Сьогодні 28 травня: яке свято та день в історії

28 травня 1830 року у США ухвалили акт про виселення індіанців. У 1871 році було розгромлено Паризьку комуну. 1916-го помер Іван Франко. У 1987-му німецький пілот Матіас Руст приземлився на Червоній площі в Москві. А 1997-го Україна підписала угоду з РФ, якою дозволила Чорноморському флоту й надалі перебувати в Криму.

Свята та пам’ятні дати 28 травня

28 травня в Україні відзначають День хіміка – він припадає на кожну останню неділю травня. Також цього дня – Всеукраїнський день краєзнавства та День Києва.

Під егідою ООН проходить Міжнародний день дій щодо охорони жіночого здоров’я або Міжнародний день здоров’я жінок.

28 травня в історії

28 травня 1830 року президент США Ендрю Джексон підписав Акт про виселення індіанців.

Документ став логічним продовженням процесів витіснення корінного населення Америки колонізаторами. При цьому виселенню індіанців намагалися надати виду “демократичності”. Тобто це нібито не була примусова депортація. Землю племен викуповували, а переселяли їх за згодою вождів. Однак насправді цей процес, звісно, ​​порушував права корінного населення і призвів до численних смертей.

Ідея “земельного обміну” – індіанських земель на південному сході США на дикі території на захід від Міссісіпі – виникла ще на початку XIX століття. Акт про виселення індіанців розвинув цю ідею: згідно з ним президент отримав право укладати договори з індіанцями про земельний обмін, а Конгрес виділяв асигнування на покриття витрат і “захист індіанських племен під час і після переселення”. У результаті затвердження цього законодавчого акту понад 100 000 індіанців переселили на захід США – переважно на так звану Індіанську територію у сучасному штаті Оклахома. За Джексона у корінного населення викупили 40 мільйонів га землі за 68 мільйонів доларів. Процес супроводжувався тиском на вождів та підкупами. А саме переселення відбувалося у нестерпних умовах. Люди часто голодували, йшли пішки,

28 травня 1871 року в результаті так званого “Братовбивчого тижня” – жорстоких кривавих боїв на вулицях Парижа – було розгромлено Паризьку комуну.

Вона була при владі в Парижі 72 дні. Комуна організувалася на тлі франко-прусської війни та укладеного перемир’я. Під час війни в ​​Парижі створили національну гвардію, куди могли записатися усі охочі. Її чисельність швидко досягла 300 тисяч, адже нацгвардійці отримували платню в той час, коли значна чисельність населення залишилася без роботи та перебувала у злиднях. Коли німецький канцлер Бісмарк виступив із вимогою про роззброєння Парижа, французьке командування повідомило, що не може роззброїти лише нацгвардію, бо це можна зробити лише з боєм. Отже, зброю нацгвардійцям зберегли, але перед вступом німців до Парижа артилерійські гармати гвардії перемістили якомога далі – на висоти Монмартру.

У лютому пройшли вибори до нових національних зборів, уряд очолив Тьєр. Одним із перших його кроків була спроба скоротити кількість нацгвардійців: з лав гвардії “попросили” всіх, хто мав інші джерела доходів і не потребував платні від держави. У результаті кількість гвардійців зменшилася на 100 тис., але ті, що залишилися, були переважно збіднілими та радикально налаштованими. У нацгвардії створювали власні органи управління. Комісія з 18 осіб, переважно раніше невідомих, склала статут, оприлюднений 3 березня – ним було створено республіканську федерацію національної гвардії (тому надалі прихильників комуни називалися федералістами). 10 березня уряд і національні збори визначили своїм місцем перебування Версаль (тож силу, що протистояла комуні, історики називають “версальцями”).

Чергове рішення уряду про оплату векселів, термін яких збіг 13 листопада, миттєво перетворило тисячі мешканців Парижа на жебраків. Наступним кроком до бунту та встановлення влади комуни став наказ Тьєра своїм військам заволодіти гарматами національної гвардії на Монмартрі. Ця спроба була здійснена 18 березня. Поки війська чекали на транспорт для гармат, на місці зібралися нацгвардійці. Солдати Тьєра побраталися з ними та разом заарештували своїх вищих начальників. Одного з генералів, який велів стріляти у натовп, самого розстріляли. Тому Тьєр із вірними військами відступив у Версаль. А владу в Парижі взяв Центральний Комітет Національної гвардії. Париж підняв прапор комуни.

Поступово відбувалися процеси формування місцевої влади. Однак версальці, звісно, ​​не планували здаватися. Сутички почалися з 2 квітня. Поступово в руки версальців переходили форти навколо Парижа, а 21 травня вони без бою вступили в саме місто – просто через ворота, які чомусь залишилися без охорони. З цього моменту розпочалися криваві вуличні бої, версальці підпалювали будинки, всюди без суду та слідства проводили розстріли. Самі федералісти теж не відставали – вони одразу розстріляли утримуваних заручників, у тому числі архієпископа Дарбуа. Вбивали також і мирних громадян. Останні бої сталися 28 травня на цвинтарі Пер Лашез. За твердженням генерала Патріса де Мак-Магона чисельність федералістів, розстріляних без суду протягом “Братовбивчого тижня”, склала 15 тисяч. Генерал Фелікс Антуан Аппер узагалі озвучував цифру у 30 тисяч убитих. Прихильників комуни розстрілювали, зокрема, біля стіни цвинтаря Пер-Лашез. Нині на цьому місці висить меморіальна дошка.

