«П’ята стіна»: у Харкові показали кращі театральні фотографії (фото)

14 фотографів з України й Угорщини та 54 кращі фотороботи, які потрапили на виставку в Харкові. Про учасників та переможців конкурсу театральної фотографії «5-а стіна» – в інтерв’ю представника журі конкурсу та куратора однойменної виставки Олександра Афанасьєва.

З 2 вересня по 9 жовтня 2021 року в галереї «Мистецтво Слобожанщини» Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва проходила виставка переможців конкурсу «5-а стіна». У ній  брали участь митці, які представили 54 фотороботи. Конкурс проходив у трьох номінаціях — «Вистава», «Закулісся» та «Портрет». Член компетентного журі конкурсу куратор виставки та завідувач відділом сучасного мистецтва «Мистецтво Слобожанщини» Харківського обласного організаційно-методичного центру культури та мистецтв Олександр Афанасьєв розказав, за якими критеріями здійснювалося конкурсне оцінювання робіт, а також про роботи-переможниці та їх авторів. Якщо ви не знали про виставку, але хочете побачити кращі роботи, — вони представлені в матеріалі.

На багатьох ретро-фото – легенди харківського балету дует Коливанова — Попеску

— Пане Олександр, розкажіть, будь ласка, чому конкурс та виставка мали назву «5-а стіна»?

— Відомо, що є таке поняття «четверта стіна» — уявна стіна між акторами та глядачами, між справжнім життям і театральним. А «п’ята стіна» — це ще одна стіна, якою є рамка кадру, що формує новий ілюзорний простір і новий естетичний світ.

— Скільки митців брали у ньому участь?

— У конкурсі брали участь більше 20 фотографів із різних міст України, а також з—за кордону. А на виставку потрапило 14 учасників, 54 роботи яких були визнані найкращими в рамках голосування журі.

— Як проходив відбір фотографій на виставку? За якими критеріями здійснювалося конкурсне оцінювання робіт?

— Були зібрані всі фотографії, які були надіслані фотографами на конкурс. Їх зробили анонімними, прибравши підписи з іменами, та відправили членам журі, які у спеціальній формі оцінили кожну з робіт за наступними критеріями: художній рівень робіт, технічне виконання робіт, оригінальність задуму та відповідність тематиці конкурсу. Оцінки по критеріям підсумовувалися. Таким чином були виявлені переможці у номінаціях: «Вистава», «Портрет», «Закулісся», та кращі роботи, які приймали участь у виставці. У номінацію поза конкурсом «Театральне ретро-фото» увійшли 13 фотографій драматичних та балетних вистав (автори: Валентин Таранець (Харків), Олена Добровольська (Харків), Олександр Водолазський (Кривий-Ріг), які були зроблені переважно у 70-80-х роках ХХ сторіччя. На багатьох фотографіях зображені легендарні харківські артисти балету – Теодор Попеску та Світлана Коливанова.

— Хто окрім Вас входив до журі конкурсу?

— Борис Іванович Близнюк (голова журі) – харківський фотохудожник, директор Харківського фотоклубу, лауреат численних міжнародних премій, Віталій Бондарев — український актор, режисер, театральний діяч, Заслужений артист України та Вікентій Пухарєв – мистецтвознавець й художник-графік.

 Кращі фото ілюструють українські вистави «Спартак», «Горизонт 200» та «Насмішку»

— Хто зайняв перші три місця у номінації «Вистава«?

— Призерами конкурсу театральної фотографії «5-та стіна» в номінації «Вистава» було визнано:

ІІІ місце — Маргарита Корнющенко (м. Харків), сцена з балету «Спартак», 2021, балет «Спартак» (пост. — Георгій Ковтун), Харківський театр опери та балету.

ІІ місце

Ірина Деркач (Харків), вистава «Горизонт 200» (2019, Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки).  Ця чорно-біла і дещо графічна у своїй естетиці робота цікава з точки зору композиції, одночасно багатофігурна і мінімалістична.

І місце

Ольга Кириченко (м. Одеса), «Насмішка» (2021, вистава «Down-way. Дорога в нікуди», Одеський академічний театр ляльок). Фотографія цікава своїм контрастом. Контрастом не тільки у кольорі і композиції, передачі об’єму, і у відчуттях героїв, що показує великий спектр емоційних можливостей акторів.

