У тортурах у Вовчанську брали участь експоліціянти й “кандидат у мери” (сюжет)

Жителі деокупованого Вовчанська розповіли кореспонденту МГ “Об’єктив”, як їх здавали ворогу сусіди. А колишні поліціянти, з якими товаришували до вторгнення РФ, потім були присутні на їхніх тортурах і “протоколювали” процес.

На деокупованих територіях Харківщини вже 27 катівень. Як з’ясувалося, всі ці місця схожі між собою – майже ідентичні. Їх створювали не спонтанно, а “за методичкою”. Так само й методи катувань були узгоджені. Тож слідчі говорять про чітку систему винищення української ідентичності. Подробиці – в сюжеті МГ “Об’єктив”.

Війська РФ окупували Вовчанськ у перші години повномасштабного вторгнення. О сьомій ранку 24 лютого минулого року в місті з’явилися російські танки. Майже одразу загарбники почали створювати в’язниці.

Дмитро Овчаров, начальник відділу розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУ НП у Харківській області 

Слідчими та поліцейськими Національної поліції України були зафіксовані два місця розміщення катівень. Це перше місце – Вовчанський агрегатний завод (вулиця Пушкінська 2), а також приміщення відділку поліції за адресою: місто Вовчанськ вулиця Колокольцева, 6.

І на Агрегатному заводі, у будівлі райвідділу поліції та в приміщеннях прикордонного загону перебували різні формування путінської армії.

Іван Жилін, заступник начальника розшуку відділу поліції №1 Чугуївського РВП Головного управління Нацполіції в Харківській області

Тут і на агрегатному були й російські військові, й “Росгвардія”, і “ЛДНР”. У них раз на 2 місяці була ротація. І сюди заїжджали спершу одні, потім інші. Тут і представники ФСБ були, на цій території. Та й наші колишні співробітники.

Першими затримували тих, хто  міг би фізично чинити опір окупації, а також тих, хто мав чітку проукраїнську позицію. Олександр не міг дивитися на російський прапор у центрі Вовчанська. Він його зірвав. Незабаром до патріота завітав кримінальний авторитет на прізвисько Чиж, який зараз перебуває під вартою за державну зраду. Нагадаємо, раніше Чижа активно “піарили” російські пропагандисти, називаючи в сюжетах “общественником”.

Від успіхів у авторитета сталося таке запаморочення, що він навіть мітив у мери Вовчанська.

Олександр, 49- річний колишній в’язень катівні у Вовчанську

У нас є тут такий бандюган – Чиж. Ось він приїхав до мене додому. Забрав мене, нібито щоб поговорити. І відвіз мене до російських військових. Я чую, що він кричить комусь: “Неси кувалду”. І як тільки мене ввели, позаду по спині кувалдою. Я тоді впав. Потім мене підняли під руки. Заволокли, роздягли – та потім сутки терору. Били, ставили на розтяжку, стріляли біля голови.

Багатьох містян привозили до Вовчанського райвідділу поліції на «неофіційну розмову», під час якої з людини вибивали будь-яке зізнання або змушували до співпраці. Зрозуміло, що як і в 37-му році минулого століття ніяких записів допиту не велося. У громадян не було ніяких прав чи адвокатів.

Іван Жилін, заступник начальника розшуку відділу поліції №1 Чугуївського РВП Головного управління Нацполіції в Харківській області

Тут людей утримували з метою ще якоїсь подальшої роботи з ними. Тобто агітація на вихід на службу до місцевих органів “народної міліції”. Після чого звідси людей уже передавали на агрегатний завод, де їх катували. Утримували з мішками на голові, щоб вони не бачили, куди їх заводять, хто їх заводить, як там усе це відбувається. А потім уже, коли людина сідала на стілець, їй одягали або пакет на голову, або електричні дроти на різні частини тіла приєднували – й катували саме там. Після перебування в катівні, Олександр два місяці не міг встати з ліжка  без сторонньої допомоги, хоча до цього вважав себе практично здоровою людиною. 

Олександр, 49-річний колишній в’язень катівні у Вовчанську

Я два місяці ходити не міг. Я просто лежав. Дітвора кормила-поїла. За два тижні зміг встати. Тому що відбили все на світі.

Спочатку російські військові затримували ветеранів АТО, колишніх прикордонників, поліцейських. І тільки чоловіків. Згодом почали хапати у Вовчанську всіх, хто не хотів співпрацювати з окупантами. У тому числі й жінок.

Дмитро Овчаров, начальник відділу розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУ НП у Харківській області 

Осіб розподіляли за ознаками належності до Збройних Сил України, інших військових формувань нашої держави. Учасників АТО, осіб які патріотично налаштовані, а також, які беруть активну участь у поширенні української культури, історії.

Читайте також: “Головний бандерівець” громади на Харківщині – про життя біля прибічників РФ

У Сергія син з 2014 року служить у ЗСУ. Окупанти одразу ж дізналися про це. Забрали його з дому та відвезли в катівню, створену в приміщенні відділку поліції Вовчанська.

