Історикиня розповіла про Голодомор на Харківщині

Сьогодні в Україні відзначають День вшанування жертв Голодоморів. У XX столітті сталося три голоди: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років.

Журналіст МГ «Об’єктив» поспілкувався з історикинею для того, щоб зрозуміти масштаб «катастрофи XX століття».

Начальниця Північно-Східного відділу Інституту національної пам’яті Марія Тахтаулова говорить, що геноцид 1932-1933 років був масштабним.

«Люди не погоджувалися з умовами, які створювала тодішня влада, тому селяни Харківщини почали чинити спротив. Вони бунтували проти насильницької колективізації СРСР. Але через неорганізований характер закінчувалися поганими наслідками», — розповіла Марія.

У квітні 1930 року Йосип Сталін прийняв закон про хлібозаготівлю, згідно з яким колгоспи мали віддавати частину свого врожаю. Пізніше було вирішено ще збільшити обсяги, внаслідок чого у людей забирали майже все. Це призвело до масового голоду.

«Тодішня територія Харківської області постраждала дуже сильно. Доходило до того, що люди намагалися вирватися з сіл у місто для того, щоб обміняти свої речі на хліб. Одним із головних механізмів реалізації Голодомору були «чорні дошки». Якщо колгоспи не впоралися з планом хлібозаготівель, радянська влада вносила їх на ці дошки і блокувала. Це означало вивезення усіх продуктів харчування і покарання. Слід зазначити, що плани здачі зерна були занадто завищеними, через що люди вмирали голодною смертю», — розповіла Марія.

Лише навесні 1933 року влада почала знімати обмеження, що врятувало українців.

За даними Інституту демографії та соціальних досліджень історії імені Птухи, через геноцид на Харківщині загинуло понад 1 мільйон людей.