“Я міг померти через хом’ячка”: трагедії та відкриття екопарку під Харковом

На 1 червня в екопарку під Харковом анонсували відкриття першої локації – «Долини альпак». Раніше там завершили розмінування та поселили тварин: альпак, овець, коней та кіз. Нині ж перед входом будують наземне укриття для відвідувачів. Як сапери знешкоджують російські міни, кореспонденти МГ «Об’єктив» побачили на власні очі. А також поговорили із засновником Олександром Фельдманом. Що зараз з його колекцією ретроавтівок, яким коштом планують утримувати екопарк, у скільки обійдеться розмінування та які два пам’ятники встановлять перед входом? Історії працівників, які ставали волонтерами, втрачали близьких і щодня ризикували власними життями задля порятунку тварин. Про все це у спецрепортажі МГ «Об’єктив».

Працівники екопарку під Харковом Світлана та Віталій Селевіни кажуть, що відкриття – це добра справа.

«Будь-яку тварину: козеня, баранчика погладиш, і вже на душі добре стає. Усі ми люди, що й до війни звикли, а до миру тим паче», – каже Світлана.

«Долина альпак» – це відкрита територія площею до 4 гектарів. Вона знаходиться по інший від основної частини екопарку бік кільцевої. У «Долині», каже засновник ландшафтного парку Олександр Фельдман, не було таких інтенсивних бойових дій.

«Ми відкриємо одну локацію, щоб хоча б дітки могли отримувати задоволення, спілкуватися з тваринами. А тут (в основній частині парку – ред.) буде спочатку розмінування, потім прибирання», – зазначає Фельдман.

Чи попереджатимуть людей про небезпеку, якщо 1 червня вони приїдуть в основний парк? Засновник каже, що там завжди є охорона і таблички.

Перед «Долиною альпак» до відкриття планують звести наземне бомбосховище. На території висадили дерева, завезли квіти. Луками гуляють альпаки, поні, вівці та козенята, а незабаром мають повернути птахів, вольєри для яких вже встановлені. Світлана Селевіна каже, що тварин повернули близько місяця тому, а до того там працювали сапери. Вони вже завершили розмінування «Долини альпак», а по периметру – встановили огородження.

Читайте також: У харківський екопарк повернули альпак та інших тварин (відео)

«Діставали вибухонебезпечні предмети різними методиками. Знайшли там частини касет РСЗВ «Ураган», «Смерч», а також дві касети від РСЗВ «Град», – розповідає командир 3-ї групи розмінування ДП «Укроборонсервіс» Євген Рашевський.

З саперами держпідприємства укладено контракт. Піротехніки ДСНС зараз зосереджені на критичній інфраструктурі. Та й на розмінування 140 гектарів екопарку одній бригаді надзвичайників знадобилося б понад 19 років.

«Машинним розмінуванням ми не можемо зайнятися, бо там ліс. Вручну сапер за один світловий день може перевірити за нормативами до 10 квадратних метрів. Один розрахунок із п’яти осіб буде працювати там 7 тисяч днів», – коментував раніше начальник ГУ ДСНС України в Харківській області Олександр Волобуєв.

Хоча роботи ускладнюють велика кількість споруд, конструкцій та опалого листя, сапери «Укроборонсервісу» планують впоратися раніше. Термінів не називають. Фельдман розраховує, що завершать наступного року.

«Завдання – швидко розмінувати. Бо крім мого бажання відновити парк існує ще рух сталкерів. Люди збирали тут гриби, квіти, приїжджали на пікніки. Ми не можемо чекати, бо боїмося за їхнє здоров’я. У нас парк був безкоштовним, таким і залишиться», – пояснює Фельдман.

Сапери показують вибухівки, які знаходять в екопарку. Серед них – протитанкова міна ПТМ-4М. П’ять таких вже знищили, шосту знешкоджують просто на наших очах. Звісно, з дотриманням усіх заходів безпеки.

«Цю міну розкидають з касетних боєприпасів. У неї є парашут, на який вона приземляється та стає в бойове положення. Якщо починає качатися від якогось впливу, тієї самої секунди відбувається підрив. Знешкодження цього боєприпасу полягає в тому, що до нього на дуже маленьку відстань, до сантиметра, підноситься спеціальний пристрій СФ-1. Після цього починається підпал», – розповідає сапер ДП «Укроборонсервіс» Ігор.

