“Памперсами війну не виграти”: волонтер з Фінляндії долає тисячі кілометрів аби надати українським військовим озброєння (фото)

Кирило Рінне — волонтер з Фінляндії. У своїй країні він працює у сфері ексклюзивного будівництва та доставки будматеріалів, але долає тисячі кілометрів на автомобілі аби допомогти українським військовим. 

Кирило добре володіє російською та українською мовами, тому вільно спілкується з українськими друзями. Його дід родом з нашої держави, а сам чоловік неодноразово гостював на батьківщині свого родича:

«Я з 2018 року намагався налагодити діалог між одним з підприємств держконцерну «Укроборонпром» та Фінляндією. Так я познайомився з багатьма людьми. Одна людина, яка тоді була радником директора, з якою ми тісно спілкуватися — зараз у Харкові. Саме з ним я і зв’язався, коли війна почалася». 

Кирило разом із сином оголосив збір коштів для закупки необхідного обладнання. 

«На жаль, все, що відправляється з Фінляндії — це в цілому гуманітарна допомога. Але памперсами війну не виграти, тому я для себе прийняв рішення — допомагати найнеобхіднішим». 

Пунктом призначення став Харків — волонтер вирішив допомогти бійцям із спецпідрозділу ТРО «Азов». Щоб допомога надійшла вчасно та у потрібні руки — вирішив передати її особисто, тому разом з однодумцями приїхав до Харкова на авто — з Фінляндії, минувши Естонію, Латвію, Литву та Польщу. 

«По-перше, потрібні засоби захисту — не вистачає бронежилетів. З бронежилетами допомогла компанія у Литві — звідти отримали 30 бронежилетів. У Фінляндії придбали кілька десятків камуфляжних костюмів. Військовий хірургічний інструмент для видалення куль, для операцій на передовій, маскувальні сітки, прилад нічного бачення. Також, це дуже важливо, вдалося зібрати кілька десятків оптичних прицілів різної потужності. Спеціально, скажімо так, для ведення війни в міських умовах. А також потужніші для снайперських гвинтівок. Комп’ютери привезли, телефони. На передову просили кнопкові звичайні телефони, без інтернету, які довго тримають заряд. Литовська компанія надала це обладнання».

На фото — оптичні приціли, про які говорить Кирило. Під час візиту журналістів до військових зі спецпідрозділу “Азов” узгоджувалося питання щодо встановлення такого прицілу на кулемет. Про це розповів боєць з позивним «Грозний»: 

«Деякі кулемети 80-90 років. Тому це актуальна допомога. Наприклад, ми на цей кулемет поставили сошки, також поставили і ручку переносу вогню. Це в першу чергу для того, щоб зручно було переносити сам кулемет, тому що він важить не 1, не 2 й не 5 кілограмів. Надалі разом з групою «Кузнеця» буде модернізація й самого прицілу. Поставимо приціл, який надали волонтери з Фінляндії, для збільшення дистанції введення бою. Це набагато зручніше за необхідності пересуватися на якісь дистанції. Зазвичай кулемет використовували на іншій місцевості. Наприклад, поставив його в окоп чи на іншу позицію і стріляй з нього. Але у нас війна зовсім іншого формату. Необхідне пересування, тому що падає авіація, артилерія і т. д. А оптика, звичайно, для дальності стрільби. Тому що по механіці стріляти на 400-500 метрів прицільно неможливо. А так це буде «снайперська гвинтівка» — додає «Грозний».  

У Харкові Кирило гостював близько 10 днів. Чоловік поділився враженням після поїздки:

«Місто розбите, місто під обстрілами. Але не дивлячись на те, що дуже багато будівель знищено, місто живе: і люди ходять вулицями, автівки їздять. Для мене це було дуже важко пережити. А після нашої зустрічі зі снайперами, котрим віддали прилад нічного бачення, ми пішли знімати розтрощені будинки й потрапили під мінометний обстріл. Там поруч з нами 120-ті міни зривалися. Як потім з’ясувалося, до позиції російських військ залишалося близько кілометра. Російська влада нагло бреше, бо я своїми очима бачив знищені цілі квартали, спальні райони, житлові будинки, де жодних військових об’єктів й близько немає». 

Нині волонтер знаходиться вдома. Але на одній лише поїздці справа не закінчиться. Каже: скільки треба — стільки й допомагатиме. Зараз він збирає кошти і вже записує потреби українських бійців на передовій:

«Коли я у Харкові був, там такий жахливий випадок стався, коли люди зібралися аби отримати гуманітарну допомогу. Над Харковом літають дрони і коли збираються люди — ці координати передаються далі і по цьому місці, де фіксується скупчення людей, наноситься удар. Коли я був у Харкові загинули 6 людей, поранених — 13. Є гарне обладнання, вже з’ясували, де його можна придбати. Власне, це литовська техніка, яка дозволяє не тільки дрони опустити, але й показує місцезнаходження оператора, який керує цим дроном. Вони коштують 6-7 тисяч євро за штуку. Зараз будемо збирати кошти, аби військові мали змогу ці дрони знищувати».