Напередодні Дня перемоги герої Другої світової війни поділилися своїми спогадами.
Лідія Іващенко, ветеранка Другої світової війни Был такой вопрос, почему вы пошли на войну!? Я говорю, я защищала Родину, потому, что родина начинается с двора, с хаты, с порога. |
|
Лідія Іващенко згадує Другу світову війну. 17-річною дівчиною вона добровільно пішла на фронт медсестрою. Понад два роки була у складі медсанбату 57 армії Північно-Західного фронту.
Лідія Іващенко, ветеранка Другої світової війни Такие санитарные вертушек — три штуки по 10 вагонов. И мы каждую ночь, ездили к передовой забирали раненых по всей Харьковской области. Бои были очень страшные. Было много убитых. Вот каждую ночь мы по 900 человек вывозили с Харьковской области. |
|
А ось Олексій Прокоф’єв на фронт потрапив 18-річним юнаком. Це було у 1944 . Зізнається: страху не відчував, а розумів лише одне — повинен захищати батьківщину.
Олексій Прокоф’єв, ветеран Другої світової війни Дали мне пулемёт. А я ж его ещё не изучал. Та добре, що у меня был ещё один пулемётчик, постарше. Так он меня научил, как нужно стрелять. На ходу, надо идти, и стрелять! Это очень интересно и страшно! Идешь – немцы впереди против тебя. Ты сечешь по ним с пулемёта и всё… |
|
Тамарі Бутенко — 100 років. Жінка визволяла Харків від німецько-фашистських загарбників. На фронті була з перших днів війни. Згадує: вчилася на педагога, тож військових навичок не мала, але дуже хотіла на передову.
Тамара Бутенко, ветеранка Другої світової війни Самое тяжелое время было, помню и до сих пор – это первые месяцы.Это мы отступали. Это кошмар какой-то. Нам пришлось ползком ползти, прятаться в посевах. Самолетов полно, полно летало над нами, нашими головами так, что думаю, сейчас колесом по моей спине проедет и всё. |
|
Напередодні Дня перемоги виконуючий обов’язки мера Харкова Ігор Терехов завітав до ветеранів.
Ігор Терехов, в.о. Харківського міського голови Очень важно, чтобы традиции, заложенные нашими отцами, они сохранялись. И для меня очень важно, чтобы ветераны, ветераны-герои, которые добыли Победу ценой своей жизни, своего здоровья передавали подрастающему поколению правду о Великой войне. |
|
У міськраді традиційно напередодні Дня перемоги привітали ветеранів та вручили відзнаки.
Шеля Каневська та Володимир Зенков були дітьми, коли опинилися в блокаді Ленінграду. Згадують цей час зі страхом, адже 872 дні місто потерпало від голоду, обстрілів та бомбардування.
Шеля Каневська, пережила блокаду Ленінграду Очень тяжело. Со слезами всегда вспоминаю. Потому что было очень трудно. Мучилась мы все. Не спали, не ели, трупы кругом. Снег растапливали, чтобы как-то помыться. |
|
Володимир Зенков, пережив блокаду Ленінграду Это страшные картины. Передать невозможно. Это надо только пережить. |
|
З особливою радістю ветерани згадують найбажанішу мить — перемогу у війні.
Тамара Бутенко, ветеранка Другої світової війни Нет. Он не был неожиданностью – День Победы. Мы к этому стремились. И мы считали последнее время не только месяцы и дни, мы считали часы и минуты, что этот день победы наступит. |
|
Шеля Каневська, пережила блокаду Ленінграду Когда закончилась война конечно, мы все ночью где-то в 5 часов утра встали, побежали на улицу. Кричали, плакали, целовали друг друга. |
|
8 травня в Харкові відзначать День пам’яті та примирення. 9 — містяни разом із ветеранами традиційно зберуться на меморіалі Слави.
