Сьогодні 16 травня: яке свято та день в історії

16 травня рік тому в Харкові відновив роботу громадський транспорт. Цього дня 1648 року переможно завершилася битва під Жовтими Водами під проводом Хмельницького. 1920-го канонізували Жанну д’Арк, 1929-го вперше вручили нагороди Американської кіноакадемії, а 1975-го перша жінка зійшла на Еверест.

Свята та пам’ятні дати 16 травня

16 травня державні та професійні свята України не відзначають.

Під егідою ООН відбуваються: Міжнародний день мирного співіснування, Міжнародний день світла, День любові до дерев, День біографа.

16 травня в історії

16 травня 1648 року переможно завершилася перша битва Хмельниччини – битва під Жовтими Водами. Ця перемога мала велике значення для подальшого успішного протистояння козацтва польській шляхті.

Передісторія цієї битви та взагалі Хмельниччини, насправді, полягала в бажанні Богдана Хмельницького помститися шляхтичу, який убив його сина і викрав жінку, з якою Хмельницький мав намір одружитися. Проте зрозуміло, що ця історія стала лише каталізатором, а підґрунтя народного повстання формувалося роками. Історія приниження Хмельницького та несправедливості з боку шляхтичів резонувала із загальними настроями козацтва та селян. Тож коли Хмельницький із невеликим загоном реєстрових та запорізьких козаків напав на заставу Речі Посполитої на Дніпрі та звільнив Запорізьку Січ від контролю поляків, козаки перейшли на його бік.

Хмельницького обрали гетьманом. І вже з цієї позиції він активізував підготовку народного повстання та водночас – пошук союзників. Гетьман уклав договір із Османською імперією та кримським ханом про військову допомогу. Важливим чинником, що вплинув на подальший перебіг подій, став перехід у найвідповідальніший момент на бік Хмельницького реєстрових козаків, яких поляки відправили проти нього. Усе це дозволило війську Хмельницького разом із татарами розбити 6-тисячний авангард Речі Посполитої, який очолював син великого гетьмана Миколи Потоцького Стефан Потоцький. В оточення Потоцький-молодший зі своїм військом потрапив 29 квітня під Жовтими Водами. Вирішальний етап битви (після кількох невдалих спроб вести переговори) відбувся 15 та 16 травня. 16 травня польський загін був повністю розбитий. Сам Стефан отримав кілька поранень, потрапив у полон і помер від гангрени 19 травня. Врятувався з поля битви лише один жовнір, який зміг дістатися Миколи Потоцького і повідомив йому про загибель сина.

16 травня 1817 року народився український історик та письменник, а також громадський діяч Микола Костомаров.

Багатьом він відомий насамперед тим, що був одним із засновників та керівників Кирило-Мефодіївського братства, до якого входив Тарас Шевченко. Частина біографії Костомарова пов’язана із Харковом. Він закінчив Харківський університет, де вивчав історію та літературу, а також низку стародавніх та сучасних мов. Костомаров був провідником ідеї, що українському народу належить особлива місія серед усіх слов’янських – звільнення всіх слов’ян від кріпацтва та імперського деспотизму. Цю ідею він провадив і в літературній творчості, і під час зустрічей Кирило-Мефодіївського братства. Цю організацію було створено, коли Костомаров уже викладав історію в Київському університеті. Історик створив програмний документ організації – “Книгу буття українського народу”. При цьому він не був революціонером за переконаннями. Діяльність кирило-мефодіївців здебільшого обмежувалася зустрічами та розмовами. Але ці розмови дали достатньо матеріалу для доносу студенту Петрову. Він написав листа попечителю Київського навчального округу про “неблагонадійних”, а той уже звернувся до ІІІ відділення (політичної поліції) у Петербурзі. У результаті 1847-го Костомарова заарештували – просто напередодні весілля з Аліною Крагельською. Шевченка, який спішно повертався до Києва, щоб бути присутнім на святі, заарештовували також.

