Сьогодні 26 травня: яке свято та день в історії

26 травня 2014 року відбувся перший бій за Донецький аеропорт. Цього дня 1648 року козацьке військо під проводом Богдана Хмельницького перемогло поляків під Корсунем. А 1953 року розпочалося Норильське повстання політв’язнів, очолюване українцями.

Свята та пам’ятні дати 26 травня

26 травня державних та професійних свят в Україні немає.

У світі – Всесвітній день Лінді-хоп. Це афро-американський парний танець, що з’явився у Нью-Йорку в 1920-30-ті роки. Належить до класу свінгових танців. Нині школи лінді-хопу існують у багатьох країнах світу, зокрема в Україні.

26 травня в історії

26 травня 1648 року військо Богдана Хмельницького спільно з кримськими татарами розгромило польську армію Миколая Потоцького під Корсунем. Бій під Корсунем стався вже після переможної битви під Жовтими Водами. Там військо поляків очолював син Миколая Потоцького Стефан. Він отримав у бою поранення, від яких помер за кілька днів у полоні. Проте батько не поспішав помститися за сина. Коли військо Хмельницького переправилося 25 травня через річку Рось і підійшло до Корсуня, поляки не прийняли бою. Вони підпалили місто і почали відступати.

Але Хмельницький та його військо були готові до цього. Вони перерізали дорогу до Богуслава. Тому 26 травня поляки потрапили в пастку, за чотири години козаки та татари повністю їх розгромили. Більшість солдатів Потоцького загинули в бою, решта опинилась у полоні. Від 20-тисячної армії залишилося 1,5 тисячі вояків. Сам Потоцький разом із коронним гетьманом Марцином Калиновським потрапив у полон і був відданий Хмельницьким кримському хану. Через два роки Потоцького звільнили, внесши за нього великий викуп. Що цікаво, у пастку – у болото – поляків заманив розвідник Хмельницького Тимофій Зарудний, видаючи себе за провідника. Для цього він добровільно потрапив у полон, щоб під тортурами видати ворогові дезінформацію про кількість та розташування військ Хмельницького та завести ворогів у засідку. В українській літературі популярна версія, що саме з Зарудного московити потім списали легенду про свого Івана Сусаніна.

26 травня 1953 року в системі радянського ГУЛАГу почалося наймасовіше і найдовше повстання в’язнів – Норильське. У ньому брали участь усі відділення “Горлага” та два відділення “Норільлага”. Загалом повстало понад 16 тис. осіб. Більшість із них були українцями, засудженими переважно за “націоналізм” на 25 років.

Варто зазначити, що на той момент кількість політичних ув’язнених у радянських в’язницях була максимальною. Після Другої світової сюди тисячами відправляли учасників національно-визвольних рухів, колишніх військових радянської армії, які дозволили собі здатися в полон, представників депортованих народів тощо. За даними Українського інституту національної пам’яті, українців серед них було в різних таборах 60 – 80%. Активізація протестних настроїв у таборах відбулася після прибуття сюди восени 1952 року понад тисячі в’язнів із Казахстану, серед яких також було багато українців. Вони часто не погоджувалися терпіти “традиційні” знущання та бунтували. А охорона таборів відповідала просто пострілами людей.

Ситуація вибухнула після того, як увечері 25 травня 1953 року під час переведення групи бунтівних чоловіків між зонами конвоїр випустив по них автоматну чергу. Після цього ув’язнені 4-ї зони, з якої переводили розстріляних, відмовилися працювати на будівництві. Пройшов імпровізований мітинг, на якому слово взяв українець Євген Грицяк.

Він закликав до повстання. З цього все й почалося. Близько 17 тис. ув’язнених відмовилися працювати та вимагали приїзду комісії з Москви. Серед вимог, які вони висували, крім припинення фізичних розправ, було скорочення робочого дня (на той час він тривав 12 годин), покращення побутових умов тощо. Також люди вимагали переглянути справи політв’язнів, звільнити неповнолітніх та людей з інвалідністю, покарати охорону, яка стріляла по ув’язнених, повернути на батьківщину іноземців.

Коли на місці розв’язати питання не вдалося, до Норильська все ж таки прибула комісія з Москви. Це сталося 5 червня. Московські перевіряльники погодилися піти на поступки бунтівникам. Ув’язненим дозволили зняти номери з одягу, ґрати з вікон бараків, робочий день зробили 9-годинним, дозволили листування з рідними, а бунтівників обіцяли не карати. Але таке “благоденство” тривало лише тиждень. Після цього табірна влада порушила обіцянку. Почалися арешти лідерів бунту, й повстання відновилося. Придушували його розстрілами, поливом людей водою із пожежних машин. У сутичках загинуло близько двох сотень ув’язнених. Повстання все ж таки придушили, організаторів заарештували, півтори тисячі людей переселили в ще гірші умови – на Магадан. Ще понад 1000 ізолювали у двох нових окремих табірних пунктах Норильська. Головних активістів повстання етапували у внутрішню в’язницю МВС у Красноярську. При цьому частину вимог повсталих виконали. Зокрема, розпочався перегляд справ ув’язнених, людей з інвалідністю вивезли з таборів, а іноземців відправили за кордон.

