Прописка є, а дому — немає: як харківський музикант став безхатченком (відео)

Південний вокзал. У приміщенні та на вулиці багато безхатченків. Серед них професійний музикант Володимир Кузьмін.

Володимир Кузьмін з 10 років грає на баяні, має диплом та раніше часто виступав на концертах у різних містах країни. Ще за часів Радянського Союзу чоловік влаштувався на роботу в санаторій під Харковом. Заклад був державним, і всіх працівників забезпечували житлом та їжею. А у 2005 санаторій приватизували. Із Володимиром директор закладу уклав договір.

З часом працівників обіцяли забезпечити житлом, пояснює Володимир, а до цього вони могли мешкати в санаторії.

Володимир Кузьмін, не має постійного місця проживання

Заселили меня в гараж там по договору. Там комнатка 16 квадратов. Она совершенно непригодна для жизни. Я там много здоровья потерял. И сейчас он меня выселил оттуда и не предоставил мне никакой жилплощади.

Другий місяць чоловік живе на вокзалі, а коли холодно — в електричках.

Володимир Кузьмін, не має постійного місця проживання

Я ничего плохого там не сделал никому. Последний раз концерт сделал, так еще не успели собраться после концерта и уже директор звонит: «Давай Володю убирайте, чтоб я его там не видел вообще. Выгнать его».

Прописка у паспорті: «вулиця Санаторна, 46». Це той самий санаторій. Із договором чоловік йде до офіса безкоштовної правової допомоги.

Олексій Рєпало, адвокат

Подали ему письмо о том, что он нарушил условия договора. И выгнали его на следующий день. Они указали, что он нарушил пожарную безопасность.

Адвокат пояснює: у разі порушення правил договору має бути відповідний акт, тому надіслав запит з проханням його надати.

Олексій Рєпало, адвокат

Журавлёв ответил: то было ошибочное письмо. Никакого договора не существует. Ничего не знаю.

Тож разом вирушаємо до санаторію. Раніше, як стверджував Володимир Кузьмін, його не пускала охорона. Проте зараз двері відчиняють.

— Далеко собрались?

— В санаторий.

— Зачем?

— Живет человек там, у него прописка. Пришел к себе домой.

— У него нет там дома. Общежития уже нет.

— А куда оно делось?

— Был пожар и оно сгорело.

А ось це й є житло чоловіка, яке нібито знищив вогонь.

Ничего, по-моему, тут не сгорело. Крыша целая, ничего же не сгорело. Ну вот тут я прожил 12 лет. С 92 года. 

За хвилину з’являється працівник санаторію разом з охороною.

— А был тут пожар вообще?

— Никакой фиксации пожара не было.

Пожежі не було, але гараж, в якому жив Кузьмін, опломбований та зачинений на замок. Із запитаннями йдемо до директора санаторію в супроводі охорони.

— Добрый день! Хотим пообщаться с директором.

– Он занят.

Директора санаторію ми так і не побачили. Та й чекати на нього нам не дозволила охорона.

Адвокат Кузьміна каже: з цією справою вже пішов до суду. Тож очікує на справедливе рішення.