Вибухова речовина повністю вигорає протягом 15 хвилин, і міна стає безпечною, додає Євген Рашевський. Росіяни засипали екопарк усіма можливими боєприпасами, адже тільки ця територія відділяла їх від позицій Сил оборони.

Експрацівник харківського екопарку, а нині заступник директора екопарку в селі Ковалівка Андрій Тиванюк зазначає, що загарбники та захисники стояли на відстані близько 1,2 кілометра, і окупанти часто навідувалися на територію ландшафтного парку.

На початку повномасштабної війни російські війська щодня атакували позиції захисників Харкова з артилерії. В екопарку залишалося понад 5 тисяч тварин. Світлана Селевіна живе поряд, в селищі Лісне. Тож за покликом серця приходила сюди щодня, аби погодувати звірів. Тоді Віталій допомагав дружині як волонтер.

«Ми з чоловіком залишалися. І ще одна жінка з селища. А вже потім волонтери знайшлися. Тобто на початку троє людей було на весь зоопарк. Ризикували. Ідеш і не знаєш – зараз «прильоти» будуть чи пізніше», – згадує Світлана.

Після перших ворожих атак і екопарк, і селище Лісне залишилися без електрики, опалення і подекуди без мобільного зв’язку.

«Навіть в ті дні, коли ми не мали можливості заїхати, бо нас не пускали військові, то вони (Світлана та Віталій – ред.) приходили під обстрілами і самі годували. Бо ми залишали їжу. Це був такий квест на виживання людей і тварин», – каже директор екопарку Віталій Ільченко.

Евакуація тварин тривала декілька місяців. В операції брали участь шестеро працівників і ще чотири людини, які взялися допомогти.

«Прилітало весь час. Я лежу – і вони розриваються просто у мене перед лицем, в землю встромляються. Вогонь, земля! Летять усі ці уламки, падають гілки. Тоді було усвідомлення, що можна померти. А після звикли. Приклади героїзму, мабуть, були щодня. Тому що їхати і рятувати хом’ячка… Я міг померти через якогось хом’ячка. Кожен з нас був герой, який ризикував. Може, хтось нас назве і дурними. Але ми інакше не могли вчинити. Ці тварини чекали, коли ми їм допоможемо», – пригадує експрацівник екопарку Андрій Тиванюк.

До початку повномасштабної війни в екопарку було близько 400 працівників, розповідає Фельдман.

«99% втекли. Я нікого не звинувачую. До початку вторгнення залишився Віталій Ільченко, директор парку, я та кілька волонтерів. Буде зроблено монумент на честь тих, хто вижив і врятувався. І буде другий монумент на честь людей, які тут загинули», – повідомив засновник екопарку.

В екопарку внаслідок агресії РФ загинули шестеро людей. Серед них – 15-річний син Світлани та Віталія Денис. Трагедія сталася у травні, коли евакуація тварин вже завершувалася.

«Сім’я не могла мати дітей. 15 років боролися і, зрештою, дитину народили. Волонтери зазвичай не брали сина з собою. А тут він поїхав, і снаряд упав поруч», – розповів Фельдман.

«Цей день мені сниться щодня вже цілий рік. – згадує Світлана. – Словами не передати, а сльозами не виплакати. Це єдина моя дитина. Спочатку я його не брала, але він боявся вдома сам сидіти і попросив взяти його з собою. Декілька разів сходили. Він і мавп годував, і коників. Скрізь ходили разом, були поруч… Ворогові не побажаєш, що вони накоїли. Прощення їм немає!»

Троє працівників екопарку загинули внаслідок обстрілів. Ще двох чоловіків окупанти розстріляли та кинули тіла в покинутому туалеті.

«Ці території – це колишні піонертабори, – каже директор екопарку Віталій Ільченко. – І вони думали, що це, можливо, вже військові бази. Тобто були збиті з пантелику. Вони наших співробітників залякували, били. Двох хлопців взяли в полон. Ми не могли їх знайти, і тільки через певний час знайшли забарикадованими у приміщенні туалету. Військові професіонали нам сказали, що вони були впритул застрелені зі зброї, яка є тільки в росіян».

