«Навряд чи мене щось вразить після того, що я бачив на посаді керівника Харківської області» – Олексій Кучер

В «Інформаційному вечорі» на телеканалі Simon голова Державної регуляторної служби України Олексій Кучер розповів, як за 10 років планують переглянути всі дозвільні документи в державі, чому  найбільшими порушниками є органи місцевого самоврядування, а скаржаться бізнесмени найчастіше на Держпраці. А також екс-голова Харківської ОДА відповів, чим займається в Києві, чи планує забирати в столицю родину, чи піде знов у мери Харкова та чому більше не дає оцінок попередникам.

 «Заблокувати рішення Президента не можемо, а якогось міністерства – можемо»

— Зізнаюсь, я дізналася про існування Державної регуляторної служби в той момент, коли вас призначили її очільником. Я думаю, що наші читачі приблизно на тому ж рівні розуміння ситуації. Тому, якщо можна, розкажіть, як саме Державна регуляторна служба захищає бізнес? Чим ви займаєтесь?

— Ви знаєте, дуже прикро чути це, що багато хто дізнається про існування центрального органа виконавчої влади (не побоюсь цього слова, одного з основних органів центральної виконавчої влади, який опікується бізнесом) ось лише зараз, або взагалі не чули. Взаємовідносини бізнесу та держави, треба визнати, сьогодні є досить складними.  Це є певний наслідок минулих часів, який ми зараз хочемо виправити.

Державна регуляторна служба — це центральний орган виконавчої влади. Серед усіх наявних органів, які є регуляторами (тобто видають нормативні акти, які регулюють суспільні відносини та відносини з бізнесом), це єдиний орган, який не є регулятором. Навпаки, цей орган контролює міністерства.

— Тобто називається регуляторною, але не регулює, а навпаки.

— Державна регуляторна служба — з чого виникла ця назва: ми фактично контролюємо всіх регуляторів. Регулятори — це всі, починаючи від Президента України та закінчуючи органами місцевого самоврядування. Тобто це всі суб’єкти, всі органи, які видають ті чи інші нормативні акти, які регулюють взаємовідносини з суспільством, з бізнесом.

Я на кожному публічному майданчику, в кожному виступі звертаюсь до бізнесу та прошу звертатися до нас, тому що ми, власне, є тим майданчиком, де можна просувати в законному руслі лобістичні якісь теми, які допомагають бізнесу.

Ми — фільтр. Нам направляють регуляторні акти, які регулюють ті  чи інші відносини з бізнесом. А ми є фільтром, який їх пропускає або не пропускає. Дуже багато актів ми не пропускаємо, не погоджуємо їх. І міністерства, органи центральної виконавчої влади не можуть приймати їх.

—  Ви сказали, що й Президент видає регуляторні акти. Тобто ви можете впливати на Президента та Кабмін чи ні?

— На Кабмін ми можемо впливати. На Президента —  якщо, наприклад, розробником є Кабінет міністрів, то ці укази теж через нас проходять. Але, звісно, якщо Президент приймає рішення, то заблокувати рішення Президента ми не можемо. А заблокувати рішення якогось міністерства можемо.

— Напряму ви підпорядковані Кабінету міністрів України. Так?

— Так.

«50% органів місцевого самоврядування взагалі не публікують регуляторні акти»

—  Хто в нас більш за всіх шкодить бізнесу своїми регуляторними актами?

— Усі регулятори шкодять так чи інакше бізнесу. Зараз процеси децентралізації в нас тривають. З’явилися нові органи місцевого самоврядування — об’єднані територіальні громади. Вони як раз продукують велику кількість регуляторних актів, які впливають на діяльність бізнесу на місцях. І це найбільш значні порушники. Ми робили в лютому дослідження, 50% органів місцевого самоврядування взагалі не публікують регуляторні акти. А це — обов’язок відповідно до законодавства. Ці акти повинні бути опубліковані, й вони повинні обговорюватись у суспільстві, в бізнес-середовищі в 30-денний строк.

