Небезпечними маршрутами: хто вони — волонтери, які щодня розвозять гуманітарку (відео)

Волонтери Артем та Ольга їздять туди, де не працюють продуктові магазини, а люди часто не ризикують виходити на вулицю та навіть ночувати у власних домівках. Приватний сектор у Київському районі Харкова – його жителі та ті, хто їм допомагає – у репортажі МГ «Об’єктив».

Так починається робочий день Артема та Ольги. Волонтери сідають до свого жовтого буса та вирушають туди, де продуктові мазанини не працюють, а люди — не завжди ризикують їздити.

Ольга, волонтерка

У кого-то нет дома, у кого-то нет газа, у кого-то нет света. У кого-то нет просто возможности сейчас просто вернуться к мирной жизни.

Виїжджаємо із волонтерами на околиці Київського району Харкова.

Добрий день, це волонтери 4.5.0. Веземо обід.

За спиною — повний бус вже готової їжі. Місцеві не завжди мають можливість приготувати поїсти, тож отримують запаковані страви.

— Здрасьте!

— Здравствуйте! Ночью было плохо, сейчас, вроде бы, ничего.

— Что было ночью, летало. Та так бабахнуло, что мы аж подскочили.

Людмила, мешканка Київського району Харкова:

Было такое, что без хлеба мы сидели. Спасибо им, дай бог им здоровья. Волонтеры нас спасают.

Місцеві нарікають, що дістатися аптек та магазинів дуже важко.

Зоя, мешканка Київського району Харкова

У нас нет городского транспорта, аптеки от нас далеко, магазини далеко. А все, посмотрите, кто остался — в основном пристарелое население, пенсионеры.

Деякі будинки у цій місцевості розтрощені вщент. Так сталося й з домівкою Миколи. Тепер, каже чоловік, потроху розгрібає завали. Переїжджати — нікуди.

Микола, мешканець Київського району Харкова  

— Та крышу снесло и дом сгорел.

— А где сейчас живете?

— В погребе, где. Сейчас вот все погорело — и в копоти.

А ті, чий дім вцілів, намагаються зайвий раз у ньому не ночувати. Найбільш інтенсивні обстріли люди спостерігали у березні. Але й нині назвати цей район тихим — не можна. Любов розповідає, що через вибухи її стареньке ліжко на коліщатах постійно рухається по кімнатах.

Любов, мешканка Київського району Харкова

Я все время на кровати катаюсь, мальчики, как стреляют. Она такая кровать, что ездит по комнатам — можете пойти-посмотреть.

Мешканці приватного сектору діляться історіями порятунку, коли тільки збіг обставин залишив їх у живих. До подвір’я ось цього будинку прилетів снаряд. Його власник радіє, що встигли з дружиною покинути дім.

Віктор, місцевий мешканець 

Мы только утром приходили пса кормить и ушли, а она днем прилетела. Соседи позвонили, говорят — вам посылка пришла в почтовый ящик.

Так, у безкінечних поїздках, проходять дні Ольги та Артема. Показувати обличчя чоловіка не можна, бо він має родичів на тимчасово окупованих територіях. Артем — підприємець, володіє магазинами посуду. Обстрілами пошкодило і його товари. Ольга ж працювала комерційним директором підприємства, що займалось канцтоварами. А співзасновницею волонтерського руху стала зовсім випадково.

Ольга, волонтерка 

Предложили помочь в кафе почистить картошку на кухне. Я пришла — и как-то так и осталась.

І хоч ситуація у Харкові дещо стабілізувалась, потреб у постачанні іжі стало ще більше, продовжує жінка. Адже ті, хто повертається, зіштовхуються з новими для себе проблемами.

Ольга, волонтерка 

Люди потихоньку начинают возвращаться. Но возвращаясь, люди не понимают, что если у нас запустили метро, если у нас запустили трамваи, общественный транспорт — это не значит, что у нас все так идеально, чудесно, замечательно и мы вернулись к примерной мирной жизни. По-прежнему, по окраинам города идут обстрелы, по-прежнему, разрушения.

Будинки у цій частині району знеструмлені вже кілька місяціві. Снаряд потрапив до трансформаторної підстанції, кажуть у «Харківобленерго». Нині фахівці працюють над відновленням послуги.

Валентина, мешканка Київського району Харкова

Днем еще так, мы уже видели куда что летит. А на ночь это было очень страшно. Тринадцать человек нас осталось тут на улице. Но пережили, слава богу. И мы дождемся победы, мы надеемся на это, очень надеемся.