До контрнаступу на Харківщині дві доби не спали – розповідь бійців ТрО

Пресслужба Сил ТрО ЗСУ опублікувала епізод інтерв’ю бійців батальйонів тероборони, які брали участь у наступі на Вовчанськ, “Українській правді” .

Один із київських тербатів починав контрнаступ з атаки на тилові позиції російської армії у селищі Миколаївка – за 20 км від Чугуєва. Проте виступу 7 вересня передували тривала підготовка та кілька діб напруженого очікування на прихованих позиціях у лісі.

“До цього ми дві доби майже не спали. Провели ніч у холодному лісі, викопавши собі ями, накриваючись якимись поліетиленками – усім, що знаходили”, – розповів бойовий медик київського тербату із позивним “Грузин”.

Першими позиції у Миколаївці зайняли розвідники – вони зайшли до самого центру села та одразу вступили в бій із противником. За ними підтяглася решта роти. На удар з цього боку російські війська не чекали. Але чинили опір відчайдушно

“Проти нас працювали кулемети, міномети, вийшов танк, нас закидали гранатами. Але, знаєте, я думаю, Бог нас беріг: ворог зазнав втрат, а у нас після цього бою було лише троє трьохсот і жодного кульового поранення”, – повідомив ” Грузин”.

При цьому окупанти, яких застали зненацька, зазнали значно більших втрат. Як повідомили українським воїнам місцеві жителі, після першої ж атаки ЗС РФ вивезли із села понад 20 чорних мішків із тілами загиблих та понад 30 поранених.

Проте противник тут не відразу втік, а зважився на контратаку. Але до цього моменту на допомогу тероборонцям підтяглися підрозділи двох механізованих бригад ЗСУ. За пару годин супротивника розбили, й Сили оборони рушили в напрямку Шевченкового.

Читайте також:  Наступальна операція на Харківщині – унікальна для ЗСУ – Міноборони

“За шість днів ми змінили дев’ять місць дислокації та нарешті дійшли до Вовчанська”, – зазначив “Грузін”.

У ту саму точку, але з іншого напрямку (після штурму укріплень ворога у Василенковому) вийшли харківські тероборонці.

“Росіян наш наступ застав зненацька. Вони були до нього не готові. Тому відступали швидко, – поділився офіцер харківської бригади ТрО з позивним “Домінік”. – Кидали все: зброю, техніку. Трофеїв дуже багато”.

Майже всі бійці цього батальйону – місцеві, тому їхні емоції від звільнення рідної землі – зашкалюють: “Важко навіть описати ці емоції. Усі люди місцеві – чугуївські, куп’янські, харківські. І коли ми нарешті рушили вперед, емоції були просто…  Дуже, дуже позитивно!”