— Тобто вони щось наприймали, нікого не повідомили…

— Це так не робиться. 10% взагалі не мають відповідного ресурсу — майданчика, веб-сайту, на якому повинно викласти цей регуляторний акт. Ми беремо зараз усе це у свої руки для того, щоб відрегулювати цю ситуацію. Такою вона не може бути, оскільки органи місцевого самоврядування є зараз ключовими гравцями у взаємовідносинах з бізнесом.

«За 2020-й рік не складено жодного протоколу»

— Як ви можете на них впливати? Які у вас є інструменти? Можете їх перевірити? Приїхати з інспекцією, перетрясти всю документацію чи як?

— Інструментарій впливу є, але, на жаль, його не достатньо. Зараз, якщо ми дивимось на всю нашу діяльність, то я хочу суттєво змінити моменти, які пов’язані саме з децентралізацією. Зі стратегічної точки зору ми зараз хочемо посилити цю сферу впливу.

На сьогодні ми фактично є контролером контролерів. Тобто є контролюючі органи, зокрема, дозвільна система — вона притаманна органам місцевого самоврядування, які видають певні дозволи. Ось ми такі органи контролюємо. Ми їх перевіряємо й за наслідками можемо скласти адміністративний протокол, притягнувши до адміністративної відповідальності, якщо є певні порушення. Або інакше впливати — своїми приписами, які органи місцевого самоврядування повинні виконувати.

Але в чому тут проблема? Орган місцевого самоврядування, згідно з Конституцією, має заборону втручання. Іноді ми маємо такі свавілля: якщо я можу зупинити регуляторний акт будь-якого міністерства, то зупинити акт органу місцевого самоврядування я не можу, тому що є пряма заборона. Тут  є певний дисонанс: з одного боку,  величезна кількість актів такими органами продукується, з іншого — ми не можемо вплинути.

Тому зараз ми готуємо зміни до законодавства для того, щоб мати можливість жорстко впливати на порушення законодавства з боку органів місцевого самоврядування.

— Як вони на вас реагують? Порушники. Йдуть назустріч, змінюють свої регуляторні акти? Чи їх доводиться постійно штрафувати? 

— Я хочу повідомити, чому мало хто чув про цей державний орган. Тому що понад рік не було керівника. І за 2020-й рік не складено жодного протоколу взагалі. Тобто не притягнуто жодної особи до відповідальності.

Зараз ми це змінюємо. Ми повністю беремо ситуацію під контроль. У кожному регіоні є територіальні сектори, які представлені нашими співробітниками, й вони досить системно моніторять  діяльність органів місцевого самоврядування, виконавчої влади на місцях. І ми реагуємо, маючи той інструментарій, який закріплено згідно з законодавством.

«Кожен регулятор хоче «вискочити» з-під контролю»

— Ви сказали, що рік не було керівника. У якому стані ви все це прийняли? З чого починали? За рік усе розвалилося?

— Орган не розвалився, він існує багато років. 6 років — як Державна регуляторна служба (після реформи, яка була проведена), а до цього — як Держкомпідприємництва. Створений орган був президентом разом із бізнесом та відповідав за комунікації держава — бізнес. З 2015 року він почав функціонувати  як Державна регуляторна служба, й, на мій погляд, не було створено всього того, що закладено в основі цього органу. Звісно, що перебуває служба в процесі стагнації, але сама по собі вона розвалитись не могла, тому що це досить потужна інституція.

Через неї проходять усі органи виконавчої влади, всі регулятори — окрім тих, що були виведені тим чи іншим законом.  Кожен регулятор хоче «вискочити» з-під контролю. Це природно, зрозуміло. Ніхто не хоче погоджувати. Усі хочуть приймати самостійні рішення, якось впливати на бізнес для того, щоб у тому числі вирішувати корупційні питання. А ми — певний запобіжник, який зараз існує.

