“Поїзд: Київ-Війна” та “Вторгнення на Байконур” — фільми, з яких варто починати перегляд фестивального кіно  

Без традиційної червоної доріжки та живих показів, але з великою кількістю глядачів та неабияким розмахом стартував цього року кінофестиваль Kharkiv MeetDocs.

Традиційно Міжнародний кінофестиваль документального та ігрового кіно Kharkiv MeetDocs мав наприкінці жовтня відкрити кінотеатри для всіх кінолюбителів. Через пандемію формат фестивалю складався з оффлайн-онлайн-заходів. Наприклад, повністю онлайн проходить Національний конкурс, який у цьому році проводять вперше.

За тиждень до старту Харків потрапив до “червоної зони” карантину, тому усі живі покази та зустрічі також треба було перенесли в онлайн. Майстеркласи проводять на платформі ZOOM, сайт перетворили на онлайн-кінотеатр, а враженнями глядачі можуть поділитися у соцмережах. 

Сучасні проблеми потребують сучасних рішень. Тож як фестиваль стартував 26 жовтня обговорили у програмі «Onlain-Розмова» на телеканалі Simon. 

“Фестиваль відчувається коли мені надсилають якусь попередню статистику переглядів. Хоча дійсно, бракує безпосереднього спілкування в офлайн-форматі. Але всі розуміють, яка зараз ситуація. Ми зробили все, що могли, аби люди побачили кіно, і що найголовніше, українське сучасне кіно”, — говорить програмний координатор Національного конкурсу Віктор Глонь.

До речі, за перший день кінофестивальні фільми загалом подивилися 3623 рази. Поки що рекордні 1854 перегляди набрав фільм — учасник Нацконкурсу, у якого в рамках Kharkiv MeetDocs відбулась міжнародна прем’єра. Це документальний фільм «Вторгнення до Байконуру».

“Да, из-за карантина приходится в таких компактных форматах это проводить, уходить в онлайн, но и на этом спасибо. Я все равно очень сильно рад, меня переполняют эмоции, потому что у меня это настоящая премьера. Я сегодня (26 октября — прим. ред) утром во всех своих соцсетях сразу же анонсировал это мероприятие и с трепетом целый день общаюсь со зрителями, которые уже делятся впечатлениями”, — розповідає головний герой фільму Дмитро Громов.

Кінострічка — зафільмована експедиція на закритий космодром Байконур. Дмитру Громову та його оператору Ангелу Ангелову вдалося подолати 50 км пустелі, потрапити в законсервовані ангари, зняти шатли і показати все це в документальному фільмі.

Що було б з командою, аби їх спіймали російські військові, які охороняють об’єкт — вони навіть не хочуть думати. Фактично космодром Байконур знаходиться в Казахстані, але Російська Федерація орендувала його до 2050 року, каже Дмитро.

“Я являюсь представителем движения, которое во всем мире называется Urban Exploration (городские исследования — прим. ред.). У нас мировое сообщество, которое занимается изучением заброшенных мест: подземелья, бункеры, метрополитены и т.д. Сейчас мы изучаем архитектурное и научное наследие Советского Союза. Мы давно знали, что на территории космодрома находятся законсервированные ангары, в которых стоят шаттлы того времени. Они являются  носителями не только ядерного оружия, но и уникальной истории. Это слепок исторической эпохи, которая безвозвратно ушла и никогда больше не вернется. Мы в ней ковыряемся, изучаем и показываем людям”, — Дмитро Громов.

За словами Дмитра, є ще сотні не досліджених місць по всьому світу. У кіномайстрів вже є цілий відзнятий сезон з 10 серій короткометражних фільмів про малодосліджені місця україни, які зараз є у відкритому доступі на YouTube. 

“Байконур” — это наша спецработа, которая делалась параллельно. Это основное детище, в которое мы вкладывали себя, время, силы. Основные вещи, которые есть в Украине мы уже показали и изучили. Теперь наши амбиции лежат в пределах земного шара”, — Дмитро Громов.

