Музиканти австрійського гурту Sofa Surfers розповіли про свій концерт на фестивалі PLAN B у Харкові

Нещодавно у Харкoві вже втретє відбувся фестиваль соціальних інновацій та нової музики PLAN B. Головна особливість цього проекту, який проводила “Культурна аѓенція ∀“ (цього разу – за підтримки агентства міжнародного розвитку USAID), – у поєднанні музики з роботою над суспільними змінами. Фестиваль зібрав представників й представниць проектів, що займаються питаннями культури, урбаністики, правозахисту, екології та багатьма іншими. 

Три дні кілька тисяч агентів і агенток змін з усієї України обмінювалися досвідом на соціокультурній конференції Plan B Day, разом із гостями з іще 15-ти країн світу. І дві ночі поглиблювали ці зв’язки на вечірках та концертах. Організатори фестивалю говорять, що нічна частина, Plan B Night, була логічним продовженням денної: і через те, що музика та клубна культура – так само інструмент змін, і через те, що музикантів вони намагалися обирати таких, що самі по собі є ченджмейкерами. Як мінімум – поділяють цінності суспільного розвитку та взаємної поваги. Одним із хедлайнерів Plan B Night стала всесвітньо відома австрійська група Sofa Surfers, що виступила з концертом на фестивальній сцені СХID ОPERA (оперний театр у Харкові). Учасники гурту – вокаліст Мені Обейя (Mani Obeya), драммер Міхаель Хольцѓрубер (Michael Holzgruber) і віджей та фільммейкер Тімо Новотни (Тimo Novotny), котрий відповідає за візуальні проекти, – розповіли про участь у фестивалі та творчість групи, а також поділилися планами.

— Давайте почнемо з того, яку програму ви показали на фестивалі PLAN B?

— На цьому концерті ми зробили мікс зі старих та нових пісень. Деякі з них ми трішки переробили та зробили нове аранжування. Ми дуже любимо Україну і дякуємо організаторам PLAN B за запрошення.

— Ви вже виступали в нашій країні?

— Ні, це був наш перший концерт в Україні.

— Ви вже 20 років на сцені. Як змінювалася  Ваша музика від першого альбому до сьогодення?

— У 90-ті роки з’явилося багато нових течій, ми тоді експериментували та шукали себе. Після появи у групі Мені ми більше уваги почали приділяти текстам. Це сформувало певний образ гурту. Спочатку в нас була аналогова музика, потім — електронна музика, у 2005-му році група вже мала інший (ближчий до пост-року — ред.) стиль. Останні два наші альбоми – це знов електронна музика. Альбоми з’являються кожного разу по-різному. Ми частіше за все спиняємося на якомусь моменті, що чіпляє і починаємо розробляти цю тему.  Так народжується пісня. То може бути або музичний момент, або щось з поезії. З цього починається творчий процес.

— Про що ваші пісні?

— Соціальні теми – про часи, які проживає зараз світ. Найчастіше використовується особистий досвід. Це може бути, на перший погляд, звичайна любовна лірика, але в ній буде закладено певний філософський стейтмент. Наприклад, пісня “Love is the theory”. Це не просто про любов, чи про прекрасне чи погане життя. Це про те, що немає в чистому вигляді поганого чи хорошого. Сенс завжди знаходиться десь посередині. Наші пісні не висвітлюють теми лише з одного боку, в них є якісь роздуми, є невизначеність, у якій сама суть, гіпотези. Важливо викликати у слухача думки, які, можливо й не будуть для нього дуже веселими, але то реальність життя і важливо розуміти її такою, якою вона є.

— Ви вважаєте свою групу соціально активною? Чи бере Sofa Surfers участь у артистично-соціальних проектах?

