Харківська міськрада виграла суд проти Інституту нацпам’яті: чи повернуть проспект маршала Жукова (відео)

Навколо проспекту Григоренка — знову точаться баталії. Харківський мер Геннадій Кернес має намір вчергове повернути на сесії міськради стару назву проспекту — Маршала Жукова. Для цього раніше провели громадські обговорення.

Олександр Шемаєв, кореспондент
Баталії щодо зворотного перейменування проспекту Григоренка на честь маршала Жукова між міськрадою та активістами, які таку ініціативу не підтримують, точаться з травня минулого року. Але мерія не відступає і хоче спробувати повернути декомунізовану назву проспекту вже на найближчій сесії. 

Мешканці проспекту Григоренка таку ініціативу сприймають по-різному.

Вікторія, харків’янка
Я считаю, что это просто несолидно с их стороны. И Григоренко был великим, а этот был все-таки кат, но талантливый кат. Но он ведь не жалел людей. Как украинцев, так и вообще. А улица уже есть. Все привыкли и в документах писать и тут, и там. Что за идиотизм? 

Марина, харків’янка
Для меня легче, когда есть старые названия, а не новые. Иногда в новых названиях просто путаешься и не понимаешь куда ехать, куда идти, когда тебе называют новые названия улицы. 

Харківська міськрада судилася з Інститутом нацпам’яті. Вимагала, щоб останні не мали права втручатися у перейменування вулиць. Справу слухали в Окружному адмінсуді міста Києва, де мерія перемогла. Про це повідомив у своєму Telegram-каналі міський голова Геннадій Кернес. Згодом на сайті мерії з’явилося розпорядження щодо підготовки до чергової сесії рішення про повернення проспекту декомунізованої назви, на підставі громадських слухань. Раніше на сайті міськради за Маршала Жукова висловилися шістдесят сім відсотків тих, хто проголосував. Проти — третина.

Олексій, харків’янин
Нет, я против того, чтоб возвращали маршала Жукова. — А почему? — А зачем? Можно, конечно, памятник Ленину поставить. Можно еще что-то сотворить. 

Також міськраду обурила відсутність єдиного національного реєстру пам’яток Другої світової війни. Нібито його мали створити ще в 2015 році, коли прийняли закон про декомунізацію, зазначив у дописі Кернес. А керівниця місцевого відділення Українського інституту нацпам’яті Марія Тахтаулова зазначає: створення такого переліку — досить сумнівна ідея, адже на це може піти не один рік.

Марія Тахтаулова, керівниця Північно-Східного відділення Українського інституту нацпам’яті
Немає ані рішення суду, ані органу, який буде цим займатися, ані критеріїв, ані методичних рекомендацій. Це досить тривалий процес. Уявіть собі скільки людей з України взяли участь у Другій світовій війні. Це десятки мільйонів людей. Тим більше, де гарантія того, що той орган, який буде його формувати, може оперувати всіма масивами даних і завтра виявиться що когось там не внесли? А це є порушення прав цієї людини. Це заборонено Конституцією. 

Також Тахтаулова додає: закон про декомунізацію унеможливлює називати вулиці іменами людей, які обіймали посади вище за секретаря районного відділу партії. Юрист Роман Чумак стверджує: постанова суду набуває чинності за тридцять днів після публікації, якщо у цей термін Кабмін не подасть апеляцію.

Роман Чумак, керуючий партнер юридичної компанії “Арес”
Передусім є певні неточності у законодавстві. І поки, наприклад, Кабінет міністрів не узгодить ці питання, не прийме відповідний правовий акт і не визначить повноваження інституту національної пам’яті, що він має право надавати такі рекомендації, або чіткий перелік вулиць, які підлягають декомунізації. Тоді уже буде остаточно поставлено крапку у цьому спорі.