— Чому саме ці роботі було відібрано?

— Роботи були відібрані членами журі у ході голосування. Але на мій погляд, саме ці фотографії, окрім високого художнього рівня, зуміли вдало передати ту глибину, ту магію сцени, яку може відчути глядач під час перегляду театрального дійства.

Два кращі фотографи – з Харкова

— Розкажіть, будь ласка, про авторів-переможців конкурсу.

— Маргарита Корнющенко —  харківський фотограф, яка фотографією займається шість років. Оскільки театр — головна любов її життя, то вона фотографує частіше саме в театрі. Окрім якісних сценічних зйомок, Маргарита створює і власні фотопроєкти за участю театральних акторів тих чи інших вистав, у такий спосіб виводячи виставу за рамки відведеного простору сцени. У цих фотопроєктах вона обігрує не тільки закладені сюжети, але і може розвивати та доповнювати їх власними сенсами.

Дивіться в сюжеті МГ «Об’єктив»: Чи важко державному театру зробити репертуар інклюзивним? Досвід Театру для дітей та юнацтва

Ірина Деркач – теж харківський фотограф, учасниця та переможниця багатьох фотографічних конкурсів та виставок. Вона працює фотографом в Харківському художньому музеї, де черпає натхнення та нові знання. Значну частину своєї творчості Ірина приділяє театральній фотографії. Її роботи наповнені великою любов’ю до людей. За словами Ірини, театр подарував їй знайомство з надзвичайними людьми, які так віддані йому. І це оточення окрилює та надихає її.

Ольга Кириченко з Одеси у фотографії усього три роки, але за цей час вона змогла досягти успіхів у цьому дивовижному мистецтві, завдяки великій працьовитості, постійним експериментам і великій любові до творчості. Зі слів Ольги, вона — з тих фотографів, які люблять підглядати, та намагаюся ловити людину — справжньою, «поза грою», адже ми настільки звикли грати в житті різні ролі, що самі забуваємо хто ми є.

На фото – те, що приховано від очей глядачів

— А які роботи посіли перші місця у номінації «Закулісся«?

— Перші три місця у номінації «Закулісся» посіли наступні роботи:

ІІІ місце — Маргарита Корнющенко (Харків), «Репетиція вистави «Шум за сценою» режисера Олександра Ковшуна, 2019.

ІІ місце — Csaba Meszaros (Будапешт, Угорщина), «Theatre in Covidtimes», 2020, performance «1-2-3», theatre «Kutrurbrigad».

І місце — Ірина Деркач (Харків), «Мауглі за лаштунками», 2021, вистава «МАУГЛІ» режисерки Олени Вартанян, народний дитячий театр «Сорванцы».

— Що є в кожній роботі такого, завдяки чому вона увійшла до ТОП-3 конкурсу?

— Номінація «Закулісся» взагалі є дуже цікавою, бо показує глядачу те, що приховано від його очей під час відвідування театру. Це і підготовка до спектаклю, репетиції акторів, а також життя тих людей, яких ми не бачимо на сцені, але які грають дуже велику роль у театрі: режисери, звукорежисери, спеціалісти зі світла, художники, костюмери, гримери та інші працівники такого великого, складного і живого організму, як театр. Перевагою жанру «Закулісся» є те, що він є більш вільним і неформальним, ніж, наприклад, зйомка спектаклю, яка обмежена у просторі і часі, та має свою специфіку. А тому «Закулісся» — це велике поле для експерименту.

Головний герой роботи Маргарити Корнющенко (м. Харків), зробленої під час репетиції вистави «Шум за сценою» (третє місце) – режисер вистави Олександр Ковшун. На обличчі режисера ми можемо одночасно бачити великий спектр емоцій – це і зібраність, і задуманість, і радість у очах, не дивлячись на велику втому, а головне – велику відданість своєму улюбленому ділу.

Робота учасника конкурсу з Угорщини Csaba Meszaros, що посіла друге місце, демонструє порожній глядацький зал, в якому, окрім режисера, нікого немає. Ця фотографія під назвою «Theatre in Covidtimes» дуже точно показує те, з чим зіткнулось багато театрів у коронавірусний час — з постійними локдаунами та відсутністю глядачів через різноманітні заборони. Окрім того, вона цікава з естетичної точки зору, своїм колористичним мінімалізмом і дещо абстрактним рішенням.