— Раніше, у 90-х у Відні було комьюніті з виконавців та людей, що збиралися навколо різних соціальних активностей. Зараз воно вже не таке активне, зменшилося через те, що музика стала бізнесом. Але фестивалі, що відбуваються у Австрії, – це така ж соціальна активність. Останній такий фестиваль був присвячений творчості та діяльності активістки Уте Бок (Ute Bock). Вона займалася міѓрантами, допомагала їм та була дуже соціально активною. Ми підтримували її творчість і тому взяли участь у заході. На жаль, торік вона померла, проте ми продовжуємо розповсюджувати інформацію про міѓрантів і завжди дуже раді допомагати. До того ж, гурт мінімум один раз на рік бере участь у якомусь благодійному концерті та пише музику до фільмів на соціальні теми. Але ми точно не беремо участь у політичних заходах, не підтримуємо якусь партію.

— Яка ваша музична філософія?

— Найголовніше, що у нас є, – це чесність. Не намагаємося бути схожими на когось. У нас є свій стиль, але альбоми завжди відрізняються, залежно від часу, від нашого настрою, від тем, які сьогодні важливі.

— У вашій назві закладено цікаве внутрішнє протиріччя. Що ви транслюєте слухачеві: відчуття стабільності та релаксу чи настрій динамізму та змін?

— Зміни є невід’ємною частиною життя, яке не може бути максимально стабільним. Ти не знаєш, що на тебе чекає за поворотом і тому завжди треба бути готовим до змін. “Relax when change come” (“Розслабся, коли зміни приходять” – ред.), тобто треба сприймати зміни спокійно, будучи до них готовими. Назва нашої групи говорить, що ти маєш серфінгувати, але не панікувати, ставитися спокійно до цих змін та сприймати їх як частину життя.

— Розкажіть, будь ласка, про роботи Sofa Surfers у кіно. Як відбувається співпраця групи з Тімо Новотни?

— Інколи ми створюємо музику до того, як буде написаний текст чи зняте відео, а буває – що після завершення зйомочного процесу. Іноді перед тим, як створити пісню, вже маємо якісь кадри і саме ними надихаємося, створюючи музику, а іноді навпаки. Були навіть такі випадки, коли Тімо редагував фільм під час створення музики. Через таку кооперацію процес протікав більш динамічно й живо. У нас є плани робити спільні проекти надалі, Тімо шукає фінансування. Він впевнений, що коли будуть ресурси, то ми неодмінно будемо співпрацювати над новим проектом. Вже є певний матеріал, який може з часом перетворитися на повноцінну картину.

— Ваш останній фільм “Тунель свідомості” був присвячений проблемі самотності людини у міст. А чому буде присвячений новий фільм?

— Це буде фільм про водіїв, що ризикують своїм життям, перебуваючи у дорозі. Не про простих водіїв на автошляху, а про ралійні перегони. У цьому виді спорту важливою є взаємодія штурмана та пілота. За будь-яких погодних умов вони можуть покладатися лише один на одного та довіряти одне одному. Цікаво дослідити саме цей момент взаєморозуміння і довіри, який залишається невідомим для глядачів.

— Коли планується випуск наступного альбому?

— Поки що не плануємо випускати альбом. Зазвичай для написання альбому потрібно декілька років. Ми ще не знаємо чи це буде електронна музика, чи ми будемо робити акцент на текстах. Важливо мати певну дистанцію, відпочинок один від одного, аби потім зустрітися з новою ідеєю і почати творити.

— Тобто момент імпровізації у музиці Sofa Surfers має важливе значення, так?

— Майже завжди так, коли справа стосується інструментальної музики. Аналогова музика складається з джемів, спроб, експериментів. Електронна ж музика потребує певного концепту, який повинен бути більш ретельно спланований. Вона ближче до розмови, а інструментальна – це дія, відчуття. Часто є “таймлайн”,так би мовити – лінія від електронної музики до відчуття, яка може проходити десь посередині.

— У яких країнах ви плануєте виступити у найближчому майбутньому?

—  Цього року ми будемо виступати на фестивалях у Австрії та Німеччині, а також збираємось поїхати до Японії.

— А коли українським шанувальникам чекати на ваш наступний концерт?

— Конкретних планів поки немає, а бажання вже є. Нам дуже сподобався фестиваль PLAN B, прекрасна організація та щира гостинність команди. Запрошуйте нас знову й ми приїдемо обов’язково.