Хворі на коронавірус помирають не втративши перед тим свідомості

«Чи знаєте ви, яким є найдраматичніше почуття? Бачити, як пацієнти помирають притомними і на самоті, чути, як вони благають покликати їхніх дітей та онуків», — повідомляє італійська лікарка Франческа Кортелларо.

Інтерв’ю з нею опублікувало видання il Gornale.it, приділивши увагу психофізичному стану людей, котрі страждають від пандемії COVID-19.

Завідувачка відділенням швидкої допомоги лікарні Сан-Карло Борромео, лікарка Франческа Кортелларо пояснює, що пацієнти входять до карети швидкої і відтоді знаходяться в реанімації в цілковитій ізоляції, жодні родичі не можуть відвідувати. Помираючи і відчуваючи наближення смерті, вони усвідомлюють свою самотність та безвихідь.

Франческа Кортелларо пригадує бабусю, котра хотіла бачити онучку. Лікарка взяла телефон і зробила відеодзвінок онучці. Вони попрощалися. Незабаром по тому старенька померла.

Лікарка каже: «На даний момент у мене довгий список відеодзвінків. Я називаю це списком прощань. Я сподіваюся, що нам нададуть iPad-mini. Трьох-чотирьох було б достатньо, аби ці старі не помирали наодинці.»

Перша лінія війни з коронавірусом також проходить коридорами цієї сірої будівлі невиразного вигляду, збудованої ще у 50-х роках минулого століття. В її стінах — обличчя приховані масками,  привітання — тільки дистанційні. Разом із рутиною великої структури, все це створює відчуття фільму-катастрофи 70-х років.

Але це — не фільм, катастрофа вже настала, всі ці прикриті обличчя, всі ці руки в рукавичках відчайдушно намагаються вийти з неї.

Професор Стефано Муттіні, керівник реанімації, зізнається: «У мене таке враження, що я потрапив у цунамі, яке, як би не старався, ніколи не зможу зупинити.

Основна проблема — знаходити нові місця для хворих. У моїй реанімації було 8 ліжок. Тоді мені вдалося додати 7, потім ще 8 і нарешті 16, досягнувши 31 місця.

У неділю вранці я був у захваті від того, що знайшов 6 нових місць, але опівдні я виявив, що всі вони зайняті. На якусь мить я відчув себе переможеним і божевільним.»

Створення нових місць — клопіт кожного працівника лікарні. Професор Стефано Каруго, завідувач кафедри серцево-легеневих захворювань продемонстрував журналістові  il Gornale.it вкриті пилом приміщення, де працівники тягнули кабелі та підключали електричні клеми.

«Це — ще 12 місць для пацієнтів із серцевими хворобами, які потребують інтенсивної терапії. Перетворення було заплановано на п’ятницю, але кімната буде повністю функціонувати через два дні. У звичайний час це зайняло б у нас місяці, замість цього ми зробили це за 5 днів», — пояснює Стефано Каруго.

Ця гонитва з часом, пошук місць, яких ніколи не вистачає, все разом — ніби прокляття Сизіфа.

«Ця необхідність подолати надзвичайну ситуацію, незважаючи на всю надану нам допомогу, створює значний емоційний стрес», —  пригадує професор Мутті, — «Коли я запитав свою команду, хто хотів би поїхати працювати у відділення з хворими на COVID-19, всі вони зголосилися. Я пишаюся цим, але усвідомлюю, що для багатьох це будуть дуже важкі переживання. Врешті-решт, вся наша категорія пройде великі випробування за той період, з яким ми стикаємося.»

Костюми, схожі на водолазні, в яких ув’язнений персонал, виснажують. Лікарі піднімають пальці на знак майбутньої перемоги, посміхаються з-під масок, але до перемоги ще далеко.

Доктор Карло Серіні, після того, як провів ніч в палаті інтенсивної терапії сказав: «Я був реаніматором протягом багатьох років, але зараз це інакше. Сьогодні вночі я підійшов до літнього чоловіка. Ми наділи його шолом для дихання. Він злякано озирнувся.

Я нахилився до нього, а він прошепотів: «Невже це правда? Зі мною все серйозно?» Я зустрів його погляд побитого собаки. Цього разу в мене не було відповідей.»

Професор Джіакомо Грасселі, глава регіонального кризового центру Ломбардії каже: «За 20 днів надійшли 700 серйозно хворих. Сто — виписані після того, як пішли на поправку. Решта померли. На додаток до цього, ще тисяча пацієнтів — на кисневій терапії, тобто — їм необхідна допомога в диханні. Це досягло жахливих пропорцій.

Ми починали зі 130 ліжками в 15 реанімаціях, сьогодні у нас їх 800. Ці нові місця, однак, придатні для того, щоб лікувати тих, хто хворий сьогодні. Якщо епідемія продовжить поширюватися такими темпами як зараз, до кінця березня у нас тільки в Ломбардії буде 2000 пацієнтів в інтенсивній терапії.

Врахуйте, що на всю Італію близько 5 тисяч ліжок у відділеннях реанімації. Багато з них — в Венето і Емілії-Романьї, які також постраждали від епідемії. Жодна система охорони здоров’я в світі не витримає такого удару. Ви можете збільшувати кількість ліжок — але ви не можете за одну ніч навчити сотні лікарів і медсестер «.

Читайте також: «Не в змозі говорити: інтерв’ю з хворою на COVID-19»