“Хто каже, що не страшно, – дурень чи видригується” – командир Kraken Чилі

Командир розвідувально-диверсійного батальйону у складі спецпідрозділу Kraken Сергій Величко (“Чилі”) розповів про найважчі епізоди війни, звільнення Балаклії та Куп’янська, а також – нагороду в 1 млрд рублів за його “голову”.

У Балаклії воїни Kraken відключили росіянам світло та викликали паніку, у Куп’янську – переходили на інший берег річки по уламках мосту, під Куп’янськом-Вузловим рятували своїх бійців, які потрапили у засідку. Про ці та інші епізоди більш ніж року повномасштабної війни Сергій Величко розповів в інтерв’ю спортивному журналісту Роману Бебеху на його YouTube-каналі “Бомбардир”.

“Ми воюємо друзями – нашою харківською компанією”

Чилі зізнався: війна – це страшно, і він постійно переживає за своїх.

“Ми воюємо друзями – нашою компанією харківською. І хтось може бути поранений, хтось може бути вбитий. І важко, постійно переживання ці, — сказав Величко. — Воно страшно. Той, хто каже, що не страшно – він чи дурень, або намагається повидригуватися просто перед товаришами. Там страшно. Там у тебе весь час летить або міномет якийсь, або літає орлан, тобто в тебе знову щось прилітатиме, “Гради” стріляють, у тебе “стрілкотня” стріляє, у тебе з РПГ стріляють. Там реально страшно”.

Найважчим епізодом Чилі назвав ситуацію в районі Куп’янська-Вузлового, коли його бійці потрапили до російської засідки.

“Ми тоді повертали Куп’янськ-Вузловий. І там йде лісовий масив, і ми лісовим масивом просувалися. І фінальна стадія того дня була – група мала зачистити весь ліс і вийти до приватних будинків. А в тих місцях вже повністю зафіксуватися, розібрати сектори. І так вийшло, що ми дійшли до лісу – в лісі зіткнулися з контактом (постріляли), але просувалися далі та просунулися практично до кінця будинків, але не змогли вийти до будинків і групи залишилися в лісі й там зайняли позиції.

Але хлопці були прохолодно одягнені – у тому, в чому йти штурмувати, щоби не було спекотно. І тоді пішов дощ, і вони всю ніч були під дощем. Там були переохолодження. І командир роти, на той момент Степ, він поїхав із нашим малим Тяпою. Вони вийшли пішки назад, забрали речі хлопців повністю – дощовики, решту, їжу. Сіли на квадроцикл і на квадроциклі лісом поверталися до хлопців, щоб передати, щоб там не переохолодилися, поїли, в теплі були. І коли вони рухалися лісом, з правого боку суміжники мали прикривати залізницю. Але вони не прикрили залізницю, і група росіян зайшла, зробила засідку і з чогось типу РПГ вистрілила по квадроциклу, хлопці злетіли – і я все це по рації чув, я бачив, як квадроцикл горить повністю з коптера.

І розумію, що це мої хлопці, і вони по рації починають передавати: “Ми поранені”. У них обох по дві ноги було прострілено. І вони починають передавати: “Ми поранені. Що робити?” Оце, напевно, був найважчий момент за весь цей рік. Тоді я їм сказав: “Займайте кругову оборону, лягайте – пофіг, ми зараз вас обов’язково прийдемо, заберемо, витягнемо”. І спочатку один хлопець пробрався – він їхав на другому квадроциклі, з ним усе нормально було, і він зміг лише одного витягнути – він витяг Степа тоді. А Тяпа, він був із рацією, і він постійно, годину говорив: “Хлопці, коли ви прийдете?” І Міні тоді вийшов, витяг його. І далі я супроводжував їх на коптері, пояснював – “ліворуч-праворуч”. Вночі було нічого не зрозуміло, нічого не було видно. І вони у темряві йшли просто за словами. Це один із найважчих моментів був, коли двоє товаришів мало не загинули, потрапивши в засідку. Але нормально – двоє живі, один зараз у Європі лікується, другий у Харкові. І вдвох збираються, як відновлять ноги, повертатися до підрозділу, воюватимуть далі”.

“Я говорю: “Ну, пацани, я думаю, що це закотить”. І воно закотило”

У самому Куп’янську Kraken відзначився цілком відчайдушним подоланням річки, яка поділяє місто на дві частини.

Їхньої появи на іншому березі ворог, який підірвав мости, зовсім не чекав. У пошуку інформації про те, як перебратися через річку, допоміг один із бійців підрозділу – родом із Куп’янська. Попри отримане в Руській Лозовій поранення, він приїхав на місце та разом із Сергієм Величком вирушив до міста.

“Він приїжджає, я з ним виходжу в Куп’янськ, починаю йти Куп’янськом, нас спочатку артилерія прибиває жорстко. Мені так соромно було перед Єрохою, він ледве біжить, я його вічно кудись приб’ю до стінки, притисну… А потім нас авіація ще накрила. У мене руки попалило, вони “запальнички” поскидали. Але ми тоді отримали інформацію, і в результаті на той берег перейшли просто маленьким місточком – тупо посередині міста, де ніхто не очікував”, – розповів Чилі.

