Цього дня шість років тому у Харкові стався теракт біля Палацу спорту, який забрав життя чотирьох патріотів. Злочинці отримали довічне, але не відбувають його.
Аліка Піхтерева, кореспондентка 6 років промайнуло від страшної події — теракту біля Палацу спорту, внаслідок якої загинуло 4 людини, зараз ми знаходимося приблизно на тому самому місці, де пролунав фатальний вибух. Люди, які сюди приходять — аони пригнічені. Адже злочинці наразі не покарані, їх відпущено до Росії. Родичі та близькі та учасники ходине отримали виплат від держави, та найстрашніше, про що кажуть близькі та учасники ходи — пам’ять про загиблих не вшановується. |
|
Цього дня, але 6 років тому, на цьому місці збиралися тисячі людей. Була сонячна погода, довкола панував піднесений настрій патріотів. Люди святкували річницю втечі Януковича. Активісти планували дійти великою колоною до майдану Конституції, де мали б зустрітися з учасниками такої самої ходи, що розпочалася від пам’ятника Тарасові. Ніхто навіть і не здогадувався, що усього за декілька хвилин свято перетвориться на жахливий сон.
Десятки поранених, швидкої поруч не було. На місці загинули двоє: 37-річний підполковник міліції Вадим Рибальченко та лідер харківського Євромайдану Ігор Толмачов. Йому було 52.
Валентин Руденко, учасник ходи 22 лютого 2015 року Ну а як кричала жіночка, яку поранили і один з учасників майдану… Досі пам’ятаю ці хвилини. |
|
Наступного дня в лікарні зупинилося серце 15-річного Даніїла Дідіка. Ще через день помер Микола Мельничук, який незадовго до цього відзначив своє дев’ятнадцятиріччя. Підозрюваних затримали швидко, а от судовий процес тривав виснажливих 5 років. Провину Віктора Тетюцького, Володимира Дворнікова та Сергія Башликова довели. Але одразу після винесення вироку їх негайно відпустили в межах великого обміну з Росією наприкінці 2019.
Андрій Дідік, батько загиблого школяра в теракті біля Палацу спорту Коли вони були затримані — на очних ставках вони всюди показували саме те, що вони зробили. Вивчити це неможливо. Це було видно, є відеодокази. |
|
Восени минулого року громадськість шокувала новина, що злочинці навіть не були оголошені в розшук по Україні. Фактично це означало, що вони мали змогу в будь-який момент повернутися та ходити з харків’янами одними вулицями. 9 місяців сторона захисту вимагала оголошення в розшук — врешті це сталося. Але болючих питань від того не поменшало — кажуть постраждалі. Ані компенсацій від держави, ані гідного вшанування пам’яті. Боротьба за призначення 11 школі, де навчався Даня Дідік, імені маленького героя триває й досі.
Руслан Горовий, ініціатор проєкту «Так працює пам’ять» Є петиція, яка набрала обумовлену законом кількість підписів. Кернес проговорив губами, що це питання треба розглянути на сесії. І тиша. Зайдіть в 11 школу. За цей час там виросло ціле покоління, яке не знає, хто такий Даня Дідік |
|
Ми дослухалися поради Руслана Горового та відправилися до школи, де навчався Даня. Біля входу — пам’ятна табличка, в холі бачимо банер та фото. Директорка закладу розповідає, що не дозволяють згасати пам’яті маленького героя.
Світлана Проценко, директорка Харківської спецшколи №11 Сьогодні а завтра в нас уроки пам’яті. Я б не дуже хотіла називати це формальним словом «уроки», але це відбувається під час освітнього процесу — нехай це називається так. Ми згадуємо. |
|
Директорка пригадала футбольні матчі, які щороку проводять в пам’ять про хлопця, адже Даня любив футбол. Розповіла, що патріотичному вихованню у цих стінах приділяється велика увага. Ми вирішили запитати в школярів та батьків, чи знають вони щось про хлопця.
Пару слов про Даню Дидика сможете сказать? — Про кого? — Про Даню. — Это тот, который погиб? Не хочу я ниче говорить. — А я не знаю ниче. |
|
23 лютого, за словами директорки, в перервах школярі слухатимуть пісні з проєкту «Так працює пам’ять». До нього долучаються музиканти з усієї країни. За сумною іронією долі, проєкт заснували, аби школа носила ім’я хлопця — розповів Руслан Горовий.
Руслан Горовий, ініціатор проєкту «Так працює пам’ять» Якщо ви вийдете навіть тут, в Харкові і попитаєте, як звали 4 загиблих під час ходи Гідності — ви зрозумієте, що навіть харків’яни того не знають. |
|
Пам’ять про загиблих живе в серцях небайдужих. Мисткиня Ірина Бондаренко зробила ось такий портрет Дані, який подарувала батькові хлопця.
Ірина Бондаренко, мисткиня Це моя пам’ять. Я гадаю, ми зможемо її пронести. Оскільки триває війна, нам багато є що робити. |
|