Чаба Месарош – учасник і один з переможців конкурсу із Будапешту (Угорщина).
Він знімає як у академічних, так і камерних театрах Угорщини. Роботам автора характерне дуже глибоке розуміння театру в усіх його дрібницях. На фотографіях Чаба приділяє велику роль не тільки акторській грі, але й різноманітним нюансам світла, особливостям тієї чи іншої сцени, декораціям, що робить роботи дуже насиченими, тонкими і багатоплановими. А портрети Чаби дуже емпатичні, та влучно передають характери і внутрішній стан театральних діячів.

Фотографія харків’янки Ірини Деркач «Мауглі за лаштунками», яка посіла перше місце, являє собою портрет юної актриси з вистави «Мауглі» народного дитячого театру «Сорванцы», що наносить собі грим. Але окрім виразного яскравого портрету, на роботі перед нами розкривається і напівабстрактний задній план з іншими героїнями спектаклю. Робота дуже вдало демонструє метушню та насиченість закулісного життя.

У номінації «Портрет» перемогли три світлини жінок

 — Які роботи посіли перши три місця у номінації «Портрет«?

— У номінації портрет перші три місця посіли наступні роботи:

ІІІ місце — Борис Бухман (м. Одеса), «Dora Schwarzberg», 2018, вистава «Золоті скрипки Одеси», Одеський театр опери та балету.

ІІ місце — Ірина Деркач (м. Харків), «Жінка», 2020, звукотворчий перформанс «Жінка», голосотворча лабораторія Надії Алюнової в рамках Kurbas.Technologies.

І місце — Сашко Балабай (м. Львів), «Іронія» 2021, вистава «Розмова», Театр у кошику.

 — Розкажіть про ці роботи та їх авторів.

— Третє місце отримала робота одеського фотографа Бориса Бухмана, зроблена під час фестивалю «Золоті скрипки Одеси» у театрі опери та балету цього міста. На ній зображена видатна австрійська скрипачка єврейського походження Дора Шварцберг, яка деякий час мешкала в Україні, а зараз нерідко приїздить до України с гастролями. Автор зумів вдало передати й колоритну зовнішність героїні, і її відданість улюбленому ділу, й одночасно — чутливість та зворушливість. Борис Бухман професійно знімає з початку 1980-х років, у різних жанрах і сферах фотографії. Він є керівником «Майстерні практичної фотографії «Фотограф і Я» та фотожурналістом. Як театральний фотограф Борис Бухман реалізує себе більше двадцяти років, співпрацюючи з різними театрами. Мені дуже подобаються портрети Бориса, які навіть здатні показати не тільки яскраві ролі та образи, але й людську щирість і глибину акторів, які їх грають. Борис Бухман є не тільки талановитим фотографом, а ще й викладачем. Він передає свої знання та досвід багатьом людям, які потім нерідко зазнають успіхів у фотографічній сфері.

Друге місце посіла робота Ірини Деркач «Жінка», зроблена під час однойменного звукотворчого перформансу. Фото чорно-біле, контрастне, виразне. Кадр статичний, але наповнений внутрішнім динамізмом і тією жіночою красою, силою та мудрістю, які передаються через погляд героїні.

Львів’янин Сашко Балабай отримав перше місце за роботу під назвою «Іронія». Робота доволі абстрактна та лаконічна за своїм виконанням: героїня та чорний простір, з якого вона виринає та ніби літає у ньому, можливо, намагаючись додати світла. І здається, що це не стільки людина, скільки образ, який хоче потрапити у світ підсвідомості.

Сашко Балабай – особистість талановита і багатогранна: він є кінорежисером, фотографом, художником та журналістом. Сашко народився та жив у Харкові, а у 2015 році переїхав з родиною до Львова. Театральні фото Сашка цікаві своїм підходом до зйомки. Завдяки оригінальному баченню, нетиповим ракурсам, здатності знаходити вдалі моменти, його фотографії набувають містичної та сюрреалістичної атмосфери.

 — Коли можна чекати на наступний конкурс та виставку театрального фото?

— Наступний конкурс «5-а стіна» ми плануємо зробити у 2024 році, щоб знову порадувати глядачів багатогранною естетикою театральної фотографії.

Фото з виставки та конкурсу «5-а стіна» надано для публікації Олександром Афанасьєвим.