З якими труднощами зіткнулися українські діти за кордоном за рік

Рік тому, навесні, рятуючись від війни, до Європи приїхали мільйони українських жінок із дітьми. Тоді основним завданням іноземних шкіл було дати дітям почуття безпеки та можливість адаптуватися у новій країні. Чи вивчили діти мову достатньо, щоб повноцінно опановувати науки? Чи змогли вони завести друзів, з’ясовувала ВВС Україна.

Насправді точна кількість дітей, які виїхали з України після 24 лютого, владі не відома. У країнах Євросоюзу їх близько 700 тисяч. У Європі найбільше українців прийняли школи Польщі та Німеччини – близько 200 тисяч кожна. BBC поговорила з родинами, чиї діти вчаться у польських та німецьких школах.

Складнощі перекладу

Минулого року, вирушаючи у вимушену еміграцію, чимало батьків сподівалися, що діти принаймні швидко опанують нову іноземну мову. Утім, рік потому, мовний барʼєр залишається головною перешкодою на уроках і у спілкуванні з однолітками.

“Мій 14-річний син досі не адаптувався до навчання іноземною мовою”, – розповідає Олена, яка живе в Берліні, її син Георгій вчиться у 8 класі. Деякі предмети даються легше, але фізику він не розуміє взагалі, хоча мав високі бали з цієї дисципліни у профільній гімназії в Україні.

На уроках не дозволяють користуватися мобільними телефонами, тільки паперовим словником, тож учні часто не до кінця розуміють завдання.

“Навіть ті діти, які ходять у школу в Польщі вже два-три роки, все одно мають труднощі з мовою, – розповідає мама шестикласниці Марії із Вроцлава. – Є три предмети, для яких польська мова стала важким барʼєром, – історія, біологія та географія”.

За задумом європейських міністерств освіти здолати цей барʼєр мали інтеграційні класи та асистенти вчителів. Однак ресурсів на них катастрофічно не вистачило.

На початок 2023 року у Польщі лише 15 тисяч українських дітей відвідували підготовчі класи. Усіх інших одразу зараховували у звичайний польський клас, навіть якщо вони взагалі не знали мови.

“Одна справа, коли ти прийшов і вчишся у початкових класах, тут програма менш обтяжена, і головне завдання – адаптація дитини до школи. Інша справа – старші класи”, – розповідає Олександра, яка працює в краківській школі асистенткою вчителя.

Польське міністерство освіти мало гарантувати учням з України від 2 до 5 годин безкоштовного додаткового навчання польської мови на тиждень, але у реальності для цього не вистачає ані вчителів, ані класів для проведення уроків, каже Олександра.

Попри необхідність вчити дітей мови, сама ідея підготовчих класів не витримала перевірки часом. У Німеччині, яка має досвід інтеграції дітей-біженців ще з 2015-16 років, так звані Welcome classes жорстко критикують. Підготовчі класи не інтегровані у звичайну шкільну систему і не мають фіксованого навчального плану. Те, що там вивчають діти, повністю залежить від вчителя.

Шкільні бійки та випадки булінгу

Олександра, яка працює міжкультурним асистентом у Кракові, розповідає, що бійки між українцями і поляками – це “непоодинокі випадки”.

Хоча всі мами, з якими говорила BBC, згадують підтримку і теплий прийом Польщі, у їхньому досвіді також були ситуації, коли діти стикалися з проявом негативу через їхнє походження.

Про конфлікти на етнічному ґрунті згадує у своєму дослідженні і Amnesty International.

“У Польщі немає системно прийнятої антидискримінаційної чи міжкультурної освіти”, – пояснюють правозахисники.

Мами українців, які вчаться у німецьких школах, ворожості на етнічному ґрунті не помітили. “Німці все ще відчувають свою провину, вони приділяють увагу расовим і міжкультурним питанням, і це дуже відчувається навіть у школі”, – каже Олена, син якої вчиться у берлінській гімназії.

Але друзів серед німців у Георгія довгий час не було, додає вона. Він через це переживав, відмовлявся їздити з класом на екскурсії, почувався самотнім.

Про те, що дітям складно налагодити контакти з однолітками, кажуть і батьки інших школярів, які вчаться за кордоном, насамперед підлітків. На їхню думку, основна причина все ж таки – мовний барʼєр.

“Гімназія не світить”

Попри те, що країни ЄС гарантували іноземцям такий же доступ до освіти, як і власним громадянам, українські школярі за кордоном добре відчули, що на практиці це складно реалізувати, зокрема і через об’єктивні фактори.

У першу чергу з цим стикнулися ті, хто мав перейти на наступний етап навчання, – вступити у старшу школу або виш.

Так, українські восьмикласники, які приїхали у Польщу навесні минулого року, опинилися перед непростим вибором. Щоби перейти у 9 клас, вони мали скласти іспит для закінчення базової школи, так званий “іспит восьмикласника” (польську мову, математику й іноземну). Або ще один рік провчитися у восьмому класі.

За цей рік вони мають опанувати польську мову та програму настільки, щоб успішно конкурувати з поляками за вступ у гімназії та коледжі. Якщо їм цього не вдасться, можна буде обирати ті школи, де залишаться вільні місця після зарахування польських учнів.

Схожа ситуація і у Німеччині. Олена, мама Георгія, розповідає, що у місцевому департаменті освіти, їй так і сказали: “українським дітям гімназія не світить”.

Там пояснили, що для вступу потрібні знання мови на рівні C1 і порадили провчитися рік в інтеграційному класі. Після нього можна потрапити у звичайну середню школу або реалшуле, після якої здобувають професійно-технічну освіту. В Україні її син вчився в одній з найкращих гімназій Львова, мав високі оцінки з математики, англійської та інших предметів.

Олена розповідає, що написала листи у десятки берлінських шкіл і отримала відповідь лише з однієї, яка запросила на співбесіду. Георгія взяли на навчання через те, що на іспиті він показав дуже високий рівень математики, інформатики й англійської.

Однак для більшості українських старшокласників шлях до вищої освіти у Німеччині потребуватиме декількох додаткових років.

Їм спочатку доведеться вивчити мову, а потім скласти абітур, який дає право вступати в університети. Ухвалити таке рішення непросто, адже родини не знають, скільки часу вони залишатимуться у Німеччині.

Читайте також: Розклад, домашка, вибір предметів. Як навчаються українські діти за кордоном

Де в країнах Європи сьогодні живе найбільше українських біженців

Німеччині потрібні українські діти через демографічну кризу — експерт

Гроші за візу та ескорт. Як українські біженці потрапляють у халепу в США

Українки, які за кордоном через війну, все частіше розлучаються з чоловіками

У Польщі втричі збільшилося українців, які не хочуть повертатися додому