Перше, що було зроблено, — був проведений моніторинг, аналіз того, що там відбувалось. Ми провели ревізію. Зараз потрібно додати нову кров, нових працівників. Колектив працює довго, й у певному процесі стагнації. Я  вже почав  відповідну реорганізацію, зараз вона знаходиться на погодженні — 4 міністерства пройшло, зараз залишилось Міністерство юстиції.

— Регуляторам теж приходиться постійно щось погоджувати…

— Так, весь час погоджуємо. Чекаю, що все ж таки отримаю дозвіл на реорганізацію. Протягом  місяця швиденько реорганізуємо — і з новими силами, з новою командою, яку наберемо, — в роботу. Усіх звільняти не будемо, але цю нову кров додаймо обов’язково.

«Керівники секторів уже контактні»

— На місцях у вас також є представники? Це якісь офіси чи одна людина?

— У кожному регіоні є сектори. Вони представлені двома людьми —  це керівник сектору та фахівець. Я вже зараз бачу, що з урахуванням того навантаження, яке ми маємо в регіонах, цих людей недостатньо. Але поки що я для себе вирішив, що ми питання про штат підіймати не будемо. Потрібно продемонструвати потужну роботу, а потім вже виходити з пропозиціями щодо збільшення штату.

— Я ніколи не мала справи тут, у Харкові, з представниками Державної регуляторної служби. А ви, коли були головою ОДА, спілкувались з цими людьми?

— На жаль, ми не зустрічалися. Звісно про Державну регуляторну службу я чув і розумів її діяльність як фаховий юрист. Але все залежить від активності. Усе виходить як від керівництва центрального органу, так і людей на місцях. Я в кожному регіоні створив консультаційні ради й запрошую бізнес-середовище долучатися до цих консультативних рад.

— Як їх знайти, щоб долучитись?

— Зайти на сайт Державної регуляторної служби. На сайті є контакти кожного керівника сектору. Керівники секторів уже контактні. Я декілька раз збирав і повідомляв: той, хто працювати не хоче, той у команді не буде. Люди на місцях активізувалися.

У Вінниці керівник сектору вийшов на керівника ОДА. Вони узгодили відповідні позиції, почули бізнес і почали процес дерегуляції, тобто перегляду всіх актів, що приймалися як в органах місцевого самоврядування, так і в ОДА.

Минулого тижня я підписав наказ про планову перевірку всіх облдержадміністрацій по всій країні.

«Давайте нам інформацію, чим вам допомогти»

— Для розуміння, ОДА які регуляторні акти видають? Що ви будете перевіряти?

— Ми перевіряємо обласні державні адміністрації не на предмет відповідності регуляторних актів регуляторній політиці. Державна адміністрація є органом ліцензування й видає відповідні ліцензії, освітні наприклад. Ми періодично перевіряємо органи, що видають ліцензії.

Це планові перевірки, й ми, власне, реагуємо на порушення. Ми знаємо, що права отримувачів ліцензій часто порушуються. Я закликаю всіх ліцензіатів, усіх тих, хто отримає дозволи й дозвільні документи, звертатись до нас. Зараз ми швидко обробляємо інформацію, контролюємо та перевіряємо контролюючи органи: Держпраці, Держпроднагляд тощо.

— Тобто вони можуть звернутися до вас та повідомити, наприклад: «Нам здається, що від нас дуже багато документів вимагають»…

— Будь ласка. Якщо відбувається порушення, то це саме до нас. Крім того, чому консультативна рада створена на базі кожного регіону? Є бізнес активний, представлений різними індустріями, різними сферами. Хто краще за все розуміється  на бізнес-процесах і взаємовідносинах між державою і бізнесом? Хто краще розуміється, щоб бізнесу було легше?  Звісно, що це самі бізнесмени. Будь ласка, ми приймаємо різні пропозиції.

