Харківські рятувальники вивозять тварин навіть із Бахмута: як їм шукають дім

Звільнені населені пункти, ті, які страждають від ворожих обстрілів, і навіть ті, де прямо зараз йдуть бойові дії – відчайдушні рятувальники команди “Порятунок тварин Харків” їдуть за котами та собаками хоч на край світу.

Зима близько, тож оперативнішої допомоги потребують не тільки люди, а й чотирилапі друзі, впевнена команда “Порятунок тварин Харків”. Практично щодня мікроавтобусами вони їздять населеними пунктами Харківщини та Донеччини. Як рятують тварин, а згодом знаходять для них нових господарів – у сюжеті МГ “Об’єктив”.

Однією з найбільш пекельних точок на маршруті рятувальників тварин є місто Бахмут.

Ярина Вінтонюк, представниця ГО “Порятунок тварин Харків”

Ми так розуміємо, що це стратегічно важливий об’єкт для росіян, і вони його просто стирають на порошок, там важкі бої за це місто йдуть. І тварини там перебувають у специфічному становищі та потребують допомоги. Ми третій місяць їздимо туди, забираємо тварин, і досі їх там лишається велика кількість.

Втім, і на Харківщині ситуація непроста. Селами та містами блукають сотні собак та кішок. Сіма – одна з них. До Харкова її привезли з Куп’янська.

Ольга Ілюніна, представниця ГО “Порятунок тварин Харків”

Під час евакуації вона підбігла до рятувальників, попросилася сама в машину, їхала разом із ними за кермом. Дуже прив’язана до людини.

Для Сіми знайшли сім’ю в Богодухові. Волонтери зробили фотографію собаки з українським прапором, і після цього кількість охочих взяти її додому зросла в кілька разів. Люди краще сприймають тварину, коли бачать фотографії її порятунку чи милі, чи кумедні відео з нею, каже Ольга.

Ольга Ілюніна, представниця ГО “Порятунок тварин Харків”

Просимо навіть військових, якщо це тварина від військових, щоб вони записали відео чи зробили фото із собачкою.

Тварин зі звільнених територій або населених пунктів, що страждають від обстрілів, розвозять по притулках Харкова та інших регіонів України, багатьох забирають іноземці.

Загинули господарі, жінка була на 8 місяці, собаку закрили в будинку, вона сиділа тиждень. Нам її привели в голодному стані.

Звісно, ​​зазначають волонтери, людям часто легше взяти додому маленького котика, ніж великого собаку. Однак навіть таких чотирилапих вдається прилаштувати до родини.

Ярина Вінтонюк, представниця ГО “Порятунок тварин Харків”

Ми завжди віримо, що для кожної тварини є свій господар. І справді, у нас були дуже різні та дуже складні собаки, специфічні. Було таке, що на них потрібно більше часу, щоб вони звикли до людини, але ми знаходили для них сім’ї. Є собаки охоронні, і для них теж місце, де вони можуть жити та охороняти та бути з людиною. Таких, що 10 років сидять, немає таких собак.