Їх поміняли в пологовому. Як індіанець й українець опинилися в чужих родинах

У 1955 році лікарня Манітоби відправила українця Річарда Бове та індіанця Едді Амброуза додому не з тими родинами. Після того, як тести ДНК виявили плутанину, обидва хочуть пояснень і компенсації, розповідає видання The Globe and Mail.

Якось зимового вечора 2020 року Річард Бове та його дружина вивчали онлайн-результати генеалогічного набору ДНК.

“Вони облажалися”, – сказав пан Бове, сидячи за кухонним столом у своєму будинку в стилі ранчо в Британській Колумбії.

За тестом він був українцем, поляком і євреєм. Містер Бове був приголомшений – він виріс у поселенні метисів на березі озера Манітоба, і його взяли на виховання у віці восьми чи дев’яти років. Набір для визначення ДНК був подарунком від його старшої доньки, щоб допомогти містеру Бове дізнатися більше про своє коріння, зокрема про свого батька-француза, який помер, коли тому було 3 роки. Але тут перед ним був список імен і національностей, які, на його думку, були чужими.

Це була таємниця, але його родина завжди була сповнена таємниць, і незабаром Бове відновив своє зайняте життя – глибоководний вилов палтуса та чорної тріски – не замислюючись про історію з ДНК-тестом.

А вже за два роки незнайомець надав йому шматочок пазла, про відсутність якого він навіть не здогадувався. Евелін Стокі вирішила так само скористатися ДНК-тестом для визначення предків і вона була вражена, дізнавшись, що в неї є чистокровний брат, який живе в Британській Колумбії. Через веб-сайт вона могла надіслати йому повідомлення, на що користувачі можуть погодитися. «Ти вказано як мій брат», — написала пані Стокі. «Де ти народився і коли твій день народження?»

Шокуюча правда почала відкриватися. У пані Стокі був молодший брат на ім’я Едді Амброуз, який випадково мав день народження з паном Бове 28 червня 1955 року. Обидва чоловіки народилися в одній лікарні в Арборзі, фермерському містечку приблизно в 100 км на північ від Вінніпега.

Минулого літа додаткове медичне дослідження ДНК підтвердило, що містер Бове все-таки не був дитиною-метисом, яку всиновили Камілла та Лорет Бове: його підмінили в пологовому після народження.

Наразі цей випадок став третьою відомою помилкою в Манітобі та п’ятою в Канаді після нещодавніх повідомлень про дві плутанини в Ньюфаундленді та Лабрадорі.

Для цих двох чоловіків відчуття несправедливості зростає з кожним днем.

Пан Бове виріс в оточенні, як він називає, «хороших людей» в історичній громаді метисів Сен-Лорана, але він також зіткнувся з труднощами через деструктивну політику колоніального уряду.

Його примусово забрали від рідних, коли уряд дозволив органам захисту дітей вилучати малят корінного населення з їхніх сімей та віддавати на усиновлення у білі сім’ї.

Найстрашнішим, незабутнім був день, коли прийшли державні працівники. Містеру Бове було вісім чи дев’ять років, коли вони увійшли в дерев’яний будинок, де жили він і його брати і сестри. Чоловіки зібрали дітей. Його наступний спогад – це як його відводять до рожевої кімнати, де прийомні батьки вибирали його братів і сестер, ніби вони «вибирали цуценят».

Бове змінив кілька прийомних сімей, перш ніж потрапив до люблячої родини. Його біологічні сестри вимагають відповіді від уряду Манітоби.

«Комусь просто було байдуже чи хтось зробив це навмисно?» – каже Майя Амброуз, дипломована медсестра на пенсії, яка живе в Кортні, Британська Колумбія.

Так само і пан Амброуз, який потрапив до української родини, намагається відновити історичну справедливість і хоче приєднатися до Федерації метисів Манітоби.

Містер Амброуз не повірив, коли дізнався про плутанину у пологовому. Це відкриття шокувало його.

— Ні, — сказав він. «Я Амброуз».

Він завжди пишався своїм прізвищем. Його улюблені батьки, Джеймс і Кетлін Амброуз, керували процвітаючою тваринницькою фермою, поштою та універсальним магазином у сільському поселенні Рембрандт, приблизно за 100 км від місця, де жив їхній біологічний син.

Містер Амброуз був найменшим сином поруч із трьома старшими сестрами, вирощеними у світі, повному любові. З теплотою він згадує, як батько водив його на пікніки, читав йому перед сном і співав українських народних пісень.

Він провів своє дитинство, працюючи разом з батьком, водив трактор і витягував дерева з чагарників. Батько любив свого єдиного хлопчика, і містер Амброуз пам’ятає, як заглядав у крамницю, щоб нарізати собі товстими скибками м’яса та хліба, коли заманеться.

Він не бачив жодної схожості свого батька із містером Бове. Але все-таки погодився на медичну експертизу ДНК.

Містер Бове, з іншого боку, зробив подвійний кадр, коли вперше побачив фотографію своєї рідної матері. Її довге тонке обличчя та квадратне підборіддя були такі ж, як і його власні. «Вау, наче ти одягнув вуса тій жінці, і вона виглядала б так само, як я зараз», — згадував він.

Коли чоловіки вперше розмовляли по телефону, обидва сказали, що у них було відчуття, ніби вони зустрічалися багато років тому. «Це Едді Амброуз?» Містер Бове згадав слова, коли подзвонив. «Я не думаю, що ви мене пам’ятаєте, але ми зустрічалися дуже давно. Це був 1955 рік, і ми лежали пліч-о-пліч на ліжку». Чоловіки засміялися. А потім вони розмовляли годинами, згадуючи життя, яке кожен мав прожити.

Нові стосунки також виявили дивну схему випадковостей, через які біологічні брати і сестри знову і знову перетинатися в житті. Що це таке, задумалися чоловіки? Яка сила спонукала їх усе життя обертатися один навколо одного, від Манітоби до Британської Колумбії, перш ніж наука з’єднала їх назавжди?

«Це дивно», — сказав пан Бове, коли усвідомив, що в юності він ловив рибу разом з однією зі своїх біологічних сестер і замовляв пиво в пабі, де вона працювала. «Є щось у Всесвіті, чого ми не розуміємо, що намагалося зблизити нас».

Сьогодні містер Амброуз носить вишите вручну намисто, яке подарувала йому місіс Бозе. Він також плете свої намиста, щоб дізнатися більше про культуру метисів.

Читайте також: Через смерть немовляти лікарка з пологового у Харкові отримала підозру