Сьогодні 31 березня: яке свято та день в історії

31 березня – день народження харківського театру “Березіль”. Також цього дня 1929 року затвердили “Харківський правопис” української мови (або “скрипниківку”). 31 березня 1889 року відкрито Ейфелеву вежу, в 1954 СРСР попросився до НАТО. А 2022 року на Харківщині розпочалася евакуація з Барковінкового.

Свята та пам’ятні дати 31 березня

31 березня державних та професійних свят немає. Під егідою ООН проходять: Міжнародний день бекапу та Міжнародний день декольте.

31 березня в історії

31 березня 1854 року Японія погодилася скасувати “сакоку” – курс на самоізоляцію. Ця політика “країни в ланцюгах” проводилася в Японії, починаючи з XVII ст. Головною причиною було бажання насамперед уникнути можливого поширення християнства. Так, у країні було заборонено проповідувати та сповідувати християнство (незалежно від національності людини), володіти будь-якими речами, пов’язаними з цією релігією. Крім того, було встановлено заборону на виїзд японців за кордон, а на островах відмовлялися приймати кораблі, купецькі делегації та посольства будь-яких західних країн, крім Голландії. Але навіть голландці, які стали винятком для японців, могли контактувати із закритою цивілізацією виключно в рамках спеціальної резервації в Наґасакі. Виїжджати за її межі та мандрувати країною було заборонено. При цьому торгові відносини з країнами Сходу Японія підтримувала. Зокрема, торгувала з Китаєм та Кореєю. Кінець цій політиці поклав Канаґавський договір, який 31 березня 1854 року підписали Японія та США.

Згідно з ним кораблям США було дозволено вхід у японські порти Сімода та Хакодате, а громадянам США дозволяли вільно пересуватися в цих портових містах. Також дозволялася торгівля (у разі торгівлі водою, продовольством та паливом її міг здійснювати лише уряд). Крім того, США отримали право відкрити консульство в Сімоді. При цьому заборона на поширення християнства в Японії залишалася жорсткою – принаймні до реформ 1870-х років.

31 березня 1873 року народився ідеолог українського самостійництва та один із творців армії УНР Микола Міхновський.

Він походив із старовинного козацького роду. Здобув юридичну освіту в Київському університеті святого Володимира. Ще у студентські роки вступив до таємної політичної організації “Братство тарасівців”. Був автором програмного документа братства – “Кредо молодого українця”. 1899 року Міхновський переїхав до Харкова – не з політичною метою, а тікаючи з коханою від її чоловіка. У нетривалий харківський період встиг провести в місті концерт, присвячений 100-річчю “Енеїди” Котляревського. Працював адвокатом та паралельно пропагував ідею збройної боротьби за права українського народу.

Недовго пробув у лавах РУП (Революційної української партії), а 1902 року заснував Українську народну партію (УНП), для якої написав мініфест “10 заповідей УНП”. Писав статті в україномовних виданнях, захищав у судах українських активістів. А на початку Української революції 1917-1921 років заснував Український військовий клуб імені Павла Полуботка, який мав формувати проукраїнську ідеологію у військових тоді ще російської армії. Був одним із організаторів 1-го Українського полку ім. Хмельницького. Після захоплення України більшовиками деякий час жив на Кубані, а коли 1924-го повернувся до Києва, одразу був заарештований. 3 травня 1924 року Миколу Міхновського знайшли повішеним у саду садиби його друга Володимира Шемета. У передсмертній записці він написав: “Чим вони мене, краще я сам себе”.

31 березня 1889 року в Парижі офіційно відкрили споруду, яка мала бути тимчасовою, а в результаті стала одним із головних символів французької столиці. Цього дня інженер Ґюстав Ейфель поставив на вершині своєї вежі французький прапор.

Ейфелеву вежу збудували для відкриття Паризької виставки та з нагоди сторіччя від дня початку Французької революції. Через деякий час конструкцію (яка, до речі, далеко не всім парижанам сподобалася) планували прибрати. Але на ній встановили радіоантени, тож вежа почала виконувати не тільки декоративну функцію, й від неї вирішили не позбавлятися. Висота Ейфелевої вежі на момент будівництва – разом із щоглою прапора – становила 312,27 м. Це був рекорд висоти будівлі у світі, який не могли побити протягом 40 років. Для створення пам’ятки використали 18 038 металевих деталей, скріплених 2,5 мільйона заклепок. Загальна вага металевої частини вежі – 7300 тонн (разом із бетонним фундаментом – 10 100 тонн).

31 березня 1922 року в Києві створено театр-студію “Березіль”. Незважаючи на місце народження, цей театр звично називати харківським. Адже саме в Харкові він досяг найвищого розквіту та був знищений радянською владою. Засновником театру став Лесь Курбас. У найкращі часи в “Березолі” було близько 400 акторів та співробітників, режисерська лабораторія, власний музей. До Харкова “березольці” переїхали 1926 року, а розмістилися в будівлі, де зараз знаходиться театр ім. Шевченка. Таким було рішення Всеукраїнської театральної наради. Саме в Харкові театр досяг апогею свого розвитку. Тут розпочалося співробітництво режисера Леся Курбаса, драматурга Миколи Куліша та художника Вадима Меллера.

Спільно вони створили класику українського театру – постановки “Народний Малахій” (1928), “Мина Мазайло” (1929) та “Маклена Ґраса” (1933). У міру розвитку театру та зростання його популярності, набирало обертів і цькування Курбаса та Куліша. Їхні п’єси були надто філософськими, творчими та “не радянськими”. Авторів звинувачували в “буржуазному націоналізмі” та “відриві від російського театру”.