На Національний конкурс подавалися близько 30 фільмів, але за головний приз будуть змагатися тільки 6 стрічок. Кожного кінофестивального дня в онлайн-кінотеатрі на сайті фестивалю для глядачів стають доступні два нові фільми. Відкрили Національний конкурс Kharkiv MeetDocs щойно згаданий фільм “Вторгнення на Байконур” та дуже очікувана стрічка “Поїзд: Київ-Війна”

“Розпочали з цих фільмів, бо вони найбільш глядацькі. Для них не потрібні зайві презентації. До того ж фільми показові тим, що у них є оповідач. Можливо, вважається крутішим для фестивальних фільмів, щоб зображення саме розповідало історію, але також є стиль, коли є людина, яка веде за собою. Це набагато легше для сприйняття, тому ці фільми значно простіші для глядачів, які не звикли дивитися фестивальне кіно. Це те з чого варто починати”, — каже координатор.

Прокату фільму “Поїзд: Київ-Війна” кінофестиваль Kharkiv MeetDocs чекав понад два роки, з того самого моменту, як на другому пітчингу фестивалю молодий режисер Корній Грицюк представив короткий тизер стрічки.

Дія відбувається у поїзді “Київ-Костянтинівка”, який їде з мирної столиці до окупованих територій Донбасу. Це ніби зріз думок випадкових та майже випадкових подорожніх.

“Такі фільми як “Поїзд: Київ-Війна” спонукають нас чути один одного, людей з різними позиціями. Позиціями, які нам буває важко сприйняти, особливо, якщо йдеться про особисту розмову. Фільм дозволяє подивитися думки на екрані і морально прийняти іншу точку зору”, — говорить Віктор Глонь.

“Цей фільм показує нам тих людей, з якими ми їздимо одними потягами, і, я думаю, не тільки потягами “Київ-Костянтинівка”, а й потягами метро у великих українських містах. Це люди, з якими ми просто стоїмо у чергах в супермаркетах, з якими разом ходимо голосувати на вибори, а потім думаємо: “Хто ж це все наголосував”. Цей фільм показує наше різне українське суспільство, адже ми усі живемо у якихось своїх бульбашках: бульбашках фейсбуку, однокласників або ще якихось”, — розповідає про стрічку її автор Корній Грицюк.

Корній сам з Донбасу, і хоча до Києва приїхав ще до війни, про особливу атмосферу у поїзді “Київ-Костянтинівка” не просто чув. Розповідає, що багато разів проводжав і зустрічав своїх рідних та декілька разів сам по роботі їздив в Краматорськ цим поїздом. Для нього — це особиста метафора українсько-російської війни

“Я про нього дуже багато знаю, чув про що говорять там люди. Тому вже дуже давно була ідея зробити фільм про цей поїзд, про суспільство, яке ніби в дорозі, але хтось своїми думками, насправді, зовсім не в поїзді”, — Корній Грицюк.

Режисер кілька років розробляв ідею на різних європейських лабораторіях документального кіно. Митці робили тестові зйомки, довго підбирали апаратуру, намагалися зрозуміти, яким складом краще поїхати, аби й звук якісно записати, й знімальна група помістилася у поїзд та не лякала пасажирів.

“Нас було четверо. Адміністратор, грубо кажучи, сидів у нашому купе з речами, а так ми були втрьох: я, оператор Кирило Лазаревич та звукорежисер запису Артем Євтушенко”, — каже Корній.

А ось про сприйняття камери пасажирами режисер каже таке: “Дуже по різному сприймали. У когось наболіло в душі та є те, чим він хоче поділитися через камеру. Хтось, звичайно, не хотів спілкуватися. Наприклад, через питання безпеки, бо він їде на непідконтрольну територію України. Хтось думав, що ми збираємо якісь “анекдоти” в поїзді, а коли зрозумів, що знімаємо на серйозну тему — відмовився говорити”.

Стрічка була знята з особистим болем та особливою місією.

“Я хотів би, щоб фільм почули, напевно, люди, які підзабули, що у нас в країні вже 7 років йде війна. У нас говорять, що люди втомилися від війни, але багато хто навіть не розмірковує над тим, що ти можеш сісти у Києві у поїзд, переночувати у ньому та вранці прокинутися за 20-30 км від лінії зіткнення, де відбуваються бойові дії”, — Корній Грицюк.

Усі фільми Національного конкурсу та внеконкурсної програми можна дивитися тільки два дні від початку перегляду. “Поїзд: Київ-Війна” та “Вторгнення на Байконур” будуть доступні до 23:59 27 жовтня. Потім для перегляду будуть доступні інші фільми. Усе на сайті кінофестивалю https://meetdocsfestival.com