Непомітний субетнос Слобожанщини: горюни, хто такі?

На Сумщині в Путивльському районі поблизу Білопілля розташоване типове українське село Линове. А от люди, котрі в ньому мешкають, мають специфічну етнічну самоназву — горюни.

Про них розповідає інтернет-проєкт Ukraїner. На перший погляд, неспеціалісту, важко визначити, що перед нами представники старовинного вимираючого етносу. Здавалося б, їхня мова — типовий суржик, притаманний багатьом селам україно-російського прикордоння. І якби не старенькі бабусі, котрі дбають про збереження народних традицій, пам’ять про них, напевне, давно стерлася б.

Пісенна традиція села Линове Путивльського району є елементом нематеріальної культурної спадщини Сумської області. Лукерія Андріївна Кошелєва 1924 року народження — найстарший носій та берегиня давньої співочої традиції. На відео у її виконанні звучить пісня «Поля чістає». Запис від 25 листопада 2012 року, з архіву Сумського обласного науково-методичного центру культури і мистецтв.

Як же утворюється субетнос та де його роль у створенні нації?

Як пояснює «Політологічний словник«, «Субетнос (лат. sub — під і грецьк. ethnos — народ)— локальна внутріетнічна група — частина етносу, яка вирізняється своїми господарськими, побутовими, культурними (у тому числі діалектними особливостями мови) та іншими специфічними рисами. Субетнос має елементи спільної етнічної самосвідомості й внутріетнічну самоназву — мікроетнонім. Субетноси становлять основну етноутворюючу одиницю і шляхом неантагоністичного суперництва роблять внутрішню структуру етносу найбільш гнучкою, не порушуючи етнічної єдності, особливо необхідної на такій стадії етногенезу, як його зародження.»

Ось як мешканці села Линово розповідають про себе для каналу Ukraїner.