“Маклена Граса” стала останньою відомою п’єсою Куліша та останньою гучною прем’єрою Курбаса. 23 вересня 1933 року виставу представили публіці, 5 жовтня Курбаса звільнили, 25 грудня – заарештували.

Куліша заарештували за рік – у грудні 1934-го. Їх обох розстріляли 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох у Карелії. Театр “Березіль” у Харкові закрили після арешту Курбаса. Колектив приєднався до трупи Харківського українського драматичного театру ім. Т. Шевченка, який очолив Мар’ян Крушельницький. Наразі назву “Березіль” присвоїли малій сцені театру Шевченка.

31 березня 1929 року Українська академія наук схвалила так званий “Харківський правопис” української мови. Його ще називають правописом Голоскевича, правописом Скрипника чи просто “скрипниківкою”. Це розроблений у радянській Україні правопис, який згодом схвалило Наукове товариство ім. Шевченка у Львові. Затвердив правопис 6 вересня 1928 року народний комісар освіти Микола Скрипник (тому “скрипниківка”). А Григорій Голоскевич у 1929 році склав і видав словник із цього правопису (тому правопис Голоскевича). Більшість мовознавців, які були упорядниками правопису, згодом репресували. Серед інших до комісії входили письменники Микола Хвильовий, Майк Йогансен, Михайло Яловий та інші.

Як офіційний правопис радянської України “скрипниківка” проіснувала лише до 1933 року. Тоді її проголосили “націоналістичною” та переробили. Метою переробок було наближення українського правопису до російської мови. Серед того “націоналістичного”, що містила “скрипниківка” й що прибрали, – зокрема, літера “Ґ, ґ” та передача грецького звуку θ(th) через український “т” (ті ж “етер”, “анатема”, ” катедра” тощо). У новому українському правописі 2019 року норми “скрипниківки” частково повернули – більшість поки що у варіативній формі.

31 березня 1954 року сталося несподіване – СРСР звернувся до НАТО із пропозицією прийняти себе в члени альянсу. Деякі дані про те, як це відбувалося, містяться в книзі авторства першого генсека НАТО Гастінґса Ісмея NATO: The First Five Years та його записці. Витяги з цих документів публікувало українське видання NV. У книзі Ісмей лише зазначив: “Рада в цілому обговорювала ноту Радянського Союзу від 31 березня 1954 року, що включала, серед іншого, дивовижну пропозицію про те, що радянський уряд готовий “розглянути разом із зацікавленими урядами питання про участь СРСР у Північноатлантичному договорі”. У своїй відповіді на радянську ноту 7 травня Франція, Великобританія та США відхилили пропозицію СРСР.

Емоції генсека щодо радянської провокації найяскравіші у записці, яку пізніше оприлюднили архівісти НАТО. Ісмей написав її в міланському готелі Principe di Savoia – там, де отримав інформацію про ноту СРСР. Перша реакція Ісмея, зокрема, містила таке формулювання: “Відверто кажучи, радянський запит на приєднання до НАТО схожий на те, що затятий грабіжник просить взяти його на роботу в поліцію”.

31 березня 2019 року відбувся перший тур виборів Президента України. У другий тур вийшли Володимир Зеленський та Петро Порошенко.

У першому турі Зеленський набрав 30,24% голосів, Порошенко – 15,95%. Третьою стала Юлія Тимошенко (13,4%). За нею слідували Юрій Бойко (11,67%), Анатолій Гриценко (6,91%), Ігор Смешко (6,04%) та Олег Ляшко (5,48%). Інші кандидати набрали менше 5% голосів.

31 березня 2022 року розпочалася евакуація з міста Барвінкове на Харківщині. В Ізюмі ще тривали бойові дії, проте ворог уже зміг перейти Сіверський Донець у місті, й фронт наближався до Барвінкового. Надалі окупанти постійно намагалися прорватися до цього міста, щоб відкрити для себе ще одну дорогу на Донбас. Однак це їм так і не вдалось.

Церковне свято 31 березня

31 березня християни вшановують пам’ять святителя Кирила, архієпископа Єрусалимського. Він народився в Єрусалимі 315 року в християнській родині. Досягши повноліття, він прийняв чернецтво, згодом став пресвітером. А 350 року став архієпіскопом Єрусалимським. Боровся з єресями, через що єпископи-аріани добилися його вигнання з Єрусалиму.

Він знайшов притулок у єпископа Сільвана у Тарсі. Коли ж Кирило взяв участь у Помісному соборі, один з митрополитів, який не бажав його участі, обмовив архієпископа перед імператором, й той ув’язнив Кирила. Імператор Юліан Відступник, тільки зійшовши на престол, дозволив Кирилу повернутися до його пастви. Але згодом імператор зрікся Христа. Кирила знову вигнали, а Єрусалимську кафедру зайняв святий Киріак. Згодом він помер мученицькою смертю. Після  загибелі Юліана святитель Кирило повернувся на свою кафедру, але за правління імператора Валента втретє був відправлений на заслання. Лише за царя Феодосії Великого архієпископ остаточно повернувся, брав участь у ІІ Вселенському Соборі. По собі святитель Кирило залишив 23 повчання та дві бесіди на Євангельські теми.  Помер 386 року.

Народні прикмети

Якщо вже з’явилися перші квіти – у квітні погода буде теплою.

Якщо крутиться мошкара – чекай на врожай грибів.

Що не можна робити 31 березня

Не можна нікому давати хліб та сіль.

Не можна відчиняти двері стороннім людям.

Не слід у цей день стригти волосся та нігті.