Виганяли з дому, били та звинувачували у крадіжках. Все це робили із власною донькою її батьки.
Інеса Картавцева, постраждала від сімейного насилля Я действительно не знала куда мне идти. Мне запрещали пользоваться туалетом, кухней, закрывали холодильник. Я не должна была ничего делать. |
|
Інеса Картавцева працює в «швидкій». Розповідає: протягом двох років страждала від домашнього насильства. Батьки звинувачували її в крадіжках та інших фактах, які вона не робила, — зізнається Інеса. Жінка каже, що матір та батько викликали поліцію, забороняли їй жити у власній квартирі, а іноді застосовували фізичну силу.
Інеса Картавцева, постраждала від сімейного насилля Полиция ворвалась в мою комнату, в мою личную комнату. Никуда они не уходили и верили им. Для меня это был шок. Я покинула свой дом и пошла просто куда глаза глядели. Сидела очень долго боялась, что меня найдут почему-то. Хотя я не в чем не была виновата. Сидела на погребах и очень сильно рыдала. |
|
Згодом Інеса випадково натрапила на кабінет психолога. Там їй порадили звернутися до мобільних бригад соціально-психологічної підтримки. Тоді вона познайомилася зі Світланою Таванцевою, яка на той момент працювала там. Кризова психологиня одразу допомогла дівчині.
Інеса Картавцева, постраждала від сімейного насилля Главное искать помощь. Начинать искать выход. Если ты не будешь спрашивать у людей, рассказывать эту ситуацию другим людям, помощь не придет никогда. |
|
Світлана Таванцева розповідає: близько 20 років займається кризовою психологією. Після завершення кар’єри у бригадах соціальної допомоги, відкрила власну організацію для реабілітації жінок.
Світлана Таванцева, кризова психологиня Если женщина знает, что повторяются факты насилия иметь в секретном месте свои документы. Возможно деньги, если они у неё есть. Какие-то ключи. Запасная карточка мобильного телефона. Обязательно она должна кому-нибудь рассказать. Это может быть соседка. Это может быть подруга. |
|
За два роки існування організації, допомогли більше ніж 60 харків’янкам. Окрім роботи із психологом, жінкам надається юридична консультація, є заняття із самооборони. Курс реабілітації пройшла й Інеса. Зараз дівчина працює волонтеркою та сама підтримує дівчат, які зіткнулися з насильством.
Світлана Таванцева, кризова психологиня Нельзя молчать. Если приехала полиция, она не должна говорить: «Ой, да ладно. Может мы помиримся». Этого не должно быть. Никакой вид насилия не должен прощаться. Когда агресор будет знать, что 100% он будет наказуем, тогда он будет заботиться о своем психическом состоянии. |
|
25 листопада Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства проти жінок. Його запровадили в 1999 році в пам’ять про сестер Мірабаль — політичних активісток, яких жорстоко вбила таємна поліція.
Дар’я Велигодська, піар-менеджерка Центру гендерної культури З дитинства дівчину зав’язували бинтами і у ней деформована така нога. Це вважалося так естетично, гарно, а що відчувала дівчина протягом багатьох років свого маленького життя, залишається на роздуми. |
|
Піар-менеджерка «Центру гендерної культури» Дар’я Велигодська розповідає: все частіше до них звертаються жінки, які постраждали від насильства. Тому проводять майстер-класи та тренінги для запобігання таким ситуаціям.
Дар’я Велигодська, піар-менеджерка «Центру гендерної культури» Татко заробляє гроші, він не повинен працювати вдома, він же втомлюється. Мати готує їжу, це ж її обов’язки. Ці стереотипи заважають і впливають на те що гендерна нерівність причиняє появу таких гострих проблем. |
|
Дар’я зазначає: у центрі є музей жіночої та гендерної історії. Сюди може прийти кожна й поділитися своїми переживаннями на папері.
