Ми знали, що ми є смертниками, – фермери звільненої рік тому Гусарівки (сюжет)

Звільнення Гусарівки близько року тому стало початком деокупації від російських загарбників усієї Харківщини. Жителі села досі із жахом згадують, як поводилися з ними окупанти. Грабували, відбирали транспорт та майно. У Гусарівці були і тортури, і розстріли, і зникнення місцевих. Кореспонденти МГ “Об’єктив” записали спогади очевидців тих подій.

29 березня 2022 року ЗСУ звільнили село Гусарівка. Цей тактично важливий населений пункт, розташований поблизу Балаклії, росіяни окупували чи не в перші дні війни. У село зайшли дві батальйонно-тактичні групи армії рф за підтримки російських спецпідрозділів.

Сергій Воробйов, головний зоотехнік ферми в Гусарівці
Перше, що вони зробили, БТРами порозламували магазини. І в першу чергу почали грабувати магазини. Потім зайшло на ферму до тисячі людей. Це були і танкісти, і артилеристи, і піхота. Сказали, що зайшла така бригада, що там одні головорізи. І їхня задача: де що бачать – усе тягнуть. Пробули вони на фермі до 7 березня.

Перша спроба звільнення Гусарівки була 8 березня минулого року. У боях брали участь військові 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”. Вони пішли у наступ. Але супротивник переважав у силі. Нашим довелося відступити. Попри це, ЗСУ завдали російським силам значної шкоди.

Сергій Воробйов, головний зоотехнік ферми в Гусарівці
Те, що я бачив, людей 200 вбило відразу. Коли вранці я зайшов на ферму, ми першими зайшли: я, ветлікар і ще один – нас одразу заарештували, під конвой. Позабирали телефони, документи, гроші. Усе повністю, що в нас було, позабирали.

Михайло працював у Гусарівці на птахокомплексі охоронцем. Розказує, що перші дні окупанти до них ставитися лояльно. Тільки відібрали автівку, але не знущалися. Його і ще шість працівників комплексу тримали в полоні у підвалі. Але після першої спроби ЗСУ відбити село для чоловіків почалося пекло.

Михайло, охоронець птахокомплексу
Але потім, коли їх почали гасити, пішли поранені та вбиті. Вони нас зробили «навідниками». Почали пресувати, бити. Нас били, на голову мішки одягли, роздягли. Був березень, холодно. Але нас таки роздягли, зв’язали руки, щоб не могли пересуватися. І тримали нас там у підвалі.

Сергія та його товаришів з тваринницької ферми також звинуватили в тому, що вони передають ЗСУ дані про позиції росіян. Але окупантам стало не до допитів, коли їхні позиції обстріляли. Вони готувалися до перебазування. Селян охороняли двоє військових. Десь о 15-й годині 8 березня українські війська знов обстріляли місце дислокації армії рф.

Сергій Воробйов, головний зоотехнік ферми в Гусарівці
Україна почала їх знову діставати, це було 8 березня. Один охоронець вибіг подивитися, що там. Його вбило чи поранило. Я не знаю, але бачив, що він упав. А другий крикнув: “Сидіти, я зараз повернуся”. І теж вискочив. Поки він його тягнув, ми вискочили та сховалися.

Після того, як росіяни отямилися, вони почали шукати бранців. На щастя, не знайшли. Ті просиділи в укритті до вечора і потім дісталися села. Головний зоотехнік ферми впевнений, що якби українські захисники не почали знову вибивати окупантів із ферми – його розстріляли б.

Сергій Воробйов, головний зоотехнік ферми в Гусарівці
У них були страти після 17-ї години. Бо комендантська година і з дому ніхто не виходив. Ми знали, що ми є смертниками. Тут навіть розмови нема. І якби не цей обстріл, той, що був після 15-ї години, ми б, напевно, сьогодні не спілкувалися з вами.

Михайлу та його товаришам із птахокомплексу пощастило набагато менше. Їх катували більше тижня. Після цього кудись вивезли і кинули. Додому Михайло добирався чотири дні.

Михайло, охоронець птахокомплексу
Нас цілеспрямовано прикладами били, куди влучали. Мені приклад пройшов по обличчю, але я встиг відвернутися. Другий приклад ударив мене у плече, вибили мені плече і тоді почали ще бити ногами. Я їм одразу сказав: «Краще вбийте одразу». Якщо ви таке думаєте на мене – вбийте мене тут одразу та й усе.

Отже, сільські фахівці, які доглядали за коровами, врятувалися. Окупанти використовували ферму як свою базу, однак самих корів не думали годувати. Тоді у дім одного з мешканців Гусарівки прийшли росіяни та наказали кільком хлопцям цієї вулиці піти з ними.

Володимир, мешканець села Гусарівка
Прийшли. Кажуть, треба нагодувати худобу. І ось наших п’ятеро хлопців, Єгорко – мій син, пішли на ферму.

За деякий час батьки 36-річного чоловіка почали хвилюватися. Син уже мав повернутися, але замість нього у своєму дворі вони знову побачили непроханих гостей.

Володимир, мешканець села Гусарівка
Рашисти прийшли, забрали телефони й кажуть: на перевірку. І все, і більше ми нічого не бачили та не знаємо.

Після того, як українські військові звільнили село від окупантів, Харківська обласна прокуратура повідомила про страшну знахідку у Гусарівці. Були виявлені спалені частини тіл трьох закатованих людей. Єгора серед них не було. Минув рік, як зник чоловік. Дотепер жодних звісток про батька двох дітей немає.

Валентина, мешканка села Гусарівка
Їх шестеро пішло. Один повернувся, а п’ятьох немає.

Після звільнення Гусарівки харківські поліцейські знайшли ще жертв російських військових. Серед них – закатований, з кульовим пораненням та синцями на тілі та обличчі, зі зв’язаними за спиною руками місцевий фельдшер. Ще місцевий житель розповідає, як вони знайшли заміноване тіло молодого хлопця зі слідами тортур.

Андрій Плахотя, мешканець села Гусарівка
Граната лежала під ним. Нерозірвана. Вони спеціально під нього підклали. Ось тут це було. Щось у телефоні знайшли – і сюди. Тут або була камера тортур, або ще щось. Коли його вбили остаточно, там сліди тортур такі… Тобто вони навіть трупи мінували, але, слава Богу, воно не вибухнуло.

Розповіді учасників подій свідчать про те, що в Гусарівці були такі ж жахливі епізоди російських воєнних злочинів, як і в Бучі, Бородянці, Ізюмі та Вовчанську.

Сергій Воробйов, головний зоотехнік ферми в Гусарівці
Ми всі пережили дуже сильний страх, бо знали, що з нами буде. Що тут думати? Уже сидиш і кажеш: «Хоч би вже швидше і хоч би розстріляли». Це вважається легка смерть, мабуть. Взяли, розстріляли й усе, щоби не знущалися.

Для жителів села окупація на все життя закарбується в пам’яті вбивствами, грабежами, зруйнованими будівлями, зникненням друзів і сусідів. А злочини, які вчинила армія рф, будуть розслідуватися ще довгі роки.

Читайте також: 104 міни заклали окупанти на ста метрах газопроводу у селі Гусарівка на Харківщині