Президентом оголошено поточний рік роком дерегуляції. Що таке дерегуляція? Це перегляд регуляторних нормативних актів у ретроспективному порядку, які так чи інше зарегульовують певні процеси. Ми готові потужно включитись і скасовувати ті акти, які обтяжують бізнес. У нас є фахівці, які цим займаються, відстежують. Але самі бізнесмени, саме бізнес-середовище, яке розуміється на цих процесах, ми просимо, вимагаємо: давайте нам інформацію, чим вам допомогти.

Переглянути всі регуляторні акти, що є в державі, за 10 років

— У вас є якесь уявлення, якщо не в абсолютних цифрах, то принаймні у відсотках, скільки всього нам потрібно скасувати, щоб стало легше?        

— Кабмін прийняв у березні Стратегію розвитку — 2030 нашої держави, економічного розвитку. Кабмін взяв собі амбітні плани переглянути всі регуляторні акти, що існують у нашій державі.

— Скільки років на це потрібно?

— Вони взяли собі 10 років. Зараз я створив робочу групу, щоб відстежувати кількість. Статистика знає все, але не знає кількості регуляторних актів. Зараз ми з’ясовуємо. Але це тисячі, десятки тисяч регуляторних актів. І тому, щоб виконати таке амбітне завдання, нам кожного дня потрібно переглядати величезну кількість регуляторних актів. Поки що, я думаю, ми відстаємо, але треба включатись.

— Я слідкую за вами в соцмережах, й інколи ви повідомляєте про якісь кричущі історії. Наприклад, нещодавно був допис про надзвичайну кількість дозволів на розміщення зовнішньої реклами, які вимагали органи місцевого самоврядування.  Наведіть приклад найбільш кричущої ситуації, де в бізнесу вимагали занадто багато дозвільних документів?

— Тут питання не тільки в тому, що вимагають зайві документи. Кожен орган створює багато перепон для бізнесу. Чомусь так сталося. Іноді я це пов’язую з корупцією. Створюють такі корупційні бар’єри для того, щоб бізнесмени розв’язували питання «швиденько».

Тут навіть питання не в кількості документів, а в тому, що вигадують такі історії й створюють такі умови, що не передбачені законодавством. І щодо реклами, й органи місцевого самоврядування втручаються в роботу закладів харчування. Ми вже реагували на подібні історії. Багато таких історій, де ми реагуємо, виносимо свої приписи, повідомляємо, що вони не можуть цього робити, що в законі чітко передбачені регуляторні можливості.

Я забув, у якому це регіоні було, але місцевий орган дозволяє торгівлю поза межами торговельного майданчика.

— Тобто десь із полу бабуся може торгувати біля виходу з метро з таким дозволом?

— Тобто вони для себе вигадали, що вони можуть дозволяти собі таку стихійну торгівлю, коли бабуся прийде — й отримає дозвіл. Це поза законом знаходиться, й звісно що ми реагуємо на таке.

—  Органи місцевого самоврядування, ніби, у своєму світі живуть, й і інколи що захотіли, те й видають…

— Так і є. А, враховуючи, що кількість їх зараз збільшилась, то і кількість порушень збільшилась.

Як мінімум пробігаю 5 кілометрів

— Крім Державної регуляторної служби, хочеться  з вами й про людське порозмовляти. Я казала, що слідкую за вами в соцмережах. Так от, часто бачу, що ви виходите на пробіжки в Києві. Де бігаєте? Як у вас взагалі життя змінилось з того моменту як ви переїхали в Київ?

— Звісно, життя змінилось. Більшу частину тижня я територіально знаходжусь у столиці. Проживаю поряд із Маріїнським парком. Перебуваючи в Харкові на посаді (голови ХОДА – ред.), я підтримував спортивну форму, я колишній спортсмен, тому й зараз продовжую.

— А часу коли було більше на спорт (та й узагалі вільного часу): коли були на посаді в Харкові чи в зараз?

— Часу завжди недостатньо. Це все пов’язано з дисципліною.  Якщо ти чітко стоїш на позиції, що потрібно виконувати ті чи інші вправи, то ти формуєш свій розпорядок дня таким чином і дотримуєшся його. Я вже звик до цього.

