Як у Харкові в школі № 134 живцем згоріли 30 псковських спецпризначенців

“Псковська спецура згоріла живцем”, – гвардієць Fox розповів про бій у Харківській школі №134.

Обпалена війною Харківська спеціалізована школа №134 стала смертельною пасткою для кількох десятків російських спецназівців, розповідає Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України.

Росіяни вважали цей навчальний заклад ахіллесовою п’ятою в обороні Харкова, спробували створити тут форпост для подальшого просування до міста та захоплення важливих промислових об’єктів. Fox – один із гвардійців, які брали участь у ліквідації цієї загрози.

Вранці 27 лютого до Харкова почали заходити перші групи спеціального призначення противника.
Соціальні мережі рясніли відео та фото про пересування військовослужбовців рф та техніки, які малими групами намагалися прориватися до центру Харкова. Одна з бойових груп дісталася до порожньої у той день Харківській школі №134.

“Ми отримали наказ на штурм. За попередньою інформацією в районі метро “Київська” була одна із груп тих же сумнозвісних псковських спецпризначенців. Біля Київського «Росту» вже була одна з ліній оборони Харкова, її тримала тероборона. Наскільки я знаю, “Фрайкор” стали одними з перших, хто вів бій з росіянами. Там ще працювали колеги зі спецпідрозділу “Корд”. — розповідає гвардієць Fox. Росіяни розраховували на ефект раптовості, але даремно. — Ми мали великокаліберні кулемети, гранатомети, під вогневим прикриттям заходили до школи. Товариші з “Корду” вже спробували штурмувати і зібрали інформацію про противника. І взяли полоненого, який згодом розповів, хто він насправді, без “легенди”.

Противник був підготовлений до бойових дій у місті, але не врахував особливостей конструкцій захопленої школи.

“Коли ми зайшли до школи, вона вже палала до другого поверху — всі коридори були дерев’яні, будівля була стара. Час грав проти нашого противника. Це була одна група тієї ж 2-ої бригади, псковські спецпризначенці, було їх до 30 осіб. Вони вже забарикадувалися на горищі. Ми пішли зачищати кожне приміщення, кожен поверх цієї школи. Коли ми доходили до останнього поверху, росіяни той проліт хідника перекрили дерев’яними дверима. І почали нас закидати гранатами. Ми вирішили зробити тактичну паузу, бо вихід на горище був один».

На заклики скласти зброю та здатися в полон окупанти відповідали вогнем. «Будівля палала, ми перекрили кожен поверх, вікна, всі виходи та шляхи. І ми чекали. Це теж було ризиковано: могло підійти підкріплення»

Але надії російських спецпризначенців на велику кількість боєприпасів та швидке підкріплення теж не виправдалися.

“Я знаю, що пропаганда рф намагається зробити з цих хлопців героїв, але це не так. Єдине, що вони зробили, це без честі загинули — згоріли живцем. Врятувався лише полонений. Коли вогонь дійшов до горища, вони почали самі вистрибувати у протигазах з будівлі», — пригадує Fox.

За його спостереженнями ворог діяв емоційно, боявся свого командування більше, ніж вогню, діяв навчено, проте шаблонно, не шкодував ресурсів — людських та матеріальних.

«За розвідданими, які ми отримали, Харків на той момент повинні були штурмувати 2-а окрема гвардійська бригада спеціального призначення, яка дислокується у Пскові, також 25-та окрема гвардійська мотопіхотна бригада, декілька підрозділів росгвардії. Знаєте. Я дуже хочу подякувати всім, хто тоді боронив Харків: це і 92-га бригада, і “Корд”, територіальна оборона. Хочу подякувати нашій артилерії. Бо якраз вона змогла зупинити основну масу сил, які повинні були зайти сюди!”

Fox вважає той бій для себе переломним, хоча пізніше побував і в куди більш жорстких ситуаціях: просто страшно уявити, де була б зараз лінія фронту, якби плани росіян щодо Харкова були реалізовані.

Читайте також:  На Харківщині виявили мінний коридор (фото)