9 березня — 206 років від Дня народження Тараса Григоровича Шевченка

Сьогодні день народження Тараса Шевченка — українського поета, художника, мислителя.

Народився Тарас Шевченко в селі Моринці, що на Черкащині, в сім’ї кріпаків поміщика Енгельгардта. Дуже рано померла мати, а потім і батько. Тривалий час Тарас був слугою поміщика Енгельгардта.

Столиця Литви, колись — Вільно, а тепер — Вільнюс, є одним з міст, де жив Шевченко. Цю меморіальну дошку прикріплено до будинку № 10 по вулиці Пілес (Замкова), в якому Шевченко жив протягом 1829-1830 років.

Саме там, у Вільно, 6 грудня 1829 року сталася поворотна подія, котру український Геній описав у своїй біографії: «Пан і пані поїхали в рессурси (так у Вільно називали Дворянське зібрання) на бал, в будинку все заспокоїлося, заснуло. Тоді розгорнув крадені скарби і, вибравши з них козака Платова, почав побожно-ретельно копіювати. Вже дійшов до маленьких козачків, гарцюють близько дужих копит коня козака Платова, як розчинилися двері, пан і пані повернулися з балу. Пан несамовито видер за вуха, надавав ляпасів за те, мовляв, що він міг не тільки будинок, місто спалити. На другий день пан велів візникові Сидорці відшмагати його гарненько, що і було виконано ретельно».

Але ця подія прихилила до бідного сироти серце дружини пана Енгельгарда — Софії. Вона вирішила дати освіту талановитому хлопцю: забрала до власної прислуги і взялася за його виховання. За відсутності пана Тарас мав змогу читати книжки в панській бібліотеці. Більш того, Софія терпляче пояснювала Тарасу незрозумілі йому в польських книгах слова і вирази. Саме тут Тарас вперше прочитав і деякі твори видатного польського поета Адама Міцкевича.

Крім того, пані дозволила гувернантці давати Тарасові уроки французької. Також Софія вітала захоплення Тараса живописом і всіляко його в цьому підтримувала. Вона ж змогла влаштувати так, щоб кріпакові дозволили брати уроки живопису у Віленському університеті, де викладав  портретист професор Ян Рустем (Йонас Рустемас).

Отже, Тарас став ходити на уроки малювання, де швидко подружився з Франеком Гусиківським, а через нього — і з його сестрою Ядвігою. Ядзя не знала української, Тарас же непогано читав польською, добре розумів все, що говорять інші, але вільно спілкуватися польською ще не міг. Однак це не дуже хвилювало Ядзю, адже Тарас знав напам’ять вірші улюбленого нею Адама Міцкевича, читав присвячені їй свої перші вірші, написані під Міцкевича і на мові Міцкевича! І, врешті-решт, між молодими людьми спалахнуло щире почуття.

Однак, Ядвіга більше любила свою батьківщину, аніж Тараса. На той час у Литві багато кріпаків тікали від панів, купляли фальшиві документи і жили як вільні люди. 1831 року Тарас Шевченко хотів вчинити так само. Але Ядзя забажала, щоб коханий приєднався до революційно налаштованих студентів, котрі підняли Польське повстання 1830-1831 років.

Польща ж не була Тарасові рідною, він не бажав воювати зі зброєю в руках заради неї. Відтак, кохана виказала його уповноваженому Віленського гарнізону. Кріпака повернули, як втікача, до панів у Петербург.

У Петербурзі Шевченко познайомився з учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком, з поетом

Євгеном Гребінкою, а згодом і з Карлом Брюлловим і Василем Жуковським, які відіграли в житті Шевченка надзвичайну роль — у 1838 році викупили його з кріпацтва. Того ж року Шевченка зарахували учнем Академії мистецтв. Навчався він під керівництвом Брюллова. А вже 18 квітня 1840 року з’явилася перша збірка поезій – «Кобзар» — подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й у самосвідомості українського народу.

За часів царату Шевченків «Кобзар» для українців був ніби Біблія. Його загортали у вишитий рушник і зберігали біля образів як святиню. По ньому українські селяни вчилися читати. Вірші з «Кобзаря» завчали напам’ять.

Через 200 років після народження Великого Кобзаря, в буремні дня Революції Гідності, протестанти на Майдані записували відеозвернення до світу, читаючи вірші Шевченка.

Потім за його поезією сестри Галина і Леся Тельнюк створили програму «Наш Шевченко: Шлях до Свободи». Програму презентували у Києві, Харкові, Львові, а також — Торонто, Оттаві та Монреалі в Канаді, та Парижі (Франція) за участи провідних місцевих оркестрів. Зі сцени звучали пісні на вірші Тараса Шевченка та живі свідчення учасників Майдану, зібрані в книжці ««Літопис самовидців: дев’ять місяців українського спротиву» під редакцією Оксани Забужко.

Перший пам’ятник Тарасові Григоровичу Шевченку було встановлено в Харкові — 1898 року в Миронівському провулку. Тепер це — вулиця Жінок-Мироносиць.

Мармурове погруддя авторства професора Петербурзької Академії мистецтв, теж українця Володимира Беклемішева стояло у сквері поруч з особняком Алчевських, в якому нині розташовано Будинок культури МВС.

Наймасштабніший пам’ятник Шевченку — у Харківському парку, котрий носить його ім’я. Грандіозну споруду замовляли для тодішньої столиці радянської України.  Автори  — скульптор Матвій Манізер і архітектор Йосип Лангбард — вибороли свій проєкт в багаторічному конкурсі. Монумент було урочисто відкрито 24 березня 1935 року, тобто через 9 місяців після того, як столицю перенесли до Києва. Пам’ятник є одним із символів міста Харкова.

Цьогоріч, на 9 березня було заплановане встановлення пам’ятника Тарасові Шевченку в італійському місті Флоренція. Він мав стояти неподалік всесвітньовідомої перлинип італійського Ренесансу — церкви Санта Марія дель Фіоре.

Автор — український скульптор Олег Пінчук. Наразі встановлення монументу затягнулося через бюрократичну тяганину: місцева влада Києва затягнула процес підписання документів про передачу пам’ятки Флоренції.

Про це нагадував Надзвичайний і Повноважний Посол України в Італійській Республіці Євген Перелигін: «Достойна робота, дякую Маестро. Але робота може так і залишитись у Вашій майстерні якщо київська адміністрація не виконає прості формальності про які вже писав десятки разів щодо передачі цього пам’ятника флорентійській мерії. Можливо всі ті, хто стоять на фото поруч з пам’ятником могли б вплинути на нашого мера?», — повідомляє сайт «Погляд».

Наразі на офіційній сторінці у Facebook Консульства України у Флоренції не повідомляється про подальшу долю монумента.

Як відомо, на Півночі Італії зараз розгорнулася масштабна епідемія коронавірусу, багато публічних заходів скасовано.