Український лікар в Італії: «Мені страшно за те, як ми зможемо впоратися вдома»

Гліб Бєлов, український лікар, розповідає, як маленька провінційна лікарня, маючи на старті 6 ліжок в реанімаційному відділенні, за кілька днів обладнала аж п’ять відділень інтенсивної терапії, збільшивши свої ресурси вшестеро.  

Італійці зробили медичний функціональний розподіл. Лікарня, в якій працює українець,  приймає лише пацієнтів із позитивним тестуванням. Решту хвороб лікують в інших медзакладах. Організатори розподілу керувалися одним принципом: кількість ліжок в реанімаціях. Водночас — саме до цієї лікарні привезли обладнання з інших клінік регіону.

Проблема цієї лікарні полягає в катастрофічному браку медперсоналу, адже лікарі — теж хворіють. Для вирішення проблеми, саме до цієї лікарні перевели медсестер із інших клінік.

Хоча громадський транспорт не працює, це не є проблемою, адже італійці, переважно, мають власні автівки.

Гліб Бєлов розповідає на своїй сторінці у Facebook:

«Збільшення навантаження на систему та перепланування її роботи не призвело до колапсу, нестачі обладнання або витратних матеріалів. Тут є все, і — в достатній кількості.

Перед кожним входженням у відділення я вдягаю дві пари рукавичок та новий костюм.

Перед кожним пацієнтом я вдягаю ще одну пару рукавичок, а після того, як знімаю — дезінфікую нижній шар рукавичок розчинами, які знаходяться всюди у відділенні. І все це  — є.

Ба більше — я можу вибрати, який розмір рукавичок мені підходить. Тут ніхто не рахує кількість пар рукавичок або катетерів, які він витратив за день. Не рахує: скільки метрів бинту відмотано, скільки флаконів фізрозчину введено — записуючи це в нескінченні журнали. Ти просто береш все, що тобі необхідно — від серветок до кисневих балонів, які стоять в коридорі під стінкою.

Якщо необхідно перевезти пацієнта з відділення в відділення — ти береш кисневий балон, від’єднуєш від пристрою моніторингу невелику портативну його частину, яка має свій окремий екран; готуєш пацієнта і прямуєш разом з ліжком-каталкою в ліфт. По коридорам, в яких можуть розійтися дві каталки одночасно, оскільки цілком імовірно, що на зустріч буде нестися каталка з іншим пацієнтом. І часу на пошуки альтернативних шляхів — немає.

І це не можливо порівняти з українськими лікарнями, де часто може не бути жодної пари рукавичок! Де все — аж до сечових катетерів — купується пацієнтами, а рукавички (в кращому випадку )є одного розміру. Якщо, є — взагалі. Де для того, щоб виконати маніпуляції, потрібно спочатку дочекатися, щоб родичі пацієнта принесли все необхідне, і лише тоді з’явиться можливість щось зробити.»

Гліб розповідає, що італійці хворіють цілими сім’ями, але медикаментів достатньо. Їх лікують ліками, які є в розпорядженні медзакладів, а не купленими родичами, як це відбувається в Україні. Коли вся сім’я хвора, купляти просто немає кому.

Що ж до медицини України, на думку медика, вона така сама, якою була наша армія у 2014-му, коли все куплялося на гроші волонтерів.

Хоча італійські лікарі виснажуються, вони забезпечені геть усім. Просто, хотіли би мати ще більше, щоб допомогти більшій кількості пацієнтів.

«Вони хотіли би, щоб було більше апаратів штучно дихання або — інфузоматів, які передали в новостворені реанімації,» — пише Бєлов, — «І це разюче кидається в очі у порівнянні з українською реальністю, в якій перед тим, як перевезти пацієнта з операційної в палату, необхідно знайти інфузомат і — бажано — справний. А подорож на КТ перетворюються на біг з перешкодами, де долаючи численні пороги, треба забігати в інші палати — оскільки там є кисень та апарат штучної вентиляції легень. Після того можна швидко перебігти до наступного такого пункту.

І при цьому кожен, хто потрапляє на посаду міністра каже, що у нас — ідеальна система, яку необхідно лише трохи забезпечити! Але та модель, яку ми маємо, точніше — мали до 1 квітня цього року — функціонально не спроможна забезпечити навіть наявних пацієнтів, не кажучи про стрімке збільшення нових.

Спалах коронавірусу для медицини, зараз те саме, що і напад російських військ на Україну в 2014-му.

І ось від цього стає страшно. Від популізму та викривлення даних про готовність , від випадкової каруселі міністрів та їх безвідповідальності.

Я бачу своїх колег тут і знаю багатьох вдома, хто почне надавати допомогу не замислюючись. Але так само я знаю, як їм не вистачає практично всього, що я бачу тут.»

Лікар, котрий отримав безцінний досвід в Італії, наголошує на необхідності діяти планово, усвідомлюючи на державному рівні сценарій, за яким розвиватимуться події. А відтак — вхід у коронавірусну кризу і плановий вихід із неї.

«Перерозподіл ресурсів мав би включати визначення лікарень для лікування лише вірусних хворих — виходячи з песимістичного варіанту розвитку події. Відповідно ,обладнання з інших лікарень — перевезти в ці призначені лікарні.

Звісно, це чи не найбільша проблема для України. Попри заяви про «одну з найкращих систем охорони здоров’я», вона насправді настільки не спроможна діяти злагоджено, що навіть ларингоскопи лікарі купують за свої кошти. Так само, як і більш дороге обладнання лікарні буквально вишукують і, звісно, ставляться до нього, як до найдорожчого і свого власного. — пояснює Гліб Бєлов, —  «Віддати апарат ШВЛ чи CPAP іншій лікарні дуже не хочеться, але в умовах епідемії так варто було б зробити.«

Лікар наголошує: поки ще є час, завдяки тому, що Україна входить в кризу пізніше, необхідно вчитися на прикладі світового досвіду. І, на момент входження в кризу — «мати план з декількох етапів та готовність лікарень станом на сьогодні, а не поодинокі спроби підлатати дірки.»

Підготовчу фазу, яку ми ще не пройшли, на думку Бєлова, Уряд мав би завершити іще в лютому-початку березня.

Відтак, наступним кроком, тобто — просто зараз — слід було би вже проводити масові тестування та визначенням контактів із інфікованими.

«Після першого летального випадку в Радомишлі та початку поширення хвороби в Чернівецький і Тернопільській областях, стало зрозуміло, що цього не відбулось.

Намагання міряти температуру дешевими китайськими термометрами через вікно автомобіля водієві — на холодному повітрі — викликало, щонайменше, здивування.

Заяви про термометрію в аеропортах, якої насправді не було… сотні заробітчан, які повернулись приватно та невеликими групами… все це призвело до неконтрольованого розповсюдження вірусу.

Програвши всі попередні етапи, зараз варто сконцентруватися на якісній допомозі тим, хто хворий. І — на підсиленні спроможності лікарень.»

Лікар закликає діяти, виходячи «з принципів критичного мислення та відвертих даних, а не сподівання на «авось пронесе»»

Підтвердженням справедливості Глібових слів може слугувати історія харківського далекобійника, який потрапив до лікарні з коронавірусом лише завдяки наполегливості своєї старенької сусідки.