28 травня 1916 року помер один із найвідоміших українських письменників – Іван Франко. Йому було 59 років, і, на жаль, останні роки свого життя він провів у великих фізичних та душевних муках.

Дружина письменника мала психічне захворювання та періодично лікувалася в клініці для душевнохворих. Він сам з 1908 року страждав на інфекційний ревматоїдний поліартрит, мав деформовані та паралізовані руки. З 13 листопада 1915 року перебував у Притулку Українських Січових Стрільців. Помер Іван Франко 28 травня 1916 року о 16 годині. Його поховали в так званій гостьовій гробниці Мотелевських-Мотильчинських на Личаківському цвинтарі. А через п’ять років польська влада надала дозвіл на поховання Івана Франка на сучасному місці. 1932 року на могилі встановили пам’ятник роботи Володимира Литвиненка.

28 травня 1925 року утворили Український комітет краєзнавства. Тож цього дня в Україні відзначають Всеукраїнський день краєзнавства. Рішення про його створення ухвалили в Харкові – на I Всеукраїнській конференції з краєзнавства. Ідея проведення таких зборів належала професору Харківського інституту народної освіти Дмитру Зеленіну. Конференція розпочалася 26 травня у приміщенні Харківського ветеринарного інституту. На неї зібралися 75 представників 22 регіональних краєзнавчих організацій, студентства, господарських, планових, громадських організацій та установ.

28 травня 1987 року 18-річний німецький спортсмен-пілот Матіас Руст здійснив переліт із Гамбурга до Москви, де приземлився на Червоній площі.

Цей переліт викликав справжній шок у радянських громадян, оскільки поставив під сумнів ефективність усієї системи ППО СРСР. Руст перелетів на початку з Гамбурга до Гельсінкі, де сів на дозаправлення, повідомив диспетчерській службі аеропорту, що далі летить до Стокгольма. Але потім відключив зв’язок та змінив маршрут. За офіційною версією, літак Руста таки виявили, на перехоплення підняли винищувачі, але оскільки літак був цивільний, так і не ухвалили рішення щодо його знищення. Незабаром після ефектного приземлення пілота заарештували. Його звинуватили у порушенні авіаційного законодавства та незаконному перетині радянського кордону. За це Руста засудили до чотирьох років позбавлення волі. Він відбував термін у Лефортовській в’язниці у Москві. Однак згодом його амністували, і пілот повернувся до ФРН 3 серпня 1988 року.

28 травня 1997 року в Києві глави урядів України та РФ підписали угоду про статус та умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України. Згідно з договором, основною базою Чорноморського флоту залишився Севастополь, також майбутнім загарбникам дозволили користуватися 31-м випробувальним центром у Феодосії, аеропортом Гвардійське, військовим санаторієм “Ялта”, 830-м постом зв’язку та ретрансляції в Ялті, 1001-м пунктом високочастотного зв’язку в селі Прибережне та 2436-м складом ракетного палива на станції Мамут. Термін дії угоди встановили – 20 років. Саме цю угоду продовжували Янукович та Медведєв, підписавши сумнозвісні Харківські угоди 21 квітня 2010 року.

Церковне свято 28 травня

28 травня християни вшановують пам’ять преподобного Пахомія Великого. Він є фундатором монастиря в Єгипті. Він походив із язичницької єгипетської сім’ї та від народження теж був язичником. Здобув гарну освіту. З 20 років служив у армії правителя Костянтина. Коли тільки був новобранцем, йому та його товаришам по службі місцеві християни допомагали продовольством і всіляко підтримували. Хлопець, вражений таким добросердям, також пообіцяв стати християнином. Повернувшись із війська після перемоги, Пахомій прийняв Хрещення й оселився у відокремленому селищі Шенесіт, де одразу став вести суворе подвижницьке життя. Згодом знайшов собі наставника-самітника. Через 10 років безлюдного життя збудував невелику обитель, куди поступово почали збиратися віряни. У тому числі прийшов брат Пахомія Іван, а потім сестра Марія. Для неї створили окрему обитель на іншому березі Нілу, і туди теж почали збиратися черниці. Кількість ченців у цих обителях поступово досягла аж 7000. Про таку велику братію дбав сам Пахомій. Наприкінці свого життя він тяжко захворів на морову хворобу. Його доглядав найближчий і улюблений учень преподобний Феодор. Помер преподобний Пахомій близько 348 року у віці 53 років і був похований біля обителі.

Народні прикмети

Якщо тепло 28 травня, то все літо буде теплим.

Що не можна робити 28 травня

Не можна саджати огірки – бо виростуть гіркими.

Не можна брати гроші з рук до рук.

Не можна нікому розповідати про свої плани.