Католицький священик та доктор наук: хто годує нужденних харків’ян (відео)

Війна згуртувала абсолютно різних людей. Волонтерами в Харкові стали юристи, священики, науковці. Зараз усі вони разом розвозять їжу тим, хто не може дістатися магазинів, або не має грошей. У дні найбільших обстрілів приїздили на Салтівку та Жуки. Зараз готуються допомагати звільненим селам.

Так виглядає загрузка чергового мікроавтобуса з гуманітарною допомогою. За кермом — священик католицької церкви отець Віталій. Окрім служіння, до війни він разом із прихожанами займався благодійністю, пов’язаною з безпритульними та дітьми. Священик представляє міжнародну організацію, яка працює і в Україні. Каже: після 24 лютого головний спектр задач не змінився: вони, як і раніше, допомагають нужденним. Щоправда, таких людей стало значно більше.

Віталій Новак, голова правління благодійного фонду «Деполь Україна» 

Ми хотіли працювати, жити, покращувати якість життя в Україні, й так як перший, який більше постраждав від війни, військової агресії Росії — це був Харків. І я сказав, що ми хочемо розпочати нашу діяльність, допомоги уже не лише тим людям, які були на вулиці, а всім харків’янам.

Отець Віталій підключив міжнародні зв’язки. До благодійного фонду долучилося чимало волонтерів, і вони домоглися виділення приміщення на одному з харківських заводів. Нині — тут склад гуманітарної допомоги.

Лариса Величко, волонтерка

Ми повинні бути там, де від нас чекають допомоги. Змінилася сама допомога. Якщо раніше я надавала освітні послуги і вважала, що там я потрібна, то зараз, поєднуючи лекційний процес і все, що відбувається в університеті, я вважаю, що тут я потрібна більше.

Лариса Величко — доктор юридичних наук. До початку вторгнення жінка викладала в університеті Каразіна, а також працювала адвокатом. Та після вторгнення жінка відклала свою професійну діяльність на другий план.

Найбільше уваги волонтери приділяють саме продуктам харчування.

Артем Листопад, кореспондент

Продукти розподілять в залежності від потреб людей. Наприклад, якщо містяни мають можливість приготувати їжу, то кладуть, переважно, крупи, макарони й таке інше. Якщо ж ні — акцентують увагу на консервах та інших продуктах, які не потребують варіння.

Держава не може покрити всі потреби, тому на війні без волонтерів — ніяк, каже отець Віталій.

Віталій Новак, голова правління благодійного фонду «Деполь Україна» 

Ми віримо й надіємося на наші ЗСУ — Збройні сили України. Так, у нас є ВСУ — волонтерські сили України. Я їм склоняю голову — вони залишилися тут, вони йдуть у найбільш небезпечні місця, тому що там є люди.

Не лише продуктами — волонтери періодично допомагають нужденним і з одягом.

Лариса Величко, волонтерка

У першу чергу це Північна Салтівка, Горизонт, П’ятихатки, Жуки. Райони, які найбільш вразливі й піддаються нападу з боку агресора. Але зараз ми бачимо, що наша допомога більше знадобиться в селах. І тому ми все частіше і все віддаленіше від’їжджаємо і направляємо автівки туди.

Пліч-о-пліч із Ларисою працює й кандидат юридичних наук Тарас Савченко. У цивільному житті також був адвокатом.

Тарас Савченко, волонтер 

Цього року виповнилося 25 років моєї адвокатської діяльності. Але зараз не вистачає часу для цього, бо займаємось тільки найголовнішим — допомагаємо тим верствам населення, які найбільше потребують допомоги.

Тарас продовжує: знає багатьох своїх колег, які обрали схожий шлях — після повномасштабного вторгнення пішли волонтерити або воювати.

Тарас Савченко, волонтер

Починалося все на своїх автівках, своїм власним коштом. Зараз вони співпрацюють із нами, але з іншими благодійними організаціями вони також співпрацюють, і таким чином накопичують необхідний асортимент продуктів і медицини і допомагають і цивільним, і військовим.

Волонтери обслуговують до 25 точок на день — це місця, де на них вже очікують жителі міста й області. Щотижня до їхнього складу приходить близько п’ятдесяти тонн гуманітарної допомоги. У цьому їм допомагають партнери, зокрема, з-за кордону. І зупинятися поки не планують.

Віталій Новак, голова правління благодійного фонду «Деполь Україна» 

Долучилися неймовірні люди. Я бачу всіх: це професора юридичних академій, це кандидати наук. І зараз люди потребують цього. Настане мирний час — повернемося на свої роботи, до своїх завдань. Але зараз я дуже здивований якраз в Харкові. Як відразу люди прийшли: ми готові, ми готові разом з вами йти на допомогу.