Сьогодні 6 травня: яке свято та день в історії

6 травня в Україні – День піхоти. Рік тому Генштаб повідомив про звільнення п’яти сіл Харківської області. 1920 року цього дня завершився Перший Зимовий похід армії УНР. 1937-го сталася аварія найбільшого дирижабля світу. А 1994 року відкрили тунель під Ла-Маншем.

Свята та пам’ятні дати 6 травня

6 травня в Україні відзначають День піхоти.

Під егідою ООН проходять: Міжнародний день без дієт та Міжнародний день жінок на мотоциклах.

6 травня в історії

6 травня 1686 року Гетьманщину остаточно розділили між собою Московія та Річ Посполита. Цього дня вони уклали договір, названий “Вічний мир”. Але “вічним” він став настільки ж, наскільки “вічними” виявилися результати Переяславської ради. Лише 1654 року московський цар обіцяв боронити землі Гетьманщини (від поляків насамперед – заради цього з ним і домовлялися), підписував Березневі статті… А вже 1667-го уклав Андрусівське перемир’я з Річчю Посполитою, розділивши українські землі навпіл – по Дніпру.

“Вічний мир” 1686 остаточно закріпив цей поділ. Метою його підписання були подальші спільні дії Московії зі “Священною Лігою” (Габсбурзькою імперією, Річчю Посполитою та Венецією) проти Османської імперії. Річ Посполита визнала за Московським царством Лівобережну Україну, Київ, Запоріжжя, Чернігово-Сіверську землю з Черніговом та Стародубом і Смоленськ. За Київ московити заплатили полякам компенсацію 146 тисяч рублів. Речі Посполитій віддали північну Київщину, Волинь та Галичину. Частина території у центрі (в районі Канева, Черкас та Чигирина) ставала нейтральною територією – “буфером” між двома країнами. Все це кричуще порушувало ті гарантії, які свого часу московити надавали Гетьманщині на чолі з Хмельницьким.

Чинний гетьман Іван Самойлович (який фактично був гетьманом Лівобережної України, але ніколи не відмовлявся від прав на Правобережжя), так відреагував на “Вічний мир”: “Військо запорізьке ніколи не зречеться свого давнього достоянія. Не так воно станеться, як Москва у своїх мирових умовах із поляками постановила – зробимо так, як нам треба”.

Уже наступного року після невдалого кримського походу московської армії та козаків внаслідок інтриги одного з авторів “Вічного миру” Голіцина Самойловича звинуватили в провалі цієї військової операції. Його заарештували. А гетьманом став Іван Мазепа, який, як відомо, був “другом Москви” недовго.

6 травня 1920 року завершився Перший зимовий похід Армії УНР. Його історики називають найгероїчнішою сторінкою військового мистецтва періоду Української революції. Похід українська армія проводила тилами радянської Червоної армії та Добровольчої армії генерала Денікіна. Штаб армії УНР на чолі з головним отаманом Симоном Петлюрою на той час перебував у Варшаві. Військо за час походу пройшло 2500 кілометрів і провело понад 50 успішних боїв. Рухались УНРівці територією нинішніх Житомирської, Черкаської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської та Вінницької областей. Ключові бої відбулися під Липовцями, Жашковом, Уманню, Каневом, Черкасами, Смілою, Золотоношею, Ольвіополем, Голованівськом, Гайсином, Вознесенськом, Ананьївом і Балтою.

Похід мав не тільки й не так військову, як політичну мету. Він допоміг зберегти всі елементи державності УНР, включаючи населення й територію, а не лише владу на еміграції. Дав Петлюрі козирі для переговорів з польським урядом Юзефа Пілсудського (наслідком цього стало об’єднання польської та української армії у польсько-радянській війні та визволення Києва, хоч і нетривале). Крім того, похід підняв дух не лише українського війська, а й народу. Цей підйом національної свідомості українців мав вплив під час першого десятиліття радянської влади. Адже навіть більшовикам довелося “прикрутити” свої нібито “інтернаціоналістичні” (а насправді – російські великодержавні) підходи. Вони вже не знищували портрети Шевченка, як 1919 року, і навіть визнали українську мову. Це тимчасове послаблення дозволило відбутися періоду українського відродження 1920-х років (яке, на жаль, надалі стало “Розстріляним відродженням”).

6 травня 1937 року в США під час приземлення вибухнув “Титанік серед дирижаблів” – німецький трансатлантичний цепелін LZ 129 “Гінденбург”. У катастрофі загинули 35 людей.

Дирижабль-велетень збудували 1936 року в Німеччині. А назвали – на честь президента країни Пауля фон Гінденбурга. Це було найбільше повітряне судно з усіх, що колись підіймалися над землею: 245 метрів завдовжки та 41 метр у поперечнику. Дирижабль міг підняти у повітря до 90 тонн корисного вантажу та пролетіти при цьому понад 15 тисяч кілометрів. У його балонах було 190 тисяч кубометрів газу (водню).