— Тобто о котрій ви встаєте? Скільки пробігаєте? Кожного дня?

— Як мінімум я пробігаю 5 кілометрів. Встаю о 6:00 чи 6:30 ранку. З 8-ї вже починається робочий час у Державній регуляторній службі.

— Напевно, іноді бувають складнощі з бігом в Маріїнському парку. Там постійно хтось страйкує під Верховною Радою…

— Я думаю, бастувальники в такий час ще сплять. Як правило, вони збираються, щоб висловити свої обурення, коли є преса,  народні депутати, йде засідання Ради. А це вже 10-11 година. Починають збиратись з 9-ї.

 «Навряд чи мене щось вразить»

— Родина ваша залишилась у Харкові?

— Родина поки що в Харкові. Доньки навчаються в школі. Я думаю, їм треба завершити навчальний рік. А після цього ми з дружиною вирішимо, як далі.

— Тобто в планах таке є, що можете остаточно переїхати до Києва?

— Так.

— За новинами в Харкові слідкуєте? Цікавитесь що тут відбувається у нас?

— Звісно цікавлюсь, бо Харків це – мала батьківщина.

— Щось вразило вас за останній час?

— Та ні. Навряд чи мене щось вразить після того, що я тут бачив, перебуваючи на посаді керівника області. Я думаю, нічого тут не відбувається такого, що б не відбувалось взагалі по країні.

«Єдина політика, якою я займаюсь, — це регуляторна»

— На днях призначили вибори міського голови Харкова. Ви були вже кандидатом. Не плануєте?

— Поки що ні, не планую.

— А може знаєте, хто від «Слуги народу» буде?

— Ні, не знаю. Я зараз не займаюсь партійним будівництвом, політикою. Єдина політика, якою я займаюсь, — це регуляторна. Я повідомляю, якщо хтось хоче ставити питання  стосовно політичних різних процесів, то я не знаю. Я думаю, буде прийнято виважене рішення, буде достойний кандидат від партії влади.

—  Є версія, що або «Слуга народу» не буде брати участь, або  підтримає того ж Терехова. Чи це правильно?

— Я думаю, що піде хтось від партії влади.

— А якщо вам запропонують, підете?

— Бажання у мене такого не має.

— Чому?

— Тому що зараз у мене інші простори, інша мета. На сьогодні я досить серйозно поглибився в ці процеси. Державне управління (все ж таки — центральний орган виконавчої влади) —  це серйозна відповідальність. Є можливість впливати на багато процесів, що пов’язані з бізнес-середовищем. Я вкотре підкреслю: звертайтесь, ми багато на що можемо впливати. На кожному форумі я кажу: ви б знали, скільки до мене звертається міністрів  та керівників тих чи інших органів, які запускають до нас на погодження ті чи інші акти. Я відверто про це кажу, вони телефонують, прискорюють ці процеси. Я хочу, щоб бізнес-середовище теж так піклувалось про своє майбутнє, звертаючись так багато до нас, як це роблять чиновники.

«100% буде гаряче»

— Ще трошки про вибори. У вас є досвід виборчої кампанії, Як вам здається, чи буде в Харкові гаряче цього року? Які у вас прогнози щодо цієї кампанії?

— 100% буде гаряче. Ми це розуміємо всі. Харків — регіон непростий, регіон з амбітними людьми, регіон, який знаходиться під особливим контролем керівництва держави. Позиція керівника міста є досить відповідальною, тому що місто — мільйонник. Я точно думаю, що буде гаряче. Якщо, забігаючи наперед, хтось може спитати, чи розумію я, хто стане переможцем цих перегонів, то я думаю, що на це питання можливо відповісти, побачивши весь список кандидатів. До цього часу вони не визначені, про свої амбіції заявили деякі кандидати, але далі побачимо. Далі буде.

— Одна з інтриг точно вже є. Напевно, ви бачили плакати Добкіна та Фельдмана поруч — і на «Барабашово» вони розміщені, й на будівлі в центрі, що належить Фельдману. Усім цікаво, чи це свідчить про те, що один одного підтримує та не буде балотуватись, наприклад.

