Через півроку після «русского мира»: як живе деокуповане село під Балаклією

Поки ЗСУ звільняють один за одним населені пункти під Балаклією, у селі Гусарівка, яке звільнили ще навесні, досі не оговталися від «русского мира».

Зруйновані будинки, голодні собаки та «безхазяйна» ферма – ось що побачили кореспонденти МГ «Об’єктив” усього в кількох кілометрах від лінії фронту, де в цей момент розпочинався наступ Сил оборони. Подробиці – в сюжеті.

Все побито. Ось в цей сарай був з коровою, прилетіло. Ось дивись, бачиш? Зараз ми так станем з торця, може зайдете, пробіжетеся.

В’їд до села Гусарівка, що під Балаклією. Кожна поїздка сюди наче рулетка – ніколи не знаєш, куди прилетить. Андрій Плахотя, який взяв нас із собою до прифронтового села, просить довго не перебувати в одному місці – заради нашої безпеки. Виділяє кілька хвилин, аби показати спалену техніку окупантів.

Артем Листопад, кореспондент 

Ми знаходимось на агрофірмі в селі Гусарівка Харківської області. За моєю спиною – все, що залишилося від техніки окупантів. Тут стояв один МТ-ЛБ, інший МТ-ЛБ або ж «мотолига», як його ще називають, та російський «Урал». Українські бійці їх розбомбили, коли вибивали росіян з цього села.

Потрощена техніка окупантів видніється по всьому селі та за його межами. Росіяни базувалися на агрофірмі та фермі, по периметру населеного пункту, а також біля житлових будинків.

– А це що? Це їхнє?

– Так, це те, що 8 числа бої були. Там ще два було, але вони позабирали їх, там раніше були по лівій стороні. В принципі, можна вискочить.

Артем Листопад, кореспондент 

Наслідки жорстоких боїв можна побачити навіть у центрі самого села. Ось за моєю спиною – те, що залишилося від, схоже, бронетранспортера, просто посеред вулиці біля житлових будинків. Але точним ударом від Збройних сил України машина окупантів була знищена.

Спалена техніка з написами “Z” видніється й на місцевій фермі. У березні тут також базувалися росіяни. Нині господарство, а точніше те, що від нього залишилося, потроху підтримують селяни.

– Оце вони не закриті, нічого, так?

– Нічого.

– Хто може, той підгодовує, а так бігають?

– Так.

Тут все ще залишається худоба. Корови не прив’язані, бо нікуди не тікають. Місцеві чоловіки регулярно навідуються сюди, доглядають за тваринами.

Дивіться також у сюжеті МГ “Об’єктив”: Першою жертвою окупантів у селі Гусарівка на Харківщині став прихильник «русского мира» (відео)

Ігор Китун, житель села Гусарівка 

Село загалом живе. Як… Виживає, а не живе. Ферми рятуємо, щоб худобу якусь продати. Усі потікали, нікому нічого не треба, а ми тут рятуємо це все. Чоловік 20 нас залишилося на фермах, на цьому. І оце тримаємо.

А вулицями бродять кинуті собаки, їх тут багато. Ті, хто залишився у Гусарівці, нерідко підгодовують і сусідських тварин.

На наших очах Андрій зустрів свого пса Біма, якого він дуже довго не бачив.

Зараз поїдемо, я їсти дам тобі, біжи за машиною, добре? Усе, домовились? За машиною біжи.

Так і вийшло, Бім біг за машиною аж до подвір’я Андрія.

А тут його вже зустрічають й сусідські собаки, звісно, дуже голодні.

Андрій Плахотя, житель села Гусарівка

Я тут дихаю вільно, це моє тут, рідне. А відчуваю таку злість, що тільки отак (показує). Пощади ніякої не повинно бути. Тому що скільки загублено, скільки поломаних життів і всього.

Андрій навідується до Гусарівки регулярно, сам нині проживає за 20 кілометрів звідси. Привозить їжу та допомагає односельчанам готуватися до зими. Чи не кожен будинок тут або розтрощений вщент, або пошкоджений внаслідок обстрілів. Про те, як люди готуються до холодів, ми розповімо у наступному матеріалі.