Харків-Нові Санжари: фоторепортаж з автопробігу волонтерів

Волонтери вирушили автопробігом із Харкова до Нових Санжар – там перебувають евакуйовані з Уханю українці та іноземці. Харків’яни вирішили підтримати співвітчизників та гостей України.

Центр Харкова – Держпром. Біля п’ятого під’їзду люди із пакунками, деякі окутані в українські прапори.

Серед них і Наталя Яковська. Жовто-блакитний стяг додому привіз її молодший син. Прапор хлопець роздобув на Євромайдані у Києві.

«Я мандрую взагалі частенько. Я завжди беру його з собою і знаєте як? Ми на Арабатській стрілці, ми на Кінбурнській косі, ми на Кам’яній Могилі, ми у Гайдамацькому яру — завжди дістаю його трішки з острахом тому що люди різні їздять. Але от всі його підхоплюють, фотографуються», — підкреслює жінка.

Згодом людей більшає і декілька автівок відправляються до намету «Все для перемоги», що на майдані Свободи. Там розробляють стратегію руху, закріплюють прапори, корегують дрібниці. Цілковита метушня не проходить без журналістів – медійники спілкуються з учасниками акції – треба ж буде матеріал роботи!

Ще 10 хвилин і 5 автівок вирушають. У багажних відділах машин – гостинці, у салонах – волонтери. До акції залучилося до 20 чоловік, та згодом людей побільшає – в дорозі до колони долучається ще одне авто.

Дорога до Нових Санжар пролягає через Полтаву – це близько 180 кілометрів в один бік. Їдемо в першій автівці – за кермом волонтер Борис Редін, поруч – його колега Юрій Немикін.

«Було так тепло цілий тиждень, а сьогодні похолодало – вітряно», — зауважує останній.

Дійсно, дорога слизька через дощ. Дощить добре – на періодичних зупинках «за потребою» чи перекусом більшість намагається швиденько вирішити справи та повернутися до теплого салону, деякі «гурмани» дихають свіжим повітрям, так би мовити, насолоджуються погодою та фотографуються – а як без цього?!

Першим, хто зустрів колону із шести автівок виявився оператор якогось із телеканалів — на в’їзді до селища. Там, на повороті, картинку можна відзняти гарну! До того, дощ закінчився. У будь-якому випадку на нашій дорозі, бо в Нових Санжарах, або як його жартома називають деякі волонтери «Новоухані», не дощило.

Колона проїжджає мостом через Ворсклу та зупиняється біля повороту до медичного центру. Там блокпост – вартують нацгвардійці з поліцейськими.

Поспіхом вирішується питання щодо пропуску. З пів дюжини автівок дали добро на в’їзд лиш одній – до неї сіло п’ятеро. Такий контроль через те, що до карантинної зони (а це прилегла територія навколо санаторію, де знаходяться евакуйовані) великому натовпу не можна. Зрештою, мікроавтобус минає охорону та припарковується поруч із наметом «Товариства Червоного Хреста» — саме туди треба зносити гостинці.

А за 100 метрів – центральний в’їзд до санаторію зі співвітчизниками та іноземцями, яких привезли з Китаю. Туди стороннім взагалі вхід заборонено.

У захисних масках тут лиш бійці Національної гвардії. Медики зауважують, що з евакуйованими не контактують, а поліцейські переконують – стіни медустанови жоден із тих, хто там перебуває, покинути не може.

«Спекуляція на тему, що вийдуть хворі люди – це не можливо? – Це точно не можливо. Як бачите, туди ні зайти ні вийти ніхто не може звідти», — підкреслює начальник відділу охорони публічного порядку ГУ Нацполіції Полтавської області Роман Савченко.

Як виявилось, харчові продукти від цивільних евакуйованим передавати заборонено.

«Харчі туди в обсервацію ми не маємо права передавати. – А чому?- А тому що в них є кейтерингова компанія, яка їх годує і відповідає за харчування. Що принесли – у нас немає сертифікатів. Ви розумієте, от апельсини привезуть – у дітей з’являться прищі, може бути алергія. Тому було прийнято рішення штабу – продукти не передавати. Це поки що, а що буде потім – життя покаже», — пояснює голова Полтавської обласної організації “Товариство Червоного Хреста” Ірина Плюсніна.

Однак гнити харчам не доведеться – їх передадуть до дитячих будинків та іншим людям, які у цьому потребують. Натомість такі речі як іграшки, наприклад, евакуйованим дарувати можна.

На згадку про приїзд та підтримку евакуйованих з епіцентру розповсюдження коронавірусу на автомобільному мості через Ворсклу – де відбувалися сутички між місцевими та силовиками, активісти зобразили український прапор. Таким чином хочуть нагадати, що українці – єдині.

«Біля мосту зустрів бабулю і вона мене питає: А правда, що ми всі помремо? – Чому? – Тут небезпечна хвороба. – А звідки у Вас така інформація? – По “Росії” сказали. Розумієте, я так вважаю, що у Кремлі зараз хтось отримує зірочку або на погони або на груди. Проти нас це гарно обіграли», — роздумує співорганізатор поїздки, волонтер Борис Редін.

Про сутички із силовиками тутешні мешканці говорити не перестають, однак заявляють про своє бачення подій. Зокрема, Олександр Терещенко був одним із учасником того бунту.

Чоловік говорить, що не заступається за тих, хто жорстоко повівся стосовно співвітчизників. Каже, що навіть його син зараз проживає в Китаї. Та Олександр Терещенко стверджує, що серед місцевих були й провокатори. Він проводить волонтерів дорогою, якою прямували до санаторію автобуси з евакуйованими. По дорозі, метрів за 50 від в’їзду, валяється розбите скло. Вірогідно, від тих же автобусів.

Чоловік переконує, що мітингувальники, які в той момент стояли біля воріт, не могли поцілити у вікно з іншого боку та за кілька десятків метрів. Каже, що автобуси вже проїхали з побитими вікнами, до того ж, чомусь із затримкою.

«А вже оголосили, що бидло «санжарське», неадекватні бездушні люди побили вікна, скло, дітей. Там були нормальні люди, їм треба спілкуватися, а ми бездушні. Так виставили санжарців. А в цієї картинки є низка деталей, які складаються в один сценарій: треба було до темноти довозити, щоб не було зрозуміло що. До того ж, нагнітити обстановку і виправдати те, що нагнали сотні спецпризначенців, аби місцевих поставити в кут, мовляв, вони бешкетники та хулігани. Водночас, міністр внутрішніх справ «порішав» всі проблеми. В Україні «краса», тому що ми вміємо створювати проблеми і їх вирішувати», — говорить чоловік.

Співорганізатор акції Борис Редін говорить – результатом поїздки цілком задоволений, адже особисто побував на місці подій та поспілкувався із місцевими. Щодо ситуації навколо протестів місцевих має свою думку.

«Розумієте, насправді це розіграли проти нас. Я вам скажу, якби в Харкові таке сталося – пів міста було б дикунів. А з іншого боку – якби була проведена робота, не державою, а громадськими діячами з цього приводу, якби люди дійсно знали, що це таке, то їх би прийняли так, що увесь світ би казав: «Боже, як в Україні приймають людей з Уханя». І це було б правдою, абсолютно», — підкреслив Редін.

Не тільки наші співвітчизники приїжджають до стін медцентру, аби підтримати своїх та хоч чимось їм допомогти. Медики «Червоного Хреста» розповідають про відвідини посольств країн, громадяни яких там перебувають. Буквально, на днях до них завітали з посольств Еквадору та Аргентини. Люди передали засоби особистої гігієни, халати, капці та інші речі.