Провину доведено, злочинців — відпущено. Обвинувачених у теракті віддали Росії (відео)

Довічно осудити та негайно відпустити. Судді поставили крапку у справі про теракт біля Палацу спорту, яка розглядалася понад 4 роки.

На цьому фото Володимир Дворніков — головний у групі терористів, які підірвали мирну ходу в Харкові.

А це — пост у Facebook батька одного із загиблих у той день патріотів — 15-річного Даніїла Дідіка.

Андрій Дідік, батько загиблого школяра

А як жити далі? Мені і так без Дані жахливо незатишно на цій землі. Навіщо ти, влада, робиш життя взагалі нестерпним?

Цим подіям передувала багаторічна історія. 22 лютого 2015 року. Патріоти Харкова йдуть маршем пам’яті героїв Євромайдану. Не встигають пройти й сотні метрів, як лунає вибух.

На місці загинули двоє — підполковник міліції Вадим Рибальченко і лідер харківського Євромайдану Ігор Толмачов. Наступного дня в лікарні помер школяр Даніїл Дідік, трохи пізніше — студент Микола Мельничук. 9 осіб отримали поранення. Активісти, які перебували в тій колоні, згадують: від більшої кількості жертв їх врятував автомобіль «Газель», що послужив перешкодою між вибухівкою і людьми.

Борис Редін, активіст харківського Євромайдану

Я там теж був. І зі мною могло статися теж що завгодно.

Рівно за два місяці після трагедії прокуратура передала до Фрунзенського райсуду обвинувальний акт щодо трьох підозрюваних — Володимира Дворнікова, Віктора Тетюцького та Сергія Башликова. Від засідання до засідання фігуранти відверто затягували процес: скаржилися на стан здоров’я, просили відводу суддів. 26 грудня 2019 всі троє висловилися на свій захист. Колишній правоохоронець Тетюцький заявив: він не вибухотехнік, а вбивство кількох людей не допомогло б розхитати ситуацію в країні.

Віктор Тетюцький, обвинувачений у теракті біля Палацу спорту

Хоть я и отношусь крайне негативно к укро-нацистскому движению, я никогда не собирался и не убивал никого из них. Каждый имеет право сходить с ума по-своему. Хоть прыгая на Майдане, хоть участвуя в хоровом пении гимна, хоть заворачиваясь в желто-голубую простыню во время судебных заседаний.

Ексберкутівець Дворніков розповів: все життя мріяв об’єднати слов’янскі народи та жити як у СРСР. А взяти на себе провину за вчинення теракту його змусили силою працівники СБУ.

Володимир Дворніков, обвинувачений у теракті біля Палацу спорту

Я отказался брать на себя любые преступления. Тем более, теракт. На что мне было сказано: «Это твой выбор, но быструю смерть нужно заслужить» — дословно. И палачи приступили к пыткам с новой силой.

Башликов малював на клітці азимути мобільного зв’язку. Таким чином пояснював: Дворніков не міг активізувати міну, зробивши дзвінок на телефон-детонатор.

Сергій Башликов, обвинувачений у теракті біля Палацу спорту

По данным распечаткам входящего звонка на этот вот телефон не было. При этом факт фальсификации стороной обвинения материалов уголовного производства более чем очевиден.

Під час дебатів прокурор Володимир Лимар повідомив: усі троє принципово заявлені у списках на обмін з Росією. Вимагав довічного ув’язнення, а до початку дії вироку – змінити запобіжний захід з перебування в СІЗО на особисте зобов’язання. 28 грудня, восьма ранку, Фрунзенський райсуд. Біля входу щохвилини зростає кількість людей: активісти, ЗМІ, правоохоронці. Сьогодні тут мають оголосити вирок. Родичі загиблих сподіваються, що запобіжний захід змінено не буде.

Андрій Дідік, батько загиблого школяра

Пленных нужно менять. Однозначно. Включать в списки этих уродов – категорически нет. Это обычные уголовники, которые за деньги убивают людей.

Марина Толмачова, дружина загиблого активіста

 Убийство. Спланированное. С большим количеством людей. Почему они вообще включены в эти списки? Категорически против и очень жаль, что некоторые потерпевшие всё-таки согласились.

Усіх охочих потрапити на оголошення вироку перевіряли через металошукач, чого раніше тут не було. До зали впустили невелику кількість людей. Коли натовп у коридорі почав скандувати «Слава Україні!», двері зачинили. Почалася сутичка між поліціянтами та активістами.

Обвинувачені слухали вирок по Skype-зв’язку. Судді зачитували його чотири години.

Олексій Шарко, суддя

Покарання за сукупністю злочинів у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є особистою власністю. Змінити на особисте зобов’язання, звільнивши його з-під варти негайно.

Цивільні позови шістьох постраждалих на відшкодування компенсації від 100 тисяч до 2,5 мільйонів гривень суд задовольнив у повному обсязі. Якщо засуджені гроші не виплатять, це має зробити держава. Із зали люди виходили в сльозах, пригніченими. Андрій Дідік швидко зник із приміщення.

Володимир Лимар, прокурор

Прикро, прикро. Дуже прикро. Але лише так Україна може виконати свої міжнародні зобов’язання. Але мені дуже прикро, що доводиться змінювати запобіжний захід.

Олег Головков, представник потерпілих

Ми вважаємо це рішення політичним. Не пов’язаним жодним чином із законом. Нагадаю, що жодного міжнародного договору підписаного Україною у нормандському форматі немає. Ми будемо оскаржувати.

Лідер громадської організації «Світанок» Вадим Поздняков того фатального дня йшов у самому серці натовпу поруч із загиблими.

Вадим Поздняков, активіст

Зв’язатися з батьками. Їм зараз дуже важко. І з адвокатом. Адвокат подаватиме апеляційну скаргу і ми будемо підтримувати їх у цьому.

У межах великого обміну Тетюцький, Дворніков та Башликов наразі передані Росії.