— Ну, дивіться, якщо він поруч, то точно він підтримує. Він же не розмістив ще когось третього, щоб заплутати. А конкретно пан Олександр розмістив біля себе пана Михайла. Мабуть, підтримує. На мій погляд, це яскрава демонстрація цього.

«Якщо людина достойна, то вона повинна працювати, чому ні?»

— Ще один момент, щодо якого цікаве ваше бачення. Ситуація з районами. Зараз у рамках укрупнення районів звільнено голів РДА – здебільшого, мабуть, тих, яких призначали при вас. Ті, які були «новими обличчями». І паралельно йде процес — призначають голів великих РДА, оцих сімох, і там Войтенко, Масельський, Ромах — тобто люди, які очолювали РДА ще при Порошенко. Як вам здається, у нас закінчилася епоха нових облич?

— Я б висловився коректно. Рішення приймається як головою обласної держадміністрації, так і Президентом. Це люди, які призначаються Президентом. Я думаю, що певний аналіз кожної особи був проведений, і якщо Президент їх призначає, то вони повинні відповідати й відповідають тим критеріям, запитам, які є на сьогодні у влади й, зокрема, в Президента. Люди, яких ви назвали, є точно з досвідом. Є, які за часів Януковича працювали, за часів Порошенка… Я б не забарвлював такими барвами. Якщо людина достойна, то вона повинна працювати, чому ні? А звільнено понад 20 осіб зрозуміло чому: пройшло укрупнення районів,  було 27, а зараз лише 7. Зрозуміло, що повинно бути найкраще призначення.

— Для мене було дивно, що  майже жодного з тих 27 керівників, які керували 27 РДА до цього, не призначили очільниками нових районів. Невже всі вони були таки погані?

— Звісно, що ні. Маючи нагоду, я хочу подякувати їм за їх роботу. Вони — великі молодці. Це був складний рік, і багато працювали на повній потужності. Тому тут лише слова вдячності. Це рішення нової очільниці області й Президента. Я б не коментував. Ми побачимо з часом, наскільки добре, потужно, ефективно будуть працювати нові очільники районних держадміністрацій.

«У нас потужний регіон. Йому б приділити більше уваги»

— Ще питання. Нещодавно Верховною Радою було прийнято рішення про велику приватизацію. Ви як людина, яка донедавна очолювала регіон, знаєте наші підприємства, нашу промисловість. Як вам здається, які з цих підприємств повинні попасти під велику приватизацію, а які мають залишитися у власності держави?

— Там перелік підприємств існує, треба до нього звернутися. Ви знаєте, давно обговорюється питання про приватизацію «Електроважмашу», і я, перебуваючи ще на посаді очільника області, казав, що нам треба виважено підходити до цього питання, тому що там, де «Електроважмаш», там і «Турбоатом». Це два потужні підприємства. Одне без одного вони не можуть існувати. Це факт. Тому відірвати один завод від іншого не логічно. Або частину потужностей доведеться передати «Турбоатому», якщо хтось хоче приватизувати «Електроважмаш», або вирішувати якось спільні питання. Тут точно необхідно виважено підходити. Наскільки я знаю, в Дмитра Сенниченка, який очолює Фонд держмайна, теж така позиція.   Ми з ним спілкувались на цю тему. Тому побачимо.

— Питання приватизації «Турбоатому» взагалі стоїть чи ні?

— Наскільки я пам’ятаю, питання приватизації «Турбоатому» на той час не стояло. Стояло питання приватизації «Електроважмашу».

— А щодо ХАЗу? Ваша позиція? Його постійно намагаються рятувати. Може, його треба віддати у приватні руки?

