, заохочує до них. Громадськість повинна вплинути, знайти форми впливу».

Подробиці про повернення екс-беркутівців до Києва читайте в матеріалі Сергія Баркова.