“Гінденбург” із бортовим номером LZ 129 був флагманом першої у світі пасажирської трансатлантичної авіакомпанії АТ “Німецьке Повітроплавання”. Він був великим та розкішним – дійсно, як “Титанік”. Кожен пасажир мав власну каюту – ще й із душем. На борту працювали ресторан і навіть салон із… роялем (спеціально полегшеним для дирижабля). У куполі цепеліна були прогулянкові балкони з великими панорамними вікнами, а в нижній частині оглядова кімната. Розкішна подорож коштувала близько 800 доларів. Однак для останніх пасажирів “Гінденбурга” вона завершилася трагічно. До цього дирижабль успішно виконав 37 рейсів через Атлантику та перевіз близько 3000 пасажирів. Але 6 травня він спалахнув при спробі пришвартуватися до причальної щогли в Лейкгерсті (Нью-Джерсі). На борту на той момент перебували 97 осіб (36 пасажирів та члени екіпажу).

Досвідченому капітану Пруссу навіть за таких умов вдалося врятувати 62 людини, затримавши падіння і перетворивши його на майже “приземлення”. У цій катастрофі загинув Ернст Леманн – голова компанії “Цепелін”, яка й  випустила дирижабль-велетень. Капітан вижив, але зазнав тяжких травм. Надалі польоти на дирижаблях, наповнених воднем, заборонили. Комісія, яка досліджувала причини катастрофи “за гарячими слідами” постановила, що дирижабль спалахнув через витік водню. Лише через 60 років фахівець НАСА Аддісон Бейн довів, що загорілася обшивка цепеліна, а не водень у балоні.

6 травня 1994 року королева Великої Британії Єлизавета II та президент Франції Франсуа Міттеран відкрили тунель між Францією та Великобританією, що проходить під протокою Ла-Манш. Середня глибина, на якій знаходиться тунель – 45 метрів нижче за рівень моря. Його загальна довжина 51 км, з них 39 км – під морським дном. У будівництві Євротунелю (як він називається насправді) взяли участь 13 тисяч робітників та інженерів. Пустили в дію 11 прохідницьких щитів. Причому копали з двох сторін – із Франції та Великобританії. Але англійці робили це швидше та пройшли більшу відстань. Останні метри тунелю англійські та французькі бурильники пробили вручну за допомогою кирок та лопат.

На-гора підняли 8 млн кубометрів породи. Обидві країни розпорядилися нею по-різному. Французи змішали землю з водою та відправили назад у море. Британці насипали штучний мис Шекспіра, де згодом посадили парк. Потяг долає тунель за 20-35 хвилин. Завдяки підводній споруді дістатися з Лондона до Парижа без літака можна за 2 години 15 хвилин.

6 травня 2004 року почали вибухати артилерійські склади у Новобогданівці Запорізької області. Це була перша із трьох (і найпотужніша) серія вибухів на цьому об’єкті. Детонація почалася внаслідок пожежі на складі 275-ї бази зберігання артилерійських боєприпасів. Повністю ліквідувати НП вдалося лише майже через два тижні – 19 травня. Тоді п’ятеро людей загинули та ще понад 80 отримали поранення. Із зони ураження відселили близько 7000 мешканців, а 22 сім’ї залишилися без домівок. Надалі склади вибухали ще двічі: 2005-го та 2006-го. Обидва рази не так потужно, як уперше. У всіх трьох випадках офіційні версії причин зводили до людського фактора (необережність у поводженні з вогнем).

6 травня 2022 року Генштаб ЗСУ повідомив про звільнення п’яти сіл у Харківській області: Олександрівка, Федорівка, Українка, Шестакове, Перемога. Також у зведенні інформували про те, що Сили оборони зайшли до Черкаських Тишків.

Церковне свято 6 травня

6 травня християни вшановують пам’ять великомученика Юрія Переможця. Він народився в заможній християнській родині в Бейруті (на той час – Беліті). Вступив на військову службу, досяг звання тисяцього й став улюбленцем імператора Діоклетіана. Діоклетіан відомий своїми гоніннями на християн. Він ставив собі за мету відродити язичництво, тож діяв жорстоко. Почувши одного разу на суді нелюдський вирок про винищення християн, Юрій спалахнув співчуттям. Він роздав майно бідним, відпустив рабів і сам постав перед Діоклетіаном, заявивши про те, що християнин. Він заявив імператору про його жорстокість і несправедливість. Імператор же намагався умовити свого улюбленця зректися Христа. Але це не вдалося. Тоді Діоклетіан наказав мучити Юрія. Його били, колесували, кидали в негашене вапно, змушували бігти в чоботях із гострими цвяхами всередині, клали на груді важкий камінь. Але Юрій усе витерпів. Тоді імператор наказав відсікти святому мученику голову.

Одним із найбільш відомих чудес св. Юрія вважають «Чудо зі змієм». Воїн переміг змія (дракона), який тримав у страху ціле місто. А після цього чудесного визволення містяни прийняли християнство. Тому Юрія називають “Переможцем” або “Змієборцем”.

Народні прикмети

Якщо в день Юрія Переможця тепло, то літо буде раннім.

Дощ 6 травня – до врожаю зелені.

Якщо вже з’явилися комарі – чекай на спеку.

Що не можна робити 6 травня

6 травня не варто займатися рукоділлям.

Не можна лаятися та сперечатися з рідними.