— У нас потужний регіон. Йому б приділити більше уваги. Я намагався. Я оббив усі кабінети в Києві, щоб отримувати увагу з боку столиці. Я й зараз спілкуюсь з керівниками підприємств, на своєму рівні можу законно посприяти всім цім процесам, хоча б у комунікативній площині. У мене болить якраз за ХАЗ. Я був там представлений. Ми чули, як колишній керівник «Укроборонпрому» обіцяв виплатити зарплатню за пів року, цього зроблено не було. У жахливому стані зараз він знаходиться, й, на жаль, не рухається. Я думаю, якщо приватний інвестор з серйозними намірами (бо є й шахраї, й ті, кому потрібна тільки земля в центрі міста) захоче зайти, то його треба допускати.

Більше не даю оцінок попередникам

— І ще «харківське» запитання. Ми тут всім регіоном намагаємося розібратися, що відбувається із забезпеченням киснем ліжок для хворих на коронавірус.  Зокрема, є запитання, як так сталось, що в залізничних лікарнях заявлено 700 місць, а реально вони приймають по 100 чи 150 хворих, тому що немає кисневих трас, проблеми з проводкою та не працюють концентратори. Чому я вас про це хочу спитати – тому що перемовини з «Укрзалізницею» щодо цих лікарень ще коли ви були головою ХОДА. На чому ви залишили цей процес? Там мали будувати кисневі траси? Що обіцяла «Укрзалізниця» щодо цих лікарень?

— Ви повідомляєте про певні деталі, які мені вже невідомі. Я не хотів би це коментувати. Але за мою каденцію дійсно (це було наприкінці) ми досить ретельно обговорювали питання включення залізничних лікарень у лікування COVID-хворих, і на той час були певні проблеми з підписанням договору з НСЗУ, але все ж таки ми там пришвидшували всі ці процеси. Наскільки я пам’ятаю, ці траси повинні були бути проведені. На першому етапі ми купували кисневі концентратори для того, щоб з киснем мали можливість лікувати людей. Але чому зараз так відбулося, я не можу коментувати.

—  Просто ніхто кінців знайти не може, що відбувається з цими лікарнями. Тобто перемовини з «Укрзалізницею» були і якісь домовленості були?

— Перемовини були досить відверті. Було прийнято відповідне рішення на рівні керівництва «Укрзалізниці». Я спілкувався  особисто, я декілька разів зустрічався з керівництвом цих наших лікарень. Спочатку ми отримували перепони (як у «чорнобильській лікарні», наприклад), але після того, як керівництво лікарень зрозуміло, що вони мусять приймати COVID-хворих, то вони йшли назустріч. Я не знаю, що сьогодні відбувається, але на той час керівництво було зацікавлено виконати все, щоб у найкоротший час приймати належним чином COVID-хворих.

— Про конфлікт навколо Бондарчука з рулеткою ви чули?

— Чув, звісно чув.

— Які у вас були відносини? Як ви до цього ставитесь? Чи це нормальна поведінка? Чи дозволяв він собі таке за ваших часів?

— Якщо я буду коментувати: «за моїх часів — після моїх часів», то це буде некоректно. Саме по собі висловлювання не коректне. Так, можна сказати, чого ви до мене прийшли та ставите питання, йдіть, з’ясовуйте і самі збирайте інформацію.  Я думаю, що після цього він був відсторонений від керівництва департаментом. Мабуть, керівництво зробило свої висновки з приводу таких висловлювань.

А порівнювати часи я точно не хотів би.  Люди можуть порівняти, як що відбувалось. Я скажу, коли я зайшов на посаду, я давав певні оцінки попередникам і я виніс певний урок з цього. Зараз я це вже не роблю, враховуючи певні обставини, я досить коректно висловлююсь. Кожен керівник, коли заходить, повинен думати, що він зробить. Я залишаюсь на цій позиції та якомога менше хочу давати оцінку тим, хто був раніше, або тим, хто є зараз. Можу лише давати оцінку своїм діям. А люди вже по ділах всіх розсудять.

«У кого не палають очі – буде звільнений»

— У вас у Державній регуляторній службі не було попередників тому немає, кому давати оцінку. Рік же ніхто не керував…

— Були попередники. Був той, що виконує обов’язки.

