Замінований Ізюм: люди ходять на цвинтарі та збирають “врожаї” гранат (сюжет)

Ізюмський район Харківщини бійці ДСНС називають найзабрудненішим вибухонебезпечними предметами, адже саме в ньому працює найбільше саперів у регіоні. Кількість виїздів на заявки жителів, які знаходять боєприпаси, сягає декількох десятків на день. Небезпека може бути будь-де, адже росіяни вдавалися й до дистанційного мінування. Дотепер на ворожих вибухівках підірвалися десять мешканців району та ще 46 постраждали. Попри заборону і попереджувальні таблички деякі місцеві на свій страх і ризик відвідують кладовища. А дехто власноруч збирав гранати на власних подвір’ях і знешкоджував розтяжки, хоч мав би викликати ДСНС. Про те, як люди пристосовуються до постійної небезпеки під ногами – у репортажі МГ «Об’єктив».

Ізюм називають брамою Донбасу. Росіяни намагалися взяти місто від початку повномасштабного вторгнення, і з квітня 2022 року до вересневого контрнаступу ЗСУ воно було під окупацією. Зараз Ізюм оговтується, тут майорять синьо-жовті прапори, наводять лад комунальники. На центральному майдані лунає музика.

За оцінками міськради, після деокупації в Ізюм повернулося близько 10 тисяч мешканців, і нині тут живуть до 23 тисяч осіб. До війни було 35 тисяч. І хоч загарбники пішли і найстрашніші дні, здається, вже позаду, тут ще довго чатуватиме небезпека – ворожі вибухівки.

«Мабуть, Ізюмський район найбільше забруднений вибухонебезпечними предметами. Зараз тут знаходиться найбільша кількість піротехнічних підрозділів, які працюють над розмінуванням та обстеженням території», – розповідає начальник Ізюмського РУ ГУ ДСНС України в Харківській області Володимир Назаренко.

І якщо після вигнання загарбників сапери перевірили дороги, узбіччя, зупинки громадського транспорту, комунальні підприємства, медзаклади та соціальні об’єкти, то кладовища – лише в тих межах, де проводили ексгумацію або зараз відбуваються поховання. Аби вберегти людей, по всій Харківщині напередодні великодніх свят офіційно закрили понад 750 цвинтарів. Проте заборона та попереджувальні таблички зупиняють не всіх.

«Чула, що не можна ходити. Але я звикла щороку навесні та восени прибирати. Це брат мій рідний. І в нього не залишилося нікого, окрім мене. Страшно», – каже мешканка Ізюма Людмила Михайлівна, яка прийшла прибрати сухостій з могили родича.

Саме тут, на центральному кладовищі Ізюма, 8 квітня на ворожій міні «пелюстка» підірвалася жінка. Поки це єдиний такий нещасний випадок в області. Наша знімальна група потрапила на небезпечне кладовище в супроводі віцемера Ізюма Володимира Мацокіна. Він веде нас асфальтованою доріжкою.

«Прильоти» були скрізь. І тут, де ми з вами йдемо. Це найстаровинніше кладовище, яке повністю закрите. Ви бачите, в якому стані воно зараз знаходиться», – коментує заступник міського голови Ізюма Володимир Мацокін.

З чотирьох основних кладовищ у місті сапери перевірили тільки одне, на вулиці Василя Стуса, бо тільки там зараз відбуваються нові поховання, розповідає Мацокін. Центральний цвинтар на схилах гори Крем’янець не розміновували. Окрім «пелюсток» росіяни залишили по собі розбиті меморіали полеглим у Другій світовій війні та воїнам-афганцям.

На цвинтарі бачимо також дуже багато розбитих надгробків. Місцеві розповідають, що снарядами навіть розгортало могили.

Аж до російського вторгнення в Ізюмі постійно знаходили боєприпаси часів Другої світової, які пролежали тут 80 років, каже Мацокін. Скільки знадобиться часу на знешкодження сучасних вибухівок, посадовець навіть не припускає. Тож центральне кладовище заборонено відвідувати не тільки на великодні свята, а безстроково – до отримання акта ДСНС про розмінування.

