Обличчя українського Харкова: відбулося прощання з Геннадієм Ковшиком (сюжет)

У Харкові 16 лютого попрощалися із Геннадієм Ковшиком – заступником командира шпиталю з виховної роботи, який загинув 12 лютого внаслідок бомбардування міста Дружківка Донецької області. Харків’янин був учасником Революції Гідності, у 2015 році пішов воювати. Служив у 92-й ОМБр до літа 2021-го, а після початку повномасштабного вторгнення знову відправився на фронт.

У Харкові 16 лютого попрощалися із Геннадієм Ковшиком. Він загинув унаслідок бомбардування Дружківки Донецької області російськими загарбниками.

Тетяна Харлан, волонтерка
Я під час Революції Гідності його не знала. Ми ж не всі знайомі один з одним. Але він на якісь заходи завжди приїжджав з прапором. Ну оце таке було. Я коли ще не знала, хто це, ну просто зустрічались на яких-то акціях. Завжди приїжджав чоловік такий, не дуже вже молодого віку на велосипеді із прапором. Ну це було завжди так приємно по серцю.

Побратими характеризують Геннадія Ковшика як неймовірно позитивну та патріотичну людину. Енергійну, світлу та життєлюбну.

Валерій, син загиблого Геннадія Ковшика, волонтер
Він завжди активно брав участь у заходах, які вважав потрібним підтримати. Майже завжди ходив туди з прапором. Часто їздив на велосипеді. Прив’язував прапор до велосипеда. Багато хто його в Харкові, думаю, знає саме за велосипед з прапором.

Він був учасником Революції Гідності. З 2015 до 2021 року служив у 92-й ОМБр. Після початку повномасштабного вторгнення знову вирушив на фронт.

Борис Редін, співорганізатор харківського Євромайдану
Він виділявся зовнішністю. Це такий козак справді. Якось військовий і Геннадій в мене якось не дуже складається. Хоча він же воював і він же реально військовий. Я його більше знаю як представника українства. Він був в образі, в думках, в розмовах саме таким. Обличчя українського Харкова. Ясна річ, таких людей просто не вистачає. Єдина причина, чому нас не захопили, тому що такі люди як Геннадій просто встали та пішли. Взяли зброю і пішли воювати.

Попрощатися з військовим прийшли бойові побратими, волонтери, харків’яни.

Тетяна Харлан, волонтерка
Я знаю що з початком повномасштабного вторгнення він хотів піти воювати, бо він на той час був демобілізований. У нього контракт закінчився. Але його не брали. Він ну дуже-дуже настирливо просився і йому вдалося піти в шпиталь наш. Він там був щось там типу морально-психологічного забезпечення, як замполіт. І потім я з жалем дізналася, що він в Дружківці загинув під час обстрілу.

Валерій, син загиблого Геннадія Ковшика, волонтер
Я не сумнівався, що він так зробить. Я знав це заздалегідь. Жодних сумнівів, що він так зробить в мене не було. Якщо б навіть він знав, що загине – все одно пішов би.

священник
Знав про ті ризики, які супроводжують життя кожного військовослужбовця. Але мені сьогодні хотілося зробити акцент на імені новопреставленого. Люди кажуть в імені людини її доля. У перекладі з латинської мови Геннадій значить благородний. Він жив як благородна людина і він помер як благородна людина.