Театрально-урбаністичний Parade-fest закінчився гучною вечіркою під співи музикантів (відео)

Шестиденний театрально-урбаністичний Parade-fest добіг кінця. Вистави, лекції, перформанси, зібрані з різних куточків країни та світу, другий рік поспіль мають одну мету: зрозуміти та відчути власне «Право на місто».

Саме так і звучить гасло фестивалю. Учасники заходів з різних творчих напрямків дивляться на життя в мегаполісі. Аби зрозуміти: наскільки місто належить тим, хто в ньому живе. Ба більше, розмовами цього року справа не обмежилася. Викладачі та вихованці дитячої артлабораторії D16 перетворили сіру та понуру арку в одному з будинків по вулиці Сумській на різнокольоровий витвір мистецтва.

Аліка Піхтерева, кореспондентка
Кожен з дітлахів отримав завдання: намалювати самих себе. Картини відтворені у повний зріст, задля цього їхні силуети обводили на великому ватмані. Згодом у планах наповнити яскравістю всю арку. 

Одинадцятирічна Валерія приклеює до стіни власний портрет. Дівчина малювала картину довго та плідно, використала багато фарби. Каже, що всередині бачить себе саме такою: тендітною, спокійною та грайливою.

Валерія Серебрянська, художниця
Я люблю спать, уют и тепло.

До роботи з великим ентузіазмом долучився Сашко разом з родиною. Хлопчик хоч і не малював самого себе, але допоміг приклеїти багато картин. Вважає, що такі яскраві зміни дуже пасуватимуть стінам.

Холод, автомобілі, які час від часу снували аркою, та те, що портрети періодично відклеювалися, не зіпсували гарного настрою дорослих та дітей.

Віра Толмачова, організаторка артлабораторії D16
Каждый ребенок может прийти сюда вместе с родителем. С бабушкой, дедушкой, братом, сестрой и сказать: «Это я!». А когда он вырастет — сможет сюда через три года, увидеть свою старую работу. Сможет себя сравнить, каким он был маленьким. Мы же их в полный рост обводили. Вот был маленьким — стал выше, больше. Стал по-другому рисовать.

Головними темами цьогорічного Parade-fest є насилля та утопії. Організатори вважають: ці питання свого часу досить сильно вплинули на Харків та його мешканців.

Вероніка Склярова, організаторка Parade-fest
Він будувався та розбудовувався, як утопічна радянська ідея. І до чого ми прийшли зараз, до чого це призвело — ми хочемо досліджувати.

Один з прикладів насилля та утопій навів харківський музика Назар Чорношличник. Чоловік повідав криваву історію, яка сталася з українськими кобзарями та лірниками за часів радянської влади.

Назар Чорношличник, кобзар, лірник
Скликали багатьох кобзарів, нібито, на з’їзд. В старий оперний театр (там, де зараз філармонія) І, або перед тим, або після того, їх відвезли за Харків і розстріляли. 

Через кілька десятків років від тих подій, каже музикант, в Україні залишилося близько 20  людей, яких можна було назвати справжніми кобзарями.

Крапкою фестивалю стала вистава київського театру та гучна вечірка під музику харківських та львівських музикантів.