За спілкуванням і душевним теплом: “юрта незламності” працює в Харкові (сюжет)

За кілька днів харківська “юрта незламності”, яку встановили до Дня Соборності поряд із пам’ятником закоханим біля станції метро “Архітектора Бекетова”, стала одним з улюблених пунктів обігріву з альтернативним джерелом енергії. Тут пригощають чаєм та кавою, можна зігрітися, підзарядити гаджети. Але головне, що люди тут можуть поспілкуватись, розповісти про те, що болить. Про атмосферу у “юрті незламності” – у нашому сюжеті.

“Юрта незламності” у Харкові стала вже третьою в Україні.

Вадим, співробітник “юрти незламності”, волонтер
Першу юрту поставили в Бучі, другу в Києві, зараз в Харкові, потім Львів і Одеса ще буде. Люди можуть сюди прийти погрітися, випити кави, зарядити гаджети.

У МЗС Росії у “юртах незламності” побачили “антиросійську акцію”. У МЗС Казахстану відповіли, що не бачать жодних проблем із юртами в Україні.

Айбек Смадіяров, представник МЗС Казахстану
У цьому ми ніякої проблеми не бачимо. Юрта як юрта. Ми, навпаки, пишаємося, що в нас є юрта.

Площа харківської “юрті незламності” – 60 квадратних метрів. Каркас з верби, при зведенні не використано жодного цвяха, всі з’єднання шкіряні.

Тетяна, відвідувачка “юрти незламності”
Дуже гарно. Ми були в одному наметі при пожежній частині. Звичайний намет. Розкладушки стоять, можна каву, чай. Там пригощають. Але нема такої краси. Очень красиво.

Стіни юрти у теплих килимах, які захищають від холоду. На стінах – національний одяг та прикраси.

Вадим, співробітник “юрти незламності”, волонтер
Бачите, ось це все казахи сюди принесли. Це не ми привезли. Це самі приносять харків’яни. Це принесла жіночка. Це оберіг. Він приносить щастя, злагоду в будинок. І як вони кажуть – “от сглаза”.

Тепло і світло – це чудово. Але головне, за чим приходять люди – це спілкування.

відвідувачка “юрти незламності”
Молодці. Велика дяка. Просто позитивні емоції.

Тетяна, відвідувачка “юрти незламності”
Такі пункти потрібні. Світла немає і хочеться йти кудись погрітися або зарядити гаджети. Та й взагалі тут люди є. Поспілкуватись. Трішки поспілкуватись, бо не вистачає цього спілкування, душевного тепла.

Харків’янки, мати та донька Зінаїда та Тетяна – розповідають свою історію незламності.

Тетяна, відвідувачка “юрти незламності”
Ми харків’янки. Всю війну тут були. З початку війни. Нікуди не виїжджали. Два місяці в підвалі свого будинку. Не було змогли виїхати, бо мамі було дуже погано. І взагалі планували виїхати, але в той момент коли вже формувався автобус, мамі стало погано. Тиск 200 і ми нікуди не поїхали.

Зінаїда, відвідувачка “юрти незламності”
Ось наш будинок, а тут на ринку туалет. І ракета летить в туалет між нашими вікнами. А ми ось так обійнялися. Помирати, так разом.

Тисячі українців мають долю, пов’язану із Казахстаном. У Харкові прийняли подарунок із вдячністю, каже волонтер Вадим.

Вадим, співробітник “юрти незламності”, волонтер
Дуже багато приходять. Той приходить, каже: “Я там служив”, той приходить: “Я там народився”. Спілкуються, сидять, каву п’ють. Люди приходять дуже задоволені. Вони приходять і кажуть, що є пункти незламності, каже, так сіро, погано. Не так. А сюди приходять – кайфують.

Люди хочуть не лише отримувати допомогу, а й допомагати самі.

Наталя, відвідувачка “юрти незламності”
Якщо може вам і від нас потрібна допомога, ми можемо вам допомогти. Може там конфети, печиво, щось таке. Ви ж мені допомагаєте? І я хочу теж допомогти. Чому би ні?