— А щодо команди? Хто з вами переїхав з Харкова до Києва? На світлинах бачила пана Грицькова, вашого тут заступника. Хто з вами там працює з тих, хто працював у Харківській ОДА?

— Дійсно, я запросив Грицькова до себе. Він зараз входить у консультаційну раду, яка була створена при Державній регуляторній службі. Це Рената Казанська, вона очолювала службу в ОДА. Я запросив ще Наталю Василенко, яка очолювала управління контролю та аудиту. Найближчим часом розпочнуться конкурси. Я думаю, що ці люди, яких я назвав, вони вже ознайомлені з роботою Державної регуляторної служби. Тож, якщо вони мають бажання, то повинні приєднатися до конкурсів. А там побачимо. Але, звісно, людей, які пройшли відповідний шлях зі мною і якість яких як працівників я знаю, то я намагаюсь тримати їх поруч, запрошувати. Це логічно і природно.

— Скільки людей працює в Державній регуляторній службі?

— Зараз штат — 201 особа.

— Наскільки ви хочете оновити штат — у відсотках?

— Я остаточно  не прийняв рішення, але з деяких персоналій когось точно звільню, по комусь ще не прийняв рішення. Я думаю що 25% — це ті, кого потрібно замінити.

— А які головні претензії до тих, кого хочете звільнити?

— Як керівник я дуже активний. Я полюбляю, щоб усі процеси швидко проходили. Нам необхідно швидко приймати рішення, часу немає. Я виходжу з цієї позиції. А оскільки служба без керівництва знаходилась тривалий час, багато людей працюють десятки років, вони знаходяться в такому стані, що  вони, не поспішаючи…

— …Папірці з однієї частини столу на іншу перекладаюсь. Так усі уявляють держслужбовців.

— Не можу в таких реаліях працювати. Тому, той, у кого не падають очі, хто не хоче рухатись вперед – буде звільнений.

«Дуже багато скарг на Держпраці. Ми будемо реагувати»

— Ви зараз перед собою які цілі ставите?

— Покращити і підсилити службу. Це конкретна мета, якщо стратегічно. Тож зараз ми працюємо над законопроєктом, щоб внести зміни та посилити Державну регуляторну службу. Щоб вона стала майданчиком, на якому мали б дискутувати бізнес із владою, де вирішувались би глобальні питання. Що стосується тактичних речей, то тут якомога більше провести перевірок контролюючих органів — для того, щоб деякі з них ми поставили на місце. Тому що вони порушують права бізнесу жорстко, що нам не подобається. Як, наприклад, Держпраці. Я відверто повідомляю, що ми будемо реагувати на такі порушення, бо дуже багато скарг від бізнес-середовища на цей орган.

—  На що скаржаться?

— Що дістають перевірками. Іноді надумані приводи для притягнення до відповідальності, постановка своїх вимог — і це все знаходить своє підтвердження. З тактичної точки зору ми хочемо посилити цей контроль над контролюючими органами, щоб не допускати таких речей.

— Законопроєкт, про який ви говорили. Що саме ви хочете посилити? Відповідальність їх чи свої повноваження збільшити?

— Ми хочемо, щоб все ж таки більш дієвими були механізми впливу на органи державної влади та органи місцевого самоврядування — для того, щоб ми могли на деяких етапах зупинити регуляторний акт. Наприклад, орган місцевого самоврядування ввів якісь правила гри, а лише через суд можна вплинути на ці речі. А суди,  ми знаємо, як довго в нас тривають. Сподіваємось, що судова реформа буде завершена, але зараз це не відповідає вимогам, які є в бізнесу. Я вже вів перемовини з народними депутатами, які можуть взяти це у свої руки, щоб таки зміни внести до парламенту і там провести.

— Тобто розуміння з боку парламенту буде?

— Ми говоримо про конструктивні та досить важливі речі для держави, для бізнес-середовища. Тому я думаю, що так.