Штучна Атлантида. Фото парку розваг на дні Карибського моря

Інтернетом гуляють світлини затопленого міста, в якому «мешкають кам’яні люди». Підводний музей Канкуна або — MUSA  розташований під водами Карибського моря.

Його утворили  2009-го року, ідея належить трьом батькам-засновникам. Перший — Хайме Гонсалес Кано, який тоді був директором Національного парку Західного узбережжя островів Муларес, Пунта Канкун і Пунта Ніцук.

Другий —  Роберто Діаз Авраам, того року президент морських соратників Канкуна (АНК).

Третій —  британський художник Джейсон де Кайрес Тейлор, головний художник в історії музею, котрий створив майже півтисячі скульптур природного масштабу.

Музей офіційно відкрився в листопаді 2010 року, під час святкування КС 16. Наразі Муса — одна з найбільших та наймасштабніших підводних пам’яток у світі.

Станом на 2013 рік, англійський художник Джейсон де Кайрес Тейлорз  вийшов з проєкту через зняття фінансової підтримки з боку федерального уряду. Це була перша криза музею, оскільки крім того, він втратив підвал майстерні в Пуерто-Морелосі.

У середньому 400 000 відвідувачів щороку приносять понад 36 мільйонів доларів до бюджету міста Канкуна завдяки підводному музею. Сама ж ідея рукотворного оканічного дива полягає в тому, щоб зменшити наплив дайверів до місць природного розташування коралів і таким чином зменшити загрозу їхнього знищення.  Загалом, цей район відвідує майже мільйон людей щороку.

Підводний музей створює складну структуру штучних рифів, мета яких —  зберегти природні морські ресурси Кінтана-Роо. Як динамічна мистецька платформа, вона залучає туризм до менш вразливого середовища, ніж  природні рифи природоохоронних територій національного парку Західного узбережжя Ісла-Мухерес, Пунта Канкун та Пунта Ніцук . Цей природний парк має понад 750 000 відвідувачів щорічно, один з найбільш відвідуваних морських районів у світі, і це негативно впливає на здоров’я його рифів.

Спершу, на початку 2008 року, була пропозиція створити штучні рифи, але цю думку відкинули через її примітивність та низьку естетичну цінність. Тоді запросили Джейсона де Кайреса Тейлора, щоб дізнатися чи існує можливість розробити дизайн та виконання підводної скульптурної макроінсталяції, яка б виконувала обидві функції — художньої прикраси та ефективного відродження природного рифу.

У квітні 2008 року Гонсалес Кано, Діаз Абрахам та де Кайрес Тейлор почали спільно працювати над мистецтвом та природою. Завдяки цій угоді підводний музей мистецтв (MUSA) народився під гаслом «Мистецтво збереження».

MUSA зберігає тенденцію художньої колонізації морського життя, водночас збільшуючи масштабну біомасу та знімаючи тиск на природні рифи Національного морського парку. Це — гарна принада для туристів, альтернативне місце відвідин в межах все тієї ж захищеної природної зони.

Музей розділений на три галереї під назвою Manchones Hall, Nizuc Hall та Punta Sam Hall. Перший розташований глибині восьми метрів, підходить як для дайверів, так і для плавців.  Другий та третій, знаходяться на чотриметровій глибині і підходить лише для сноркелінгу — плавання під поверхнею води з маскою, дихальною трубкою і, зазвичай, з ластами.

Скульптури займають площу 420 квадратних метрів стерильного субстрату і досягають ваги понад 200 тонн. Вони створені з екологічно асимільованих  до природи матеріалів.

Завдяки такому підходу та художнім перевтіленням в морському середовищі  природно сприймаються скульптурні твори, їх можна розглядати як співтворчість  людини та природи. Коли інертні скульптури оживають під товщею морської води, їхній естетичний вигляд мутує. У то же час вторгнення витворів людей  не створює вигляд чогось штучного бо «розмивається» живими кораловими рифами.

Щодо матеріалів, з котрих створено скульптури, за даними океанографічних досліджень, лише 10–15% морського дна має достатню кількість субстрату, щоб риф природним чином регенерувався. Тому в MUSA була створена спеціалізована група морських біологів для вивчення екологічних матеріалів, які активно сприяють росту коралів: неактивні властивості нейтрального pH, здатні тривати сотні років під морем.

Для запобігання інвазії скульптури з популяціями морського дна, їхні структури були спеціально розроблені для розміщення флори та фауни шляхом буріння отворів різноманітних розмірів та форм отворів.

Ці штучні «нірки» приваблюють риб різних типів: у плоских отворах, зазвичай, оселяються ракоподібні — краби, омари, креветки. Менші порожнини, як правило, є притулком для барвистих крихітних риб.

Музей призначений для відвідування морських глибин, дайвінгу, сноркелінгу або — мандрівкою у  скляних підводних пристроях. Якщо ви вирішите зануритися в море, може споглядати скульптури в їх справжньому оточенні та оцінити їхню пишність під впливом невагомості, зміни кольору, світла та звуку.