У результаті зі своєю нареченою Костомаров одружився лише через 28 років (вона встигла побувати протягом 19 років заміжьою за іншим чоловіком). Після амністії 1955 року Микола Костомарв став професором кафедри російської історії Петербурзького університету. 1860-го став членом Археографічної комісії. Він організував видання журналу “Основа” та журналу “Київська старовина”. За активної участі Костомарова вийшло перше посмертне видання “Кобзаря” Тараса Шевченка 1867 року. Помер Костомаров 1885 року – в 67 років.

16 травня 1920 римська католицька церква канонізувала Жанну д’Арк. Героїня французької історії врятувала Францію, але сама у 19 років загинула на багатті.

Судилище над нею влаштували англійці, які бажали помститися Жанні за всі свої поразки. Однак для її страти намагалися знайти поважні причини та не перетворити дівчину на мученицю (що не вдалося). Тому Орлеанську діву звинуватили в єресі. При цьому довести будь-що реальне не могли – ні допити, ні діалоги з нею під час тривалих судових засідань не давали аргументів проти неї. Тому їй пред’явили у якості “єресі” носіння чоловічого одягу та зневагу до авторитету церкви. Ймовірно, і ці звинувачення були б марними, якби не обман, який задіяв єпископ Кошон, що був головним обвинувачем у процесі. Він показав Жанні готове вогнище для її страти та запропонував натомість перевести її до церковної в’язниці з гарним доглядом, якщо вона підпише документ про зречення єресі та покору Церкви. Вона підписала.

При цьому папір з текстом, зачитаним неписьменній д’Арк, підмінили іншим, із текстом про повне зречення всіх “хибних суджень”. Зокрема, підписавши заяву про зречення, Жанна погодилася носити жіночий одяг. А через кілька днів через підлаштовану провокацію одягла чоловічий одяг. Цього виявилося достатньо, щоб судилище визнало, що дівчина “впала в минулі єресі” та винесло їй смертний вирок. 30 травня 1431 року Жанну д’Арк спалили живцем на площі в Руані. А вже після закінчення війни французький король Карл VII у 1452 році наказав розслідувати законність суду над Жанною. Слідство провели якісно – дослідили документи, допитали 115 свідків. У результаті 7 липня 1456 року судді винесли вердикт, що кожен із пунктів звинувачення проти Жанни д’Арк спростовується свідченнями свідків. Перший суд оголосили недійсним. Але святою Жанну визнали лише у ХХ столітті. 1909 року папа Пій X проголосив її блаженною, а 16 травня 1920 року папа Бенедикт XV її канонізував.

16 травня 1929 року в США вперше вручали нагороди Американської кіноакадемії. Тоді нагорода ще не називалася “Оскар”, не було й статуетки. Церемонія нагородження відбулася в готелі Roosevelt Hotel у Лос-Анджелесі. На ній були присутні 270 осіб, а сама церемонія тривала лише 15 хвилин. Жодної інтриги не було – імена переможців та назви найкращих фільмів повідомили заздалегідь. Акторів номінували не за конкретний фільм, а за картини, де вони знялися за рік. Найкращим фільмом стала німа стрічка “Крила” (номінація тоді називалася “Видатний фільм”).

Найкращим актором визнали Еміля Яннінгса, акторкою – Джанет Гейнор. Найбільше номінацій (5) та нагород (3) отримав фільм “Сьоме небо”. Також були дві спеціальні премії. Їх отримали Чарлі Чаплін – “За універсальність та геніальність в акторській грі, написанні, режисуванні та продюсуванні фільму “Цирк”, а також компанія Warner Brothers “За створення фільму „Співак джазу“, першої звукової картини, яка здійснила революцію в галузі”.

16 травня 1975 року японка Табеї Дзюнко стала першою жінкою, яка підкорила Еверест.

Історія цієї альпіністки варта романів. Вона виросла в небагатій багатодітній сім’ї, була слабкою дитиною. При цьому почала займатися альпінізмом у 10 років. Вид спорту був (і зараз залишається) дуже дорогим, тож активно розвиватися в ньому школярка не мала можливості. Але від мрії не відмовилася. Після закінчення університету Табеї сформувала жіночий альпіністський клуб (LCC). Його девізом було: “Давайте вирушимо до закордонної експедиції самостійно”. Як згодом пояснювала альпіністка, такий клуб вона заснувала через зневажливе ставлення чоловіків-альпіністів. Вони відмовлялися здійснювати сходження разом із нею, навіть дозволяли собі натяки, що в цей спорт дівчина пішла, щоб знайти таким чином собі чоловіка.

Поступово клуб Табеї розвинувся. Починали зі сходжень у Японії, потім піднялися на вершину в Альпах. А згодом альпіністці вдалося те, чого до неї не досягла жодна жінка. Табеї сформувала власну команду, яка стала відомою як “Експедиція японських жінок на Еверест” (JWEE). У групі було 15 жінок. Табеї змогла знайти спонсорів серед японських ЗМІ: газету Yomiuri Shimbun і Nippon Television. Проте альпіністкам довелося додати й власні гроші – майже по середній зарплатні. Частину свого екіпірування вони створили власноруч. Наприклад, водонепроникні сумки та рукавички шили з обшивки старих автокрісел, а спальні мішки зробили, закупивши гусяче перо в Китаї. На початку травня 1975 року команду в таборі на висоті 6300 метрів накрила снігова лавина. Табеї тоді знепритомніла приблизно на шість хвилин – її відкопав і врятував провідник шерп. А вже через 12 днів після цього разом із провідником Анг Церінг Табеї стала першою жінкою, яка досягла вершини Евересту. Згодом було справжнє визнання. Японка отримала особисте послання від короля Непалу та японського уряду. Про цю експедицію зняли телевізійний мінісеріал. Надалі Табеї підкорила восьмитисячники Аннапурну та Шишабангму. А 1992 року стала першою жінкою, яка виконала програму “7 вершин”, підкоривши найвищі вершини всіх континентів. На честь альпіністки названо малу планету 6897 Табеї.

16 травня 2004 року Руслана перемогла на Євробаченні – першою з українських учасників цього пісенного конкурсу.

16 травня 2022 року в Харкові відновили роботу громадського транспорту, який припинив перевозити пасажирів на початку повномасштабного вторгнення РФ.

Церковне свято 16 травня

16 травня християни вшановують пам’ять мучеників Тимофiя i Маври. Вони постраждали за віру під час гонінь імператора Діоклетіана. Святий Тимофій був читцем у церковному клірі, а також хранителем і переписувачем богослужбових книг. На нього донесли, що він зберігає християнські книги. Святого Тимофія привели до правителя Аріана, який зажадав видачі священних книг. За відмову виконати наказ Тимофія піддали жорстоким тортурам. На певному епізоді знущань правителю повідомили, що Тимофій має молоду дружину на ім’я Мавра, з якою він одружився всього 20 днів тому. Аріан наказав привести Мавру, сподіваючись, що в її присутності непохитність мученика захитається. На прохання Маври з рота мученика вийняли шматок дерева, щоб він міг говорити. Святий Тимофій переконав дружину не боятися мук і йти разом із ним на подвиг. Свята Мавра відповіла: “Я готова померти з тобою”, – і зізналася в тому, що вона християнка. Її кинули в киплячий казан, але Мавра не відчувала болю та залишилася неушкодженою. Запідозривши, що слуги наповнили казан холодною водою, Аріан велів святий бризнути йому на руку води з казана. Коли мучениця виконала це, Аріан скрикнув від болю і відсмикнув обпалену руку. Тоді Аріан повірив у Бога, в якого вірила свята, та наказав її відпустити. Але незабаром схаменувся та знов став переконувати Мавру принести жертву язичницьком богам. Вона була непохитною. Тож після довгих катувань Аріан наказав розіп’яти мучеників. Протягом дев’яти днів вони висіли на хрестах один до одного, а померли на десятий день.

Народні прикмети

Качки купаються у воді – до негоди.

Якщо дуб вже зелений, а на ясені ще немає листя, то літо буде дуже сухим.

Що не можна робити 16 травня

Не можна пити алкоголь.

Не можна брати або давати гроші в борг.