У Лондоні знайшли листи 250-річної давності, адресовані полоненим морякам

Понад 100 листів, адресованих французьким морякам, залишалися запечатаними майже 250 років, доки історик не знайшов їх у британських архівах, пише The New York Times. 

Чорнило майже не вицвіло, а папір лише злегка пожовк. Протягом майже 250 років листи, а їх було понад 100, зберігалися запечатаними в Національному архіві Великобританії, нерозкриті та недосліджені, доки на них не натрапив професор історії. На його радість, він знайшов скарбницю, що містить інтимні подробиці романтичного та повсякденного життя Франції середини XVIII століття.

На відміну від багатьох інших письмових документів тієї епохи більшість листів було написано жінками — матерями, нареченими та сестрами французьких моряків, чий військовий корабель «Галатея» захопив британський флот 8 квітня 1758 року. У деяких листах містилися розповіді дружини про тугу за своїми чоловіками, що пішли на війну, тоді як інші обговорювали сімейні фінанси, народження дитини або обурювалися моряками, які не виходили на зв’язок.

Рено Мор’є, професор європейської історії в Кембриджському університеті, виявив колекцію листів у 2004 році, проводячи дослідження у Національному архіві на південному заході Лондона.

Усередині коробки доктор Мор’є знайшов три пачки листів. Лише три листи було розкрито, швидше за все, клерком низького рівня невдовзі після того, як британський флот отримав їх із Франції. Клерк, можливо, вважав їх такими, що не заслуговують на подальший огляд і поклав на зберігання, де про них забули.

Доктор Мор’є провів п’ять місяців, вивчаючи листи, складені в конверти та запечатані червоними сургучними марками. Текст був написаний на високоякісному папері та часто містив орфографічні помилки. Зайнятий написанням книги та іншими дослідницькими проектами, доктор Мор’є опублікував свої дослідження майже через 20 років після виявлення послань.

В одному листі жінка на ім’я Анн Ле Серф написала своєму чоловікові, унтер-офіцеру на кораблі, і сказала, що їй не терпиться «оволодіти» ним, використовуючи слово, яке могло означати «обійматися» або «займатися коханням». Пані Ле Серф підписала листа “ваша покірна дружина Нанетт”, використовуючи ласкаве прізвисько. Її чоловік Джин Топсент, який на той час був у в’язниці в Англії, так і не отримав листа.

В іншому жінка пише чоловікові, що могла б писати йому всю ніч, але «я не має місця для підпису». Жінка, Марі Дюбоск, на закінчення сказала, що вже опівночі і їй час відпочити. Чоловік Дюбоск, перший лейтенант «Галатеї», Луї Шамбрелан, так і не отримав листа, і вони ніколи більше не зустрінуться. Пані Дюбоск померла наступного року в Гаврі, Франція.

Написання листів було популярним заняттям у 18 столітті, особливо любовні листи тим, хто був далеко на війні. Ребека Ерл, професор історії в Уорікському університеті, сказала, що ця колекція листів примітна тим, що вона дає рідкісне уявлення про особисте життя людей у ​​Франції XVIII століття.

“Дійсно важко проникнути в емоційну структуру шлюбів і особистого життя звичайних людей у ​​минулому”, – сказав доктор Ерл. “Історикам дуже важко це вловити”. За її словами, ці листи стали ще одним доказом того, що жінки 18 століття не завжди соромилися висловлювати свої інтимні бажання своїм партнерам.

І не лише їхні партнери могли їх прочитати. Доктор Мор’є розповів, що багато людей, які надсилали листи, не вміли читати і писати, тому вони диктували переписувачу те, що хотіли сказати.

В іншому листі Маргарита Лемуан, мати моряка Ніколя Кенеля, писала своєму синові: «Я думаю про тебе більше, ніж ти про мене». Вона попросила його передати привіт його товаришу з плавання Варіну, оскільки «тільки його дружина повідомляє мені ваші новини». Через два місяці, у лютому 1758 року, наречена пана Кенеля, Маріанна, у листі переконувала його частіше писати матері.

Ці листи були написані під час Семирічної війни, яка тривала з 1756 до 1763 року і яку часто називають першим глобальним конфліктом. Під час війни, в якій Великобританія та Пруссія протистояли Франції, Австрії та Іспанії, Великобританія ув’язнила понад 64 000 французьких моряків.

Французька поштова адміністрація намагалася доставити листи до кількох портів Франції, але щоразу «Галатея» вже йшла. Коли французька влада дізналася, що корабель, що прямував з Бордо до Квебеку, захоплений британським флотом, вони відправили листи до Лондона. Захоплений корабель був доставлений до Плімута, Англія, де моряків висадили на берег і відправили до в’язниці.

Доктор Мор’є зізнався, що його дуже схвилював той факт, що він перша людина, яка прочитала ці листи, сповнені смутку та інтимності, які так і не доставили одержувачам. В одному листі жінка пише своєму братові-матросу, що їхні батьки померли. Вона закликає його не надто сумувати, бо тільки смерть неминуча.

Читайте також: Росіяни дякують Фаріон, що вона «здала» кілька проукраїнських родин у Криму