Річку переходили вузькою частиною мосту, що вціліла після вибуху.

“Росіяни просто не очікували, що хтось зможе, вистачить розуму в тупу зайти через міст. А я тоді підійшов, під’їхали до краю моста, дивлюся: ну, в принципі, нормально. Підходжу на край мосту, вийшов з біноклем, постояв, подивився позиції, “пташкою” перевірили, інформацію зібрали… Я кажу: “Ну, пацани, я думаю, що це закотить”. І воно закотило. Спочатку мала група зайшла – чоловік 12. Вони зафіксувалися, а потім уже зайшло три роти – чоловік 250-300. Цим мостом. Ми малими групами, тарганами, набігли й захопили селище, і в них там теж, у росіян, така паніка була. Хлопці просто розстрілювали. Вибігали з будинків, кудись бігли в паніці, не розуміючи, що відбувається, а на вулиці тільки: “Та-та-та, та-та-та”.

Головною метою переходу Kraken на інший берег Осколу було створити плацдарм і забезпечити можливість перекинути понтонні переправи, якими річку змогла подолати важка техніка 92 ОМБр. Весь процес зайняв чотири-п’ять днів, згадує командир розвідувально-диверсійного батальйону в складі спецпідрозділу Kraken.

“Ми без техніки, без нічого зафіксувалися на другій частині Куп’янська і тримали другу частину, – зазначив він. – Врятувало тоді ще, звичайно, Вікінг молодець. Це група саперів. На цьому містку ми виклали дошками так, щоб міг проїхати квадроцикл. А на квадрик накидали ТМок (ТМ-62 – протитанкова міна – Ред.), мін – все, що у росіян забрали, вони там досить поназалишали. І максимально замінували дороги. І скрізь, де росіяни намагалися під’їхати… Там дуже круто. Багато відео звідти”.

Читайте також: Ультрас “Металіста” з Kraken про Ярославського: “Його будинок повністю цілий”

Проте після того, як понтони проклали, і 92 ОМБр опинилася на протилежному березі Осколу, Kraken за лічені дні став механізованим підрозділом.

“У нас вийшло, завдяки понтонам, які навела 92 бригада, забрати техніку, яку ми відібрали в росіян – перегнати назад до нас, відремонтувати її. І зараз, завдяки їм, ми – такий бойовий підрозділ: з БТРами з 30-ми гарматами, у хорошій кількості, БМПхами, танчики 82-гі – дякую росіянам”, — поіронізував Величко.

“Ми загасили їм світло, загасили зв’язок, і в них почалася паніка”

До Куп’янська Kraken у перших рядах заходив до Балаклії. І тут також не обійшлося без несподіванок для окупантів.

“Коли була Балаклійська операція, коли був контрнаступ, одна з фішок усієї операції – це було те, що треба було зайти до зони електростанції. Вона особливо нікому не була цікавою, і там особливо нікого не було. І ми заходили спеціально на електростанцію, щоби загасити світло в селищі. Ми знали, що в них не були підготовлені генератори та решта для управління повністю військами. Ми загасили світло їм, загасили зв’язок, і в них просто паніка вже починалася. І ми вже далі починали розганяти. І прикольно, коли ми їм загасили світло, ми зайняли дорогу, яка підходить до Балаклії, і вони не розуміли, де ми знаходимося і що відбувається, і таким чином на нас тоді виїхали пікап та “Буханець” (УАЗ СГР – Ред.). Пікап був на московських номерах і “Буханець” теж на російських номерах. Звичайно ж, наш “Козачок” виїхав – розстріляв і одну, і другу. Чітко все вийшло. Просто вони не розуміли, що довкола відбувається”, — описав події боєць спецпідрозділу ГУР МО.

Величко наголосив: кожну операцію готують довго та прораховують за часом. Навіть по командних штабах ворога б’ють не тоді, коли виявлять, а лише у потрібний момент.

“Ми знаємо, де в них штаб знаходиться, але ми в нього не стріляємо. Не стріляємо до того моменту, поки це нам не треба. Нам треба загасити їхній штаб, їхнє управління – тоді ми тільки стріляємо по їхньому штабу. Тому що якщо ми загасимо його раніше часу, може переключитися, може хтось інший приїде керувати – ще щось. Усе по таймінгу розписано”, – пояснив Чилі.

Не дивно, що за харківського спецпризначенця противник вже пропонує солідну суму в 1 млрд рублів. Це не перша ціна, яку виставили “за голову” Чилі, і цього разу він, схоже, задоволений оцінкою.

“Зараз хоча б ціна серйозніша. То була взагалі не серйозна розмова, а зараз можна й самому замислитися. Нормально вже пропонують”, – усміхається командир.

Раніше товариш по службі Чилі – офіцер з позивним “Віто” розповів про те, як місцеві жителі допомагали Силам оборони знищувати ворога.