Сергій,  53-річний колишній в’язень катівні у Вовчанську

Приїхали додому. Ми були з товаришем удома. Товаришу одразу поламали ключицю, вибили щелепу, прикладом – у чоло. Загасили. Він уже лежав. Мене шокером, по нирках – і затягли до хати.

Головним на допитах був представник ФСБ з позивним “Марс”. Він вмовляв Сергія зателефонувати сину, щоб той приїхав до окупованого Вовчанська. Тоді ФСБшник обіцяв врятувати життя батька.  Зрозуміло, що чоловік відмовився від такої пропозиції. Крім росіян, у допитах приймали учать і експоліціянти Вовчанського відділку поліції.

Сергій,  53-річний колишній в’язень катівні у Вовчанську

Там були наші. Був присутній Віталік Христоєв, був присутній Едік Фесік. Це наша міліція, яка разом із ними працювала. Вони там були, вони це все конспектували. Вони втекли разом з ними туди.

З деякими експоліціянтами-зрадниками Сергій був добре знайомий ще до війни.

Сергій,  53-річний колишній в’язень катівні у Вовчанську

Христоєв жив у Гатищах. Ну, бувало на річку їхали – заїжджали до нього. Бувало, він до нас під’їжджав. Скупатися. Спілкувалися.

Микола Володимирович допомагав військовим ЗСУ під час окупації Вовчанська.  Він розповідав українським військовим телефоном про позиції окупантів, про їх кількість, розташування, техніку. Хотів залучити до цієї справи та свого сусіда. На цьому й погорів.

Микола Володимирович, 62-річний колишній в’язень катівні у Вовчанську

Попав я через сусіда свого. Довірився йому. Наші розбили орків між Гонтарівкою та Середівкою. Ну, я взяв йому та сказав: якщо ти знаєш, де вони стоять, кажи мені. Мені є, куди зателефонувати.  Ну, він подзвонив окупантам.

Окупанти піддавали затриманих різним видам катувань: побиттю, імітації страти, копанню собі могили, ударам струмом.

Іван Жилін, заступник начальника розшуку відділу поліції №1 Чугуївського РВП Головного управління Нацполіції в Харківській області

У них найулюбленіші тортури — це була електрика. Тобто вони до людини кидали два дроти. Після цього, це була або динамо-машина, або звичайний акумулятор. І просто людину катували електрикою до того моменту, поки вона не давала їм потрібну інформацію.

Микола Володимирович у свої 62 роки виглядає енергійним. Він мав у собі сили для спротиву окупантам.  Але катування струмом були настільки жорстокі, що в чоловіка були суїцидальні думки, які він хотів  реалізувати.

Микола Володимирович, 62-річний колишній в’язень катівні у Вовчанську

То нам банки давали з паштетом повністю відкриті. На двох, на трьох. А то дають кришку. Не відламана від банки кришка. Я її взяв відламав. І в карман. П’ятого разу струмом я не витримаю. Вени хотів порізати. А шо робити? Вже нерви не витримували.

Коли українські війська звільнили Вовчанськ, то в місцях розташування загарбників знаходили листи з  “теплими словами підтримки” та “побажаннями від простих росіян”. З самого початку вторгнення громадяни РФ повинні були писати листи та малювати плакати окупантам.

Іван Жилін, заступник начальника розшуку відділу поліції №1 Чугуївського РВП Головного управління Нацполіції в Харківській області

Ми тут знаходили листи, які були із різних частин Росії. Приходили сюди. І листи писали діти другого-третього класу. Діти їм писали, що ми чекаємо на вас тільки з перемогою. І там було прямо написано: “Знищуйте цих українців. Будь ласка, вбивайте. Бо вони нам життя не дадуть. І повертайтеся лише з перемогою”.

Наразі на деокупованих територіях лише в Харківській області знайдено десятки катівень.

Ці жахливі місця тортур дуже схожі між собою. Майже ідентичні.  І у Вовчанську, і в Куп’янську, у Шевченковому, Ізюмі, у Козачій Лопані, Липцях, Великому Бурлуку, Боровій у загарбників була одна методичка.

Дмитро Овчаров, начальник відділу розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУ НП у Харківській області 

З моменту деокупації території Харківської області було виявлено 27 місць, в яких відбулося катування та нелюдське поводження з нашими громадянами. На даний час ми можемо говорити про близько 200 осіб, які могли стати жертвами катувань, а також які пройшли через ці страшні місця. Однак, я хочу відразу зазначити що кількість потерпілих не є кінцевою. Вона постійно змінюється, постійно отримує інформацію про нових потерпілих.

Розслідування  українських і міжнародних юристів вказує на те, що окупаційні адміністрації діяли за одним планом у всіх катівнях України. Однаково обладнані приміщення для тортур, однакові інструменти для катувань, майже не виводили в’язнів у туалет,  не давали їм спати. Фінансуються місця несвободи на окупованих територіях з РФ.  І це частина системи зі знищення української ідентичності.