26 травня 2014 року відбулася перша битва за Донецький аеропорт. До цього моменту він ще приймав цивільні борти. Однак одразу після проголошення так званої незалежності так званої “ДНР” почалися спроби з боку самопроголошеної влади взяти контроль над аеропортом. На підтримку прибули три групи російських бойовиків, сформовані в Ростові. До складу груп увійшли ветерани локальних конфліктів, найманці з Криму та Чечні, чинні військовослужбовці РФ. Загалом загін становив близько 120 осіб плюс місцевий батальйон “Схід” під командуванням колишнього командира донецького спецпідрозділу “Альфа” СБУ Ходаковського. Усе це угруповання зайшло на територію аеропорту вночі у супроводі зрадника – офіцера СБУ Олександра Головура. Розташувавшись у новому терміналі аеропорту, бойовики висунули ультиматум українським військовим, які охороняли внутрішній периметр аеропорту – вимагали очистити територію. Українські захисники відповіли, що не покинуть аеропорт, доки там залишаються цивільні та персонал. Тим часом захисники ДАП розмістили на злітній смузі два розрахунки ЗУ-23-2 на значній відстані перед Новим терміналом – це було потрібно, щоб у разі потреби пробити міцне скління термінала.

О 7-й ранку аеропорт оголосив про тимчасову зупинку обслуговування рейсів. Після евакуації цивільного персоналу українське командування відповіло на ультиматум бойовиків своїм ультиматумом. Захисники вимагали від загарбників залишити ДАП під загрозою застосування сили. До аеропорту вирушили гелікоптери з українським десантом для посилення захисників. Щоб відвернути від них увагу, повз термінал пройшли три Мі-24. На один із них російський бойовик спробував навести ПЗРК, тоді український спецпризначенець “Турист” дав команду відкрити вогонь. Снайпер вразив ціль. З цього моменту (близько 11 ранку) розпочалася перестрілка зі стрілецької зброї, гранатометів і навіть вогнеметів між двома терміналами. Близько 12-ї дня на місце прибув десант українських спецпризначенців – шість груп зайняли периметр та диспетчерські вежі.

Після цього по новому терміналу ДАП завдала удару українська авіація – Су-25 та три Мі-24. Розпочалася робота ЗУ-23-2. Такі активні дії українських захисників виявили повну неготовність бойовиків до реального протистояння. Вони одразу почали відступати до Донецька. О 17:00 українські сили вже проводили зачистку нового терміналу. У так званій “ДНР” згодом повідомляли, що під час першої спроби захопити аеропорт зазнали втрат – близько 100 убитих.

Після зачистки території аеропорту від російських найманців туди вночі 27 травня прибув підрозділ 140 центру спецпризначення, а згодом – воїни 72-ї бригади ЗСУ. Наступних спроб наблизитись до Донецького аеропорту загарбники не здійснювали ще близько місяця.

Церковне свято 26 травня

26 травня християни вшановують пам’ять мучениці Гликерії, діви, i з нею в’язничного сторожа Лаодикія. Гликерія походила з почесного роду, вона прийняла християнство та щодня ходила до храму. У день жертвопринесення явилася в язичницьке капище та молитвою скрушила ідола. За це язичники закидали її камінням, але чудом каміння не торкнулося святої. Під час цих тортур Гликерії явився ангел. Його побачили і язичники та в жаху впали на землю. Але не зупинилися. Вони почали морити святу голодом і спрагою, потім кинули в розпечену піч. Вона була неушкоджена. Тоді з її голови мучителі здерли шкіру та оголену і зв’язану поклали дівчину на гострий камінь. Але ангел вночі зцілив і звільнив Гликерію. Вражений цим дивом темничний страж Лаодикій увірував у Христа та прийняв мученицьку кончину. Гликерію ж віддали на поживу звірам. Однак випущена на неї левиця почала смиренно лизати їй ноги. Зрештою, Гликерія сама звернулася до Бога, просячи, щоб він взяв її до себе. Тоді наступна левиця, яку випустили на святу, вбила її, проте не роздерла. Християни поховали святу мученицю. Це сталося близько 177 року.

Народні прикмети

Якщо павуки сплели багато павутини, то в цьому році буде хороший урожай ягід.

Дощ 26 травня віщує, що весь залишок місяця буде дощовим.

Гроза 26 травня – до частих дощів влітку.

Що не можна робити 26 травня

Не можна плакати, інакше литимете сльози весь рік.

Не можна робити великих покупок і витрачати багато грошей.

Не варто лінуватися та байдикувати.