Маленькому харків’янину з діагнозом ДЦП волонтери зробили ремонт.
Марина Полященко — мати десятирічного Володимира. У хлопця дитячий церебральний параліч. Жінка розповідає: нещодавно довелося виїхати з орендованої квартири, адже господар вирішив продати житло. Марина разом із сином залишилися без домівки. Трішки пізніше харків’янка знайшла квартиру.
Марина Полященко, мати Володимира Квартира была после затопления, поэтому цена на неё была довольно низкая. Здесь года пол назад был потоп с горячей водой. На кухне всё было в плесени. В комнате уже обои ободрали, там тоже плесень. Для лежачего ребенка это жизненно опасно. |
|
Марина написала на своїй сторінці в Facebook, що їй потрібна допомога з ремонтом. Пост жінки побачили волонтери харківського осередку проєкту «Будуємо Україну Разом». Вони вирішили підтримати родину. Такі акції вони називають «БУРчиками».
Людмила Нікітіна, координаторка харківського осередку проєкту «Будуємо Україну Разом» Основний пріоритет діяльності нашого осередку — це організація таких щомісячних акцій взаємодопомоги і добросусідства. Це можуть бути родини, які знаходяться зараз у скруті, або це можуть бути молодіжні простір, громадські організації, якім по виваженим та певним причинам потрібна допомога. |
|
Майбутній програміст Денис здирає старі шпалери. Розповідає: вже має досвід, адже допомагав батькам робити ремонт вдома.
Денис, волонтер Это такой маленький шажок в будущее развитие Украины. Мы понимаем что в данный момент из-за коронавируса очень проблемные есть семьи, которым к сожалению не хватает денег или еще чего-то, им нужна помощь. Одна из моих целей — помогать таким семьям и поддерживать их. |
|
Підготовка до ремонту тривала кілька тижнів. Тепер, кажуть волонтери, потрібно оновити коридор, вітальню, балкон, ванну кімнату та кухню.
Святослав, волонтер Треба зробити стелю, зашити пластиком, линолеум покласти. Це найскладніша робота. Найпростіша робота — це шпалери. Ми готові до різних складнощів, від утеплення будинку дол якихось сантехнічних вимог. |
|
На матеріали для ремонту витратили близько 6 тисяч гривень. Частину коштів надала сама родина. Також пожертви робили небайдужі люди.
Олена, волонтерка Приємно, коли в нашому світі все так відбувається, що люди допомагають один одному. Тобто, якщо мені потрібна допомога, я знаю, що мені допоможуть. Таким чином створювати створювати таке приємне суспільство навколо себе. Плюс давати приклад для дітей, це дуже важливо. |
|
Тепер оселя виглядає так. Марина зізнається: завжди мріяла щоб у сина була своя затишна кімната, де вони могли б гратися та займатися реабілітацією.
Марина Полященко, мати Володимира Помощь посторонних людей, которые настолько прониклись, настолько хотят помочь ребенку. Я не могу подобрать слова, чтобы передать, что я чувствую. Правда у меня слезы радости, умиления, благодарности. |
|
У соцмережах волонтери приймають заявки на допомогу тим, хто її потребує. Також закликають приєднуватися до таких акцій всіх небайдужих.
