Єдиний на Землі. Науковці шукають перший метеорит з іншої Сонячної системи

Вважають, що залишки першого міжзоряного метеорита лежать на дні Тихого океану. Минулого тижня один науковець і його команда заявили, що знайшли їх, повідомляє ВВС.

Глибоко у Тихому океані, у чорнильній безодні на глибині близько 1,6 км розбурхує мул цікавий чорно-сріблястий звір. Він чимось нагадує ската, але насправді це – перший у світі “міжзоряний гачок” – унікальний пристрій, який розробив та використав гарвардський фізик Аві Лоеб. Він шукає інопланетний матеріал – і, можливо, дещо таки знайшов.

Чотири роки думки Лоеба були зайняті іншим дивним об’єктом – сигароподібною кометою Оумуамуа, яка проковзнула повз Землю в жовтні 2017 року й назавжди зникла в космічній порожнечі.

Це був перший відомий міжзоряний гість Землі – мандрівник, який подолав близько 600 000 років, щоб дістатися до нашої маленької блакитної планети. Бажання Лоеба його зрозуміти принесло йому нове прізвисько – “Гарвардський мисливець за інопланетянами” – книгу-бестселер і чималу кількість критики з боку колег-вчених.

Натхненний цією кометою, Лоеб вирішив шукати інші космічні аномалії. І саме це привело його разом із групою студентів до IM1 – дивного метеорита, який вибухнув над Тихим океаном о 3:05 ранку за місцевим часом 9 січня 2014 року.

Дивовижний факт – жодна людина ніколи особисто не стикалася з матеріалом з-поза меж нашої Сонячної системи. Принаймні, свідомо.

Попри 66 років дослідження космосу та сотні місій, які збирали зразки з Місяця, астероїдів і навколоземної орбіти, а також понад 70 000 метеоритів, які знайшли на поверхні нашої планети, усе космічне сміття, розкидане по музеях усього світу – з нашого “сусідського” космосу.

Вважають, що навіть вбивця динозаврів, який врізався в Землю 66 мільйонів років тому, походить із хмари Оорта – маси комет у найвіддаленішому куточку нашої Сонячної системи, з якої регулярно летить каміння в наш бік.

“Наукова спільнота зібрала дивовижну кількість знань про ці об’єкти, але ми ніколи не мали змоги вивчити матеріал з іншої Сонячної системи – планет та астероїдів навколо іншої далекої зірки, – каже Марк Фрайс, куратор з питань космічного пилу в NASA. – Ми знаємо, що ці системи існують, але ніколи не могли вивчити їх у лабораторії”.

Спочатку IM1 був лише записом в онлайн-базі даних – під назвою “CNEOS 2014-01-08”.

Хоча космос постійно перебуває під наглядом приблизно 10 000 професійних астрономів, разом із тисячами любителів-ентузіастів, метеорити легко пропустити. Небо просто занадто велике, щоб спостерігати за ним весь час, і більшість телескопів недостатньо чутливі, щоб виявляти малі об’єкти.

Отже, коли IM1 врізався в Землю, ніхто цього не помітив. Єдина інформація про його існування надійшла від уряду США, чиї датчики зафіксували його траєкторію, швидкість і висоту, коли він пролітав атмосферою над Атлантичним океаном поблизу Португалії.

Будь-які інші подробиці, якщо вони існують, містяться в секретних документах – не тому, що це було НЛО, а тому, що їхнє оприлюднення розкриє занадто багато інформації про можливості військового обладнання, яке його зафіксувало.

Але в базі даних було достатньо важливих деталей, щоб викликати інтерес Лоеба. Для початку, IM1 мчав на неймовірній швидкості.

Усі зірки в Чумацькому Шляху рухаються – поступово обертаючись навколо його центру, хоча у випадку нашого Сонця один оберт може тривати приблизно 230 мільйонів років. Подорожуючи, вони захоплюють із собою також і свої сонячні системи. Це означає, що будь-який об’єкт, який потрапляє в наші сонячні околиці, рухатиметься зі швидкістю, заданою його власною зіркою.

Коли він наближатиметься до зони дії гравітації Сонця, він ще збільшуватиме свій темп. У результаті вчені очікують, що міжзоряні метеорити будуть рухатися швидше звичайних.

Аналіз Лоеба показує, що IM1 не тільки рухався швидше, ніж наша власна Сонячна система, він також рухався швидше, ніж 95% зірок поблизу. Це, на його думку, говорить про те, що він був міжзоряним.

По-друге, метеорит був надзвичайно міцним – замість того, щоб розпастися у верхній атмосфері Землі, IM1 протримався цілим, поки не досяг нижньої частини атмосфери. З чого саме він був зроблений, залишається загадкою, але він був міцнішим за сталь.

“Ми виявили, що його міцність мала бути принаймні в кілька разів більшою, ніж усі інші космічні камені, яких на той час у тому ж каталозі було 272”, – сказав Лоеб в інтерв’ю BBC за кілька тижнів до початку експедиції.

Коли команда написала свої висновки, статтю спочатку відмовилися публікувати в науковому журналі, частково тому, що експерти, які її розглядали, заявили, що їм потрібна додаткова інформація.

Потім, після багатьох років звернень до Білого дому з проханням отримати додаткову інформацію, на початку цього року NASA отримала листа. Підписаний генерал-лейтенантом космічних сил США з синьою печаткою Міністерства оборони, документ підтвердив, що вони перевірили роботу Лоеба з головним науковим співробітником Командування космічних операцій США та підтвердили, що вона з “достатньою точністю” припускає, що таємничий метеор прилетів із міжзоряного простору.

Сміливі пошуки

Пошукова група Лоеба сіла на борт Silver Star 14 червня і незабаром прибула до ділянки оксамитово-блакитного океану приблизно за 84 км від берега тропічного острова Манус, Папуа-Нова Гвінея. Саме тут, за розрахунками Лоеба з використанням даних американських військових і місцевої сейсмологічної служби, мали впасти уламки метеорита.

Озброївшись своїм “міжзоряним гаком” за фінансової підтримки засновника блокчейн-компанії Cardano, команда почала подорож для збору зразків.

Гак нагадує підводні сани, які буксує судно за допомогою довгого троса. Він може збирати зразки потенційних уламків метеорита, використовуючи потужні магніти на своїй поверхні, або за допомогою спеціальних сіток для збору.

21 червня науковцям нарешті пощастило. Команда науковців знайшла сферулу – крихітну металеву перлину приблизно 0,3 мм у перерізі. Незабаром з’ясувалося, що вона є однією з багатьох, і складається переважно із заліза, магнію та титану. Лоеб зазначає, що це незвичайне поєднання – як в об’єктах, створених людиною, так і в метеоритах.

Команда планує доставити сферули до обсерваторії Гарвардського коледжу, де їх дослідять. Проаналізувавши їхні пропорції відносно інших метеоритів, Лоеб сподівається перевірити, чи справді IM1 мав міжзоряне походження.

Читайте також: США відновлюють пошкоджені НЛО, каже ексрозвідник – The Guardian