На одній з могил наводить лад Віктор разом із дружиною. Чоловік каже, що ворожих мін не боїться, бо вже перевірив шлях власними ногами.

«Я служив у ДСНС. Знайомі є. Кажуть: «Ми розміновуємо, можна трохи пройтися, але акуратно». Під ноги дивимось», – запевняє Віктор.

В Ізюмському районі від підривів на російських вибухівках вже загинули десять цивільних та ще 46 отримали поранення.

 «Небезпека може чатувати будь-де. У жодному разі не варто сходити з твердого покриття, тому що на асфальті таких предметів немає, а якщо є, то їх видно з великої відстані», – радить начальник Ізюмського РУ ГУ ДСНС України в Харківській області Володимир Назаренко.

Намагається дослухатися цієї поради й не сходити з асфальту ізюмчанка Валентина. Мін жінка на своєму шляху не зустрічала, проте знаходила інші боєприпаси.

«У нас росіяни жили вдома. І коли ми повернулися, то знаходили у прибудові гранати. Щось збирали самі, обережно. Ходили по городу та вибирали все, що там було. Також гранати знаходили в посадці. Тоді викликали ДСНС», – розповідає ізюмчанка Валентина Ольшанська.

Сапери декілька десятків разів на день виїжджають на знешкодження вибухонебезпечних предметів, які знаходять мешканці Ізюмського району. До приїзду фахівців до них не можна ані торкатися, ані підходити. Просто ж перевірки – чи немає на подвір’ї або на городі вибухівки – поки що не проводять. Такі заявки збирають, й їхнє виконання – в перспективі.

«На даний час усі підрозділи максимально направлені на відновлення критичної інфраструктури району. Але якщо людина побачила якийсь небезпечний предмет і сповіщає по лініях «101» або «112», то по такій заявці ми негайно реагуємо», – додає начальник Ізюмського РУ ГУ ДСНС України в Харківській області Володимир Назаренко.

На вулиці, що над кладовищем, просто у траві можна побачити залишки снарядів. Люди, які поверталися після деокупації, знаходили у своїх дворах російські гранати, а іноді й розтяжки. Як розповіли місцеві, саперів викликали жителі лише одного дому.

Місцевий мешканець Ігор Іванович стверджує, що сам знешкоджував розтяжку в погребі. Олексій, який повернувся після визволення Ізюма, також самотужки прибирав сміття за ЛНРівцями, які жили в його будинку і розікрали майже все майно. Натомість залишили свої боєприпаси.

«Росіяни розкидали по двору гранати та патрони. Усе це позгрібали та викинули», – каже Олексій.

Немає тижня, за оцінками мерії, коли на Ізюмщині хтось би не підірвався. Це підтверджує й Олексій.

«На Пісках прибиральниця підмітала біля магазину – і наступила на міну. Уже у мирний час! Рибалок багато підривається, адже «пелюстки» розкидані. А зараз трава виросла, їх взагалі не видно. Мій товариш поїхав у ліс – теж підірвався. Машина забуксувала, він зупинився, аби підкопати лопатою. Лопату вставив на узбіччі – і вибухнула лопата. Щось у землі було. Він сильно постраждав», – розповів Олексій.

Найчастіше в Ізюмському районі люди знаходять саме «пелюстки», каже помічник керівника з розмінування Харківщини Віталій Гріненко.  Вони бувають коричневі та зелені, тому дуже добре маскуються під ґрунт і траву. Також небезпеку становлять касетні снаряди.

«Це касетний елемент 9Н210 з системи «Ураган», – показує Віталій Гріненко. – Ось теж касетний елемент – «КОБЭ». Вони можуть знаходитися в різних місцях. Там, де пролетів РСЗВ та розкидав. Вони дистанційно мінуються. І такі предмети можуть траплятися будь-де. На городах, на полях, на кладовищах».

Матеріал підготовлено за підтримки ГО «Інтерньюз-Україна»

Читайте також: Харків’ян попередили про небезпеку: птахи розносять міни