За оцінками Фельдмана, в екопарку зруйновано 80-90% будівель та споруд. Засновник показує вольєр, у склі якого можна побачити отвори від куль.

«Тут жили мінітварини. Дітки могли підійти, фотографуватися, брати їх на руки. Вони (росіяни – ред.) просто розстріляли вольєр. Це не снаряди. Вони просто як у тирі – стояли і вбивали тварин», – впевнений Фельдман.

Знищили загарбники і дерева, деяким з яких – по декілька сотень років. Серед них – олива, однолітка Харкова, яку привезли в екопарк у 2021 році з Італії.

«Дереву 370 років. Олива квітнула, родила і загинула через обстріли. Тепло до неї не подавалося, і вона від уламків та від морозів замерзла. Ми чекаємо, що, можливо, станеться диво, і підуть паростки від кореня», – сподівається засновник екопарку.

Фельдман розповідає, що нині не має можливості власними силами утримувати свій соціальний проєкт, адже внаслідок обстрілів Салтівки була знищена значна частина його бізнесу – 60% ТЦ «Барабашово». Тому приймають допомогу від українських та міжнародних організацій. Свою колекцію ретроавтівок, частину яких пошкоджено, засновник екопарку продає. Потенційний покупець усіх машин знайшовся у Львові.

«Усі гроші підуть на відновлення екопарку. Усі до копійки. Людям на зарплати, на підтримку», – наголошує засновник.

Розмінування екопарку, за попередніми підрахунками, обійдеться в понад 5 мільйонів гривень, каже Фельдман. Наразі укладений договір на 300 тисяч.

Світлана з чоловіком на якийсь час виїжджала у Волинську область – там знайомі допомогли з житлом. Але тягнуло додому, тож повернулися. Віталій нещодавно також працевлаштувався в екопарк, адже його попереднє місце роботи – цех з виробництва меблів – загарбники знищили.

«Щодо зарплати поки що нічого не змінилося. Що я отримувала до війни, то зараз і платять. Єдине, що ціни зросли», – каже Світлана.

Нині є можливість платити зарплати близько десяти працівникам, тому поки штат буде таким, зізнається Фельдман.

«Ми потихеньку набираємо знову людей. Важко дуже матеріально, оскільки бізнес знищено весь. І ми в міру знаходження грошей підшукуємо людей», – додає він.

Андрій Тиванюк нині опікується тваринами, евакуйованими в екопарк під Полтавою. Козел, якого чоловік виносив на плечах, на новому місці обзавівся потомством.

«Я його вів, але він відмовлявся йти. Просто падав і лежав. Якби я його сюди дотягнув, то залишилися б одні ріжки та ніжки. Він стерся б. Тому я його поклав на плечі, він важив десь 70 кілограмів, і кілометри 3-4 з ним йшов», – згадує Андрій.

Деякі тварини, вольєри яких були зруйновані, розбіглися. Тож їх намагалися ловити та евакуйовувати. Додому до Світлани навідувався дикобраз.

«Якісь тварини розбіглися, якісь повернулися. Їх потім відловлювали. Дикобраз з екопарку до мене додому приходив поїсти. Шкрябався, у дверях дірку вигриз і втік», – розповідає працівниця.

З 5 тисяч тварин не вдалося врятувати декілька сотень. Копитних, птахів та копібарів вивезли в екопарк під Полтавою, частину котячих – в Одесу та Київ. У Харківському зоопарку залишаються людиноподібні мавпи, леви та ягуари.

«Найбільше загинуло приматів, копитних та птахів. Більшість від вибухів снарядів. Розриви серця. Розбивалися навіть об вольєри. Котячих найменше загинуло», – каже Віталій Ільченко.

Фельдман хоче відновити екопарк на всій його території і повернути всіх тварин, які вижили. Частину споруд доведеться переробляти, бо відбудувати їх неможливо. Вольєр людиноподібних мавп розраховують зберегти.

«Ми націлені на стовідсоткове відновлення», – каже засновник екопарку.

Матеріал підготовлений за підтримки ГО “Інтерньюз-Україна”