Найкритичніший день. Як 27 лютого відбувався бій за центр Харкова

Про бій за місто, який розпочався в центрі Харкова, а завершився на вулиці Шевченка – в розповіді начальника Головного управління поліції у Харківській області Володимира Тимошка, повідомляє Mediaport .

Згадуючи все, що було з 24 лютого, який найтяжчий, найкритичніший день був, мабуть, 27 лютого. Це був найкритичніший день, коли все було реально: 50 на 50. 27 лютого я прокинувся, точніше, так сказати не можна, тому що ми майже не спали. І знову ж таки з Синєгубовим, своїми заступниками у моєму кабінеті, де також перебували мої спецназівці поліцейські, крім того, перебували деякі цивільні. Наприклад, вже я можу сказати, тому що він інтерв’ю сам дав, Олег Черкашин, командир 227 батальйону 127 бригади. Він також був з шістьома своїми людьми. Він прибув до мене 24 лютого, того ж дня отримав зброю і весь час, до того моменту, коли був призначений у 127 бригаду, перебував зі мною в приміщенні ГУ НП, здійснював оборону приміщення. Також була рота спеціального призначення «Схід», досить багато керівників управлінні.

І приблизно зранку чуємо, що їде техніка. Олег Васильович [Синєгубов] питає: «Це наші?». Я кажу: мабуть, наші, що можуть кацапи робити в центрі міста? І в цей момент звучить черга. «Ні! Це не наші! Тривога!». І тоді підривається весь спецназ, всі у вікнах, на кулеметних точках, я з автоматом, досилаю патрон у патронник, стою біля вікна у власному кабінеті, а біля сусіднього вікна стає Олег Васильович Синєгубов, теж досилає патрон у патронник, теж стоїть біля вікна. Так починається 27 лютого, найтяжчий день.

ДРГ приїхала в центр, прорвалась. Навіщо їм центр міста? І чому вони тут були? Моя особиста думка: вони абсолютно не ідіоти, у них був якийсь нормальний план. Я знаходжу лише одну відповідь: найімовірніше, їхнім завданням було зайти в одну з будівель так званого урядового кварталу, це обладміністрація, СБУ чи ГУ НП, забарикадуватися, підняти триколор і була б картинка для всіх, що місто захоплено. Якби це відбулося, я думаю, що місто впало б. Почалася б, ви пам’ятаєте, скільки людей було в місті на той час, більше 2 млн. Підніміть триколор над будівлею, наприклад, СБУ і займіть оборону, і був би бій і що б подумали всі? Я думаю, усі пабліки російські миттєво б виклали, що місто впало, що місто наше. Я думаю, це була ціль, чому вони прорвалися саме в центр міста.

І коли почався бій, і прийняли бій, а більше того, я скажу, що завчасно, ще 24 лютого я розмістив спецназ по деяких інших локаціях в центрі міста. І цей спецназ теж відкрив вогонь. І їх силою зігнали з центру, а потім, коли вони локалізувались у школі на Шевченка, ви знаєте, то участь у їхній ліквідації брав «КОРД», спецпідрозділ поліції, «Омега», Нацгвардія, тероборона, ну тероборони ще не було на той час. Добровольці були.

92 бригада підтягнулась у вигляді танчика. Тому що склали вже танчиком 92-ї бригади, коли 8 годин йшов бій. Їм чотири рази пропонували здатися, вони чотири рази відмовлялися. Вони сподівалися на підтримку. Я думаю, чекали. На той момент ви розумієте кацапа, який потрапив до міста? Він, «друга армія світу», не вірить в те, що взагалі українці будуть воювати, можуть воювати. Він не вірить своїм очам, що в нього його стріляють. Він воює і думає: «Сєйчас подойдут наші. От 100% подойдут наші». «Наші» не підійшли.

Як взагалі можливим став цей прорив?

На той момент суцільної лінії оборони міста не було. Були перекриті переважно центральні дороги. Однак, залишалося багато путівців, через приватний сектор. Це зараз ми бачимо добре укріплене місто, в два, три чи чотири кільця оборони. Ви бачите по місту мільйон бліндажів і так далі. Ви чітко для себе розумієте, що в місто вони не зайдуть без бою. Тоді світлофори світять, діти ходять…

Читайте також: Уночі 25 лютого будівлю СБУ в Харкові залишили відкритою зі зброєю – Синєгубов