Потрібно воскресити та знову вбити. З повагою – захисник Харківщини про ворога

Чим військові РФ, які вдерлися в Україну майже рік тому, відрізнялися від тих, з ким зараз має справу українське військо, “на нулі” кореспондентові МГ “Об’єктив” розповів захисник Харківщини.

Балу – командир відділення в добровільному підрозділі. На війні він із 2014 року. За кілометр від позицій ворога він поділився з кореспондентом МГ “Об’єктив” думками про ворога, стосунки, історію, мотивацію та про майбутнє. Подробиці – в сюжеті.

Волонтери Help Army погодилися взяти нашу знімальну групу до себе в автівку. Завдань у них було небагато. Привезти “на нуль” дещо військовим. І на зворотному шляху разом із військовими евакуювати з “гарячої точки” місцеву мешканку. Було ще одне завдання. Навіть міжнародна місія. Але про це окремо.

А поки що ми їдемо в напрямку Лимана Першого, що за кілометр від позицій армії РФ. Дорога з Харкова на передову в Куп’янському напрямку зайняла дві години. Ми їхали “на нуль” – у відділення Балу в добровольчому підрозділі. Головна відмінність добровольчих батальйонів – у тому, що в добробати йдуть виключно за бажанням. Більшість добровольців прийшли на війну першого ж дня. Без мобілізації. Тобто мотивація та бойовий дух цих людей надзвичайні.

Балу, командир взводу добровольчого підрозділу

Ми вже виграли. Ми вже перемогли. Ось коли це закріпиться? Це друге питання. Я особисто бачу одне: наше завдання тут – їх убивати якнайбільше. І економічно створити таку ситуацію, щоби вони не змогли продовжувати це. Вбити їх усіх нам ніхто не дасть, на жаль.

Балу на війні з 2014 року. Тоді воював командиром взводу в лавах ЗСУ. Його взводний опорний пункт був крайнім “на нулі”.

Анжела Денисенко, волонтер Help Army, викладачка ХНПУ ім. Г.С. Сковороди

Найкращий ВОП, і Балу варив каву. І він, львівська кава, на передку, на нулі – найсмачніша кава у світі. І так, як готував Балу, я навіть не знаю, чи хтось може.

З першого дня повномасштабного вторгнення Балу – на захисті Харківщини у лавах добровольчого підрозділу. Його підрозділ брав участь у першому та доленосному бою з російськими спецпризначенцями головного розвідуправління генштабу РФ за школу в Харкові.

Сапсан, заступник командира взводу добровольчого підрозділу

Це трофей зі 134-ї школи. Там, де ми спалили спецзагони Росії. З їхньої “Тигра” ми зняли цей КОРД. Досі з ним воюємо. Там були 2 КОРДи, звичайний ПМП, він також у нас у відділенні. Також воює проти рашистів зараз.

Читайте також: Як у Харкові в школі № 134 живцем згоріли 30 псковських спецпризначенців

Балу не називає росіян “чмобіками” чи “ідіотами”. Окупанти здатні адаптуватися. Він вважає, що слід серйозно ставитись до противника. Досвід самих росіян показав, що трапляється при недооцінці на кшталт “взяття Києва за 3 дні”.

Балу, командир взводу добровольчого підрозділу

Їх треба вбити, але не можна так. Якби вони були дурниками, то вони б у нас частину країни не забрали.

Він вважає росіян агресивними та небезпечними, з купою зброї. Вони атакують, використовуючи добре скоординовані загони. Окупанти одержують покарання за невиконання наказів командування. Тож вони не зупиняться ні перед чим. Водночас окупанти готові до будь-яких жертв серед своїх.

Балу, командир взводу добровольчого підрозділу

Якість, я не говорю там 14-й рік, а ось з 24-го (лютого 2022 року – Ред.) змінилася дуже. У нас перша битва на школі. Якби ті, які на школі були зараз, то була б біда. Там люди були, вороги. Їх треба вбити, воскресити та знову вбити. Але з повагою. Там люди діяли професійно. І навіть не можна сказати, що то за гроші. Людина, яка зі школи, що палає, відстрілюється, дострілює, кидає ВАЛ, щоб не дістався, в полум’я і стрибає з четвертого поверху… За гроші таке не роблять. Там є якась ідея, яка нам незрозуміла.

У СРСР спецзагони ГРУ використовували задля проведення найважливіших секретних операцій у тилу противника. У сучасній РФ, каже Балу, спецпризначенців використовують для вирішення невластивих елітним розвідникам завдань. Наприклад, для оборонних боїв. Це спричинило великі втрати.

Балу, командир взводу добровольчого підрозділу

Взяли цих підготовлених людей та використали… калькулятором забили цвяхи. Вони просто їх вбили. Коли в Рогані… ми звільняли Рогань, і бій йшов за кожну хату… Там загиблих у нас багато. Коли контрнаступ, тут за ними не встигали. Ми гналися за ними та не могли наздогнати. Третій полк зустріли. “Мужики, – я кажу, – ви уявляєте, де вони?” – “Ні”. Вони з такою швидкістю тікали.

Також Балу каже, що не треба зверхньо ставитись і до старої радянської техніки та боєприпасів. Ця техніка, нехай і морально застаріла, але зовсім ще не закінчується на нескінченних російських складах і часто б’є в ціль. Поряд із підрозділом гниє спалений радянський Т-62, що випускався у 60-70-х роках минулого сторіччя.

Балу, командир взводу добровольчого підрозділу

Ну, старий танк, звісно. Там “сотка” гармата стоїть. Її треба чимось спалити. Щоби хтось спалив цей танк. І коли його палитимуть, він стрілятиме. І їх там до трьох тисяч.

Балу вважає, що ворог досі досить сильний і здаватися не збирається. Попереду – важкі та складні часи. Але все одно всі українські території будуть звільнені. Захисник України, навіть, уже знайшов місце своєї мрії, куди переїде після Перемоги.

Балу, командир взводу добровольчого підрозділу

Я у 2013 році шукав обмін на Євпаторію. Ми вже мали варіанти. Мріяв жити у Євпаторії. Я там ще житиму.

Продовження – у відео.