Сьогодні 3 червня: яке свято та день в історії

3 червня 1527 року сталася Велика пожежа у Львові, яка знищила майже всю забудову міста. У цей день 1571 року війська кримського хана захопили та вщент спалили Москву. Також 3 червня – день народження президента Української Національної Ради ЗУНР Євгена Петрушевича.

Свята та пам’ятні дати 3 червня

3 червня державні та професійні свята в Україні не відзначають.

Під егідою ООН відбувається Всесвітній день велосипеда.

3 червня в історії

3 червня 1527 року з 19:00 розпочалася Велика пожежа у Львові. На початку спалахнула броварня. А далі вітер розніс полум’я по всьому місту. Дерев’яні будови горіли як свічки. Вигоріло й передмістя. Майже вся готична забудова Львова була знищена повністю. Вціліли лише Ратуша, Вірменська церква, стіни Кафедрального собору, монастир францисканців та міські вежі. Усе, що будували протягом XIV-XV століть, було знищено. Надалі у відновлення міста радикально вклався уряд Польщі. Досить швидко місто змогли відбудувати, але вже зовсім іншим – у ренесансному стилі та переважно з каменю.

3 червня 1571 року війська кримського хана Девлет Ґерая захопили та вщент спалили Москву.

Похід на московські землі був спільним – за участю війська хана, Османської імперії та Речі Посполитої. Почався він навесні. Уже в середині травня 40-тисячне військо, обійшовши московські полки, під Перемишлем перейшло через річку Жиздру та вирушило до Москви. Московський цар Іван Грозний, прославлений у російській історіографії, зі столиці просто втік – до Ростова. Московські воєводи навпаки рушили до Москви, намагаючись випередити військо ворога. Вони встигли стати в оборону за день до підходу головних сил Девлет Ґерая з ним на чолі. Хан відправив до Москви 20-тисячне військо із наказом підпалити передмістя. Місто вигоріло майже повністю за три години. А наступного дня Девлет Ґерай відступив від попелу та рушив у напрямку Рязані, беручи дорогою полонених. Десятки тисяч воїнів Московії за час цього походу хана були вбиті, а понад 150 тисяч жителів захопили в рабство. За цю операцію Девлет Ґерай отримав прізвисько “Який узяв Трон”.

3 червня 1814 року народився видатний український кобзар та бандурист Федір Гриценко (Хведір Холодний).

Про нього до нас дійшло мало писемних згадок. Відомо, що музикант осліп у 14 років, але грав так, що його сучасники подейкували: “Федором грає нечистий”. Він мав дивовижну техніку гри на бандурі, про яку сучасники розповідали, що вона звучала як скрипка.

3 червня 1863 року народився Євген Петрушевич – майбутній видатний діяч Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).

Він походив із сім’ї греко-католицького священника. Після закінчення навчання у Львівському університеті працював адвокатом та брав активну участь у діяльності “Просвіти”. Згодом став одним із лідерів Української національно-демократичної партії. На виборах 1907 року Петрушевича обрали одним з українських послів до парламенту Австро-Угорщини. Там він неодноразово виступав із парламентської трибуни, захищаючи права галицьких українців. Тому поступово набув популярності та впізнаваності в суспільстві.

З початком Першої світової війни Петрушевич увійшов до Головної української ради – міжпартійної організації, яка боролася за самостійну українську державу. Причому метою була не лише незалежність західних українських земель, що входили до складу Австро-Угорщини, а й усієї України. Петрушевич став одним з ініціаторів скликання у Львові української Конституанти (18 – 19 жовтня 1918 року). Ці представницькі збори створили законодавчий орган – Українську Національну Раду. Її президентом став Петрушевич. На переговорах у Бресті він очолював галицьку делегацію. Після захоплення поляками Львова переїхав до Станіслава (Івано-Франківськ), де відкрив першу сесію Української національної ради.

Був одним з авторів Акту злуки УНР та ЗУНР. І після його проголошення увійшов до складу Директорії. У 1919 році виявилася різниця поглядів Петрушевича та Петлюри – лінією розколу, зрозуміло, стала відданість Петлюри союзу з поляками. Петрушевич виступав проти, схиляючись до об’єднання з російськими білогвардійцями, яких підтримувала Антанта. Надалі (вже на еміграції) продовжував боротьбу за відновлення незалежності ЗУНР, очолював уряд в екзилі. Жив бідно – за підтримки такого ж емігранта гетьмана Павла Скоропадського. Помер у Берліні 29 серпня 1940 року. 2002-го його прах перевезено до Львова та перепоховано на Личаківському цвинтарі.

Церковне свято 3 червня

3 червня християни вшановують пам’ять рівноапостольного царя Костянтина та його матері цариці Олени. Імператор Костянтин у всесвітню історію увійшов як Костянтин Великий. Батько Костянтина був співправителем Римської імперії (її західної частини). Він не переслідував християн, адже його дружина Олена була християнкою. Водночас його співправитель Максиміан Галерій у східній частині імперії проводив жорстокі переслідування. Ставши імператором після смерті батька, Костянтин не тільки не відновив переслідувань, а, навпаки, утверджував християнську віру на підвладній території. Максиміан ненавидів Костянтина і навіть замислював його вбивство. Але Костянтин випередив задуми зловмисників і розбив їх у низці воєн. Під час цих битв імператор просив Бога дати йому знамення, яке надихнуло б його військо хоробро битися, і той явив йому на небі сяючий знак Хреста з написом “Цим перемагай”. 

У 313 році Костянтин Великий видав Міланський едикт про віротерпимість. 323-го він став єдиним імператором усієї Римської імперії – і тоді поширив дію едикту на східну частину. Саме за часів Костянтина припинилися переслідування християн, які тривали понад 300 років. Столицю імперії Костянтин переніс із Риму до Візантії, що отримала нову назву – Константинополь. Імператор усіляко підтримував церкву. Костянтин хотів знайти Життєдайний Хрест, на якому був розіп’ятий Ісус Христос. З цією метою він направив до Єрусалиму свою матір – царицю Олену. Вона змогла здобути Хрест у 326 році. Паралельно цариця багато зробила корисного для церкви в Палестині. Життєдайний Хрест Олена віддала на зберігання патріарху в Єрусалимі, а частину взяла із собою для вручення імператору. Повернувшись до Константинополя, цариця невдовзі померла – у 327 році. А Костянтину ще довелося протистояти єресям. За наказом імператора скликали в 325 році Перший Вселенський Собор у місті Нікеї, на якому засудили брехню Арія і склали Символ віри.

Народні прикмети

Якщо 3 червня йде дощ, то осінь буде дощовою.

Місяць у колі віщує негоду.

Що не можна робити 3 червня

Не можна пліткувати, лаятись і конфліктувати.

Не можна відмовляти людям у допомозі.