Серце педагога — талант учня (відео)

«Не смійте забувати вчителів! Вони про вас піклуються всім серцем! У тиші кабінетів, в гулі класів, серед книжок старих бібліотек…» Згадалися рядки старого вірша, коли натрапила в інтернеті на кумедно-зворушливе відео.

Ви мали в житті «вашого» вчителя? Той, кому пощастило, одразу відповів: «Так!» Бо оте відчуття, коли можеш покластися на досвід вчителя, довірити йому найпотаємніші сумніви чи болі, порадитися про щось надважливе, про що навіть у родині сказати не можеш… Воно не забувається ніколи.

Мені пощастило , і — не один раз. По-перше, в школі у мене була чудова вчителька російської мови та літератури Любов Іванівна Чала. Може, до когось вона й бувала суворою, але так любила свій предмет, що не захоплюватися ним було неможливо. І оті всі Пушкіни-Байрони поставали, наче живі, в уяві учнівській.

Вдруге пощастило в Харківській академії (тоді-інституті) Культури. Згадуються філософ-викладач російської літератури Марк Богосласький (близький друг Бориса Чичибабіна), і викладач історії образотворчого мистецтва та основ драматургії Анатолій Житницький! О, це йому і ще — Олександрові Чепалову, завдячую тим, що навчилася писати п’єси, одна з яких вже понад 12 років іде в харківській Музкомедії!

Іще були два прекрасних педагоги з режисури — колишній головний режисер харківської опери Анатолій Лукашов та покійний Микола Рачинський — провідний актор театру ім. Пушкіна. Ці люди вміли підтримувати в студентах почуття впевненості, надихали, підказували… А головне, вони ставилися до студентів з повагою, як до особистостей. І ми аж «горіли» ідеями, писали драматичні твори, репетирували в інституті до ночі…

Але мабуть, найближчою була Наталія Тараманова — викладачка режисури, котра завжди знаходилася в стані творчого експерименту. Пам’ятаю, як ми, третьокурсники, дрижали всією групою перед виходом на сцену Музкомедії. Тоді вона ніжним-ніжним голосом сказала: «Глядачам потрібен не ваш страх, а ваша любов. Ідіть, грайте і любіть свою справу. А свій страх віддайте мені. Я буду за вас боятися».

До чого ці згадки? Та просто виринуло з пам’яті, бо натрапила в інтернеті ось на таке чудесне відео. Дивишся і одразу розумієш: запорука успіху учня — в його педагогові. Не знаю, хто ця жіночка, але все те, що відбивається на її обличчі та в поставі — проекція серця Педагога.