Створили «паралельний Харків»: Жадан та Гуржи розповіли про новий альбом «Фокстроти»

Сергій Жадан і Юрій Гуржи презентували «Фокстроти» — альбом, який складають музичні композиції на вірші українських футуристів та поетів-новаторів першої половини ХХ сторічча. У інтерв’ю МГ «Об’єктив» митці розповіли, як працювали над альбомом та що міцно пов’язує його із Харковом.

 Презентація «Фокстротів» відбулась у «Мистецькому Арсеналі» в Києві в програмі міждисциплінарного арт-проекту «Футуромарення». Автори альбому — письменник й дослідник футуризму Сергій Жадан та композитор і музикант Юрій Гуржи. Цей альбом, у якому відчувається ренесанс ідеї синтезу мистецтв, створено на вірші українських футуристів Михайля Семенка, Олекси Влизька, Гео Шкурупія, Володимира Гаряїва, а також Миколи Бажана, Павла Тичини та інших знакових литераторів. Відео до альбому зробили колажистка Гриця Ерде і аніматор Євгеній Арлов.

— Як до вас прийшла ідея створити літературно-музично-візуальну композицію на вірші українських поетів?

Юрій Гуржи: «Мистецький Арсенал» готував виставку «Футуромарення» і кураторка Оксана Щур запитала нас обох, чи можемо ми собі уявити таку літературно-музичну колаборацію.

Сергій Жадан: Це була пропозиція від «Мистецького Арсеналу». Але ця ідея впала в родючий ґрунт — ми з Юрою вже кілька разів працювали разом, зокрема, писали спільний альбом «Пси», тож мені особисто ідея співпраці видавалась цікавою та природною. Плюс матеріал був фантастичний, із такими речами й сенсами щоразу цікаво працювати.

— З чого ви почали?

СЖ: З дискусії.

ЮГ: Ми сиділи в літературній резиденції «Слово», і я запропонував Серьожі наново вигадати джаз, уявити собі альтернативну реальність, паралельний Харків.

СЖ: Юра пропонував робити нормальну музику, я пропонував робити диско.

ЮГ: Ну, не обов’язково диско (сміється). Ти використав слово «доступне». І ось ми разом прийшли до цієї ідеї — дискотека на тексти, що були написані в часи, коли дискотек ще не існувало.

— Розкажіть про філософію, яку Ви вкладали у «Фокстроти»?

СЖ: Мені здається, головною ідеєю там є тема вітальності, експансії українського модерну, його актуальності й сили. Ми звикли говорити про історію нашої літератури в печальних тонах. Нас привчили, що за українську класику чи українську історію не можна братися без брому. Натомість це часто спрощує розмову, обмежує її, знижує наратив, зводячи його передусім до меморіалізації, до оплакування. За означником «розстріляне» ми часто не помічаємо термін «відродження». Це було потужне покоління, яке дало неймовірний поштовх нашій культурі.

— Як ваш твір пов’язаний з Харковом?

СЖ: Ми робили цей альбом у Харкові, передусім — завдяки Харківській резиденції «Слово». Більшість наших авторів жили й писали в Харкові. Так чи інакше — це харківський матеріал.

— Першим йшов відбір та запис віршів чи створення музики?

СЖ: Спершу йшов відбір текстів, потім Юра робив музику, потім ми писались.

ЮГ: Коли Сергій надіслав мені тексти, то на деякі з них у моєї голові відразу заграла музика.

— Які головні теми, що розкриваються у «Фокстротах»?

СЖ: Пластичність і ритмічність української поезії, актуальність українського урбанізму, універсальність поетичної просодії.

Дивіться в сюжеті МГ «Об’єктив»: Гупають дверима та по друкарській машинці: Жадан та Гуржи працюють над проєктом

— Коли до проєкту долучився дитячий хор імені Михайля Семенка?

СЖ: Це була спонтанна ідея, вона виникла під час роботи.

ЮГ: Коли ми почали записуватися, я усвідомив, що деякі наші приспіви можна і треба співати хором!

СЖ: Добре, що у нас під рукою був такий хор, завдяки чудовій співачці та педагогу Галі Печенізькій.

— Як йшла робота по створенню відеоарту до альбому?

СЖ: Ми звернулись до Гриці Ерде.

ЮГ: Це була пропозиція Оксани Щур, і ми відреагували дуже позитивно, бо нам дуже подобається те, що робить Гриця!

СЖ: Вона все дуже тонко й глибоко відчула. Це була ідеальна співпраця.

— Хто ще брав участь у роботі над проєктом?

СЖ: Оксана Щур, наша менеджерка, яка фактично все це організувала. Сергій Кулаєнко зі студії «НН», який усе це записав, багато інших людей доброї волі.

ЮГ: Люба Якимчук геніально, на мій погляд, продекламувала вірші Михайля Семенка і Раїси Троянкер, на «Сосюра. Даб шансон» співає Діана Марцинковська, в «Троянкер. Тайгер ліліес» це теж вона, а з нею ще Марічка Літинська. На саксофоні заграв Женя Манко з мого найулюбленішого українського гурту La Horsa Bianca. Мікс і мастерінг робився на Shpytal Records в Тернополі. Я дуже задоволений результатом!

— Взагалі, ви довго робили «Фокстроти»?

СЖ: Ні. Це була моцартівська робота — весела й іскриста, як артемівський брют.

ЮГ: Ми отримували задоволення від процесу, й у нас було небагато часу, тому все виходило дуже легко. Спонтанні рішення, які ми приймали в студії, були правильними, космос був на нашому боці, все вдавалося.

— Де можна подивитися та послухати Ваш альбом?

СЖ: Він є у мережі.

ЮГ: На Ютьюбі є весь альбом з відео, що зробила Гриця Ерде.

Аудіо можна послухати на Soundcloud, незабаром альбом з’явиться й в Itunes